Усю зиму й весну на заході нам яскраво світила планета Венера, з кожним вечором вона виднілася все ближче і ближче до призахідного Сонця, а на червень поступово сховалася в його промінні. А тепер нас очікує дуже рідкісна подія — 8 червня планета повільно перетне видимий сонячний диск. Це явище аналогічне сонячному затемненню, лише в цьому випадку між Сонцем і Землею виявиться не Місяць, як при сонячному затемненні, а Венера. Але діаметр Венери набагато менший від сонячного, тому вона не закриє головне світило, а повільно перетне його видимий диск. Явище називається проходженням Венери по диску Сонця. У цей час її можна буде побачити в бінокль або телескоп. Планета у вигляді темного кружечка повільно рухатиметься по яскравому сонячному диску в західному напрямку. Спостерігати явище слід обов’язково через темний світлофільтр або закопчене скло. Якщо умови хороші й у вас добрий зір, темний диск Венери можна буде розрізнити й без телескопа. Венера з’явиться на краю сонячного диска о 8 годині 20 хвилин, а залишить його о 14 годині 22 хвилини (за київським часом).
Це одне із найбільш рідкісних астрономічних явищ. Повторюється воно в такій послідовності: 8; 121,5; 8; 105,5 року. Останнє проходження було в грудні 1882 року. А ось наступне відбудеться лише через 8 років — у червні 2012 року.
Вперше це явище вирахував і спостерігав 1639 року англійський священик і аматор астрономії І.Хоррокс. Тоді ці спостереження допомогли визначити відстань від Землі до Сонця. А 1761 року в Росії М.Ломоносов організував спеціальні експедиції, а сам спостерігав явище в телескоп із вікна свого будинку в Петербурзі. Коли темний диск Венери почав закривати сонячний, навколо частини диска планети, яка ще перебувала на тлі неба, спалахнув тонкий світловий ободок. Ломоносов пояснив це явище переломленням сонячного проміння в атмосфері Венери. Так було відкрито атмосферу на цій планеті. Нині фізичні характеристики планет в основному досліджуються з допомогою космічних апаратів та станцій. Але професійні високоточні спостереження проходження Венери 8 червня 2004 року можуть бути корисні для уточнення теорії руху планети.
До речі, Венера — друга за відстанню від Сонця і найближча до Землі планета. Її орбіта міститься всередині орбіти Землі. За масою і за розмірами Венера мало відрізняється від Землі. Проте поверхня й атмосфера цих планет абсолютно різні. Щільна хмарність Венери не дозволяє роздивитися з Землі її поверхню, але космічним апаратам удалося пройти крізь атмосферу, що складається в основному з вуглекислого газу. Блідо-жовті хмари атмосфери Венери містять крапельки сірчаної кислоти, яка випадає на поверхню у вигляді кислотних дощів. Така атмосфера для життя непридатна.