Про морські та океанічні припливи, про Північний і Південний полюси ми знаємо ще зі шкільної лави. Однак мало кому, крім спеціалістів, відомо про земні припливи і блукаючі полюси. Перші під впливом Сонця і Місяця відбуваються у вигляді коливань земної тверді, а другі зсуваються зі свого місця. Щоправда, якщо морські припливи можна спостерігати, так би мовити, неозброєним оком і вони можуть бути завбільшки від одного до кількох метрів, то зафіксувати земні припливи можна лише з допомогою чутливої апаратури. Припливні коливання у твердих оболонках Землі дають ученим цінні знання про внутрішню будову нашої планети, а спостереження за зміною положення полюсів необхідні для дослідження проблем глобальної геодинаміки.
В Україні дослідження динаміки Землі, зокрема її обертання, земних припливів і руху полюсів започатковано понад 75 років тому в Полтавській гравіметричній обсерваторії Інституту геофізики НАН України академіком О.Орловим. Згодом наукову естафету підхопила Головна астрономічна обсерваторія НАНУ. Роботи під керівництвом послідовника Орлова академіка Є.Федорова набули світового визнання. Тепер у науковій літературі широко вживаються, наприклад, терміни «середня широта за Орловим», «середній полюс Орлова», «київський ряд координат полюса Землі». Розроблені в Головній астрономічній обсерваторії НАНУ методи побудови та визначення орієнтації координатних систем на Землі реалізуються у практиці багатьох міжнародних служб і програм. Створено центри аналізу лазерних спостережень штучних супутників Землі та радіоінтерферометричних спостережень далеких об’єктів Всесвіту, що входять до міжнародних мереж.
Вихованці та послідовники школи Орлова—Федорова нині працюють у наукових установах і вузах України, Росії, Великобританії, Франції та інших країн. Вони досліджують широке коло фундаментальних проблем глобальної геодинаміки, прикладного координатно-часового забезпечення та інших суміжних галузей науки. Результати таких досліджень підсумовуються на Орловських наукових конференціях, які проходять кожні шість років.