Такого стресу, який довелося пережити за останні кілька днів, Національна академія медичних наук України (НАМНУ) не переживала, мабуть, за всі 18 років свого існування.
Все почалося з того, що її незмінний президент Олександр Возіанов подав заяву про відставку. І хоча цей факт намагалися тримати в таємниці, у науковому та медичному середовищі інформація поширилася зі швидкістю дзвінка по мобільному телефону. Для тих, хто давно чекав на цю подію, новина прозвучала наче постріл стартового пістолета, однак відкрито вийти на передвиборну дистанцію побоялися - остерігалися фаль-старту. В академічному середовищі перебирали прізвища тих, хто може претендувати на посаду президента: С.Комісаренко, директор Інституту біохімії ім. О.Палладіна НАН України, В.Запорожан, ректор Одеського медичного університету, В.Москаленко, ректор Київського національного медичного університету ім.Богомольця, А.Сердюк, екс-міністр охорони здоров’я, директор Інституту гігієни та медичної екології ім. О.Марзєєва НАМНУ.
Зважаючи на політичний момент і кадрові перестановки у Міністерстві охорони здоров’я, більшість схилялася до того, що це крісло посяде ректор Одеського медуніверситету В.Запорожан. Якщо, певна річ, не скористається своїм авторитетом і зв’язками С.Комісаренко, який тісно пов’язаний і з політикумом, і з великою академією. Прикинути, кому дістануться посади віце-президентів, не встигли, - процесові завадив міністр охорони здоров’я Ілля Ємець, який категорично заявив: Академії медичних наук у тому вигляді, в якому вона є, більше не буде.
За останні роки академіки пережили не одного міністра, котрий обіцяв прибрати до рук АМН, тому до й цієї заяви поставилися скептично. І даремно. Попередники І.Ємця хоча й погрожували експропріацією будівель та землі, одначе залюбки їздили в академію на різні збори та ювілеї, чудово розуміючи, що посада міністра - тимчасова, а статус академіка - вічний. Новий міністр не став церемонитися: викликав академіків у міністерство. Дома, як відомо, і стіни допомагають, не кажучи вже про юристів та референтів. Через два дні сеанс повторили - але цього разу викликали не лише членів президії академії, а й директорів академічних інститутів. Зустріч була тривалою і тяжкою - оперативне втручання в життєдіяльність академії проводилося без анестезії і найменшої надії на реанімацію. Але із застосуванням новітнього методу -
телемедицини, коли на другому кінці дроту начебто чекають на інформовану згоду пацієнта.
Вчені поверталися додому з думкою, що Національна академія медичних наук не доживе до свого 18-річчя, яке випадає на кінець лютого. Через день, 31 січня, мали відбутися загальні збори, а першого лютого - вибори. Однак більшість схилялася до думки, що урни не знадобляться, - поширилася чутка, що замість НАМНУ буде агентство, якому начебто передаються всі інститути, все майно медакадемії.
Безперечно, жодного міністра охорони здоров’я не чекали на академічні збори з такими нетерпінням і цікавістю, як Іллю Ємця, адже саме він повинен був привезти верифікований діагноз НАМНУ і скерувати - в морг чи на інтенсивну терапію. Можливо, через невизначеність і загальну знервованість так поспішно відправили у відставку Олександра Возіанова. Прикро, що не знайшлося ні слів подяки одному з фундаторів Академії меднаук, ні слів підтримки, не було навіть традиційного букета квітів, який заведено дарувати в таких випадках.
Міністр поспішав, тому відразу перейшов до головного, учасники зборів ловили кожне його слово.
«Коли я був на першій своїй зустрічі з президентом України, зрозумів, наскільки глибоко він володіє тим, що робиться у нас в медицині, - сказав, зокрема, міністр. - Я зрозумів, що глава держави знає поіменно всіх найкращих медиків і найкращі медичні заклади.
У міністерстві охорони здоров’я вже закінчилась адміністративна реформа, тепер у мене лише два заступники, проводиться скорочення працівників апарату на 30%. Через два тижні закінчиться повна структуральна реорганізація охорони здоров’я України. Ми маємо документ - указ президента про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади.
За що голосували академіки під час нашої зустрічі? Читаю по пунктах.
Перше. Схвалити ініціативу президента України Януковича щодо створення в рамках адміністративної реформи центрального органу виконавчої влади в галузі охорони здоров’я з управління майном об’єктів державної власності.
Друге. Запропонувати президенту України створити центральний орган виконавчої влади у галузі охорони здоров’я з управління майном установ та організацій.
Третє. Погодитися з ініціативою Мінздоров’я щодо передачі майна, яке перебуває у сфері управління академії меднаук, у сферу управління державного науково-методичного агентства.
Четверте. Внести на розгляд загальних зборів НАМНУ питання, пов’язані проведенням адміністративної реформи в галузі охорони здоров’я.
Все було демократично. За передачу агентству державних установ, які перебувають у сфері управління НАМНУ, проголосували: 20 - за, 2 - проти і 8 - утрималися.
Як член уряду, як міністр, гарантую, що зроблю все, аби НАМНУ так реформувати, щоб не погіршити стан, а щоб покращити. Зараз у нас є унікальна можливість стати центральним органом виконавчої влади, який є головним розпорядником бюджетних грошей, після цієї важливої події можна покращити всю медицину, - підсумував І.Ємець».
Учасники зборів, звісно, були прикро вражені почутим, але чомусь відпустили міністра, не поставивши жодного запитання.
А про що, власне, питати, коли майже все керівництво НАМНУ, за словами міністра, добровільно підписалося під документом.
Віце-президент медакадемії Ю.Зозуля змушений був дати свою версію подій.
«Міністр викликав, сказав, для обговорення важливого питання: на доручення президента України, потрібно дати пропозиції щодо адміністративної реформи системи охорони здоров’я. Хто може бути проти цього? Ми всі проголосували.
А потім уже перейшли до створення агентства, якому буде підпорядковано фінансування, і якому НАМНУ повинна передати всі інститути. Що собою являє таке агентство - незрозуміло. Передача інститутів означає ліквідацію академії медичних наук. Хто може бути за таку постанову? Ми голосували проти цього. Тоді запитують: «То що, ви - проти розпорядження президента?!»
Такі прийоми, знаєте, ми вже проходили. Коли таким чином іде обговорення цих питань, ми, як члени президії медакадемії, виходить, перевищили свої повноваження, тому що такі стратегічні для НАМНУ питання повинні вирішуватися на загальних зборах, що ми й хочемо зробити».
Заради справедливості, варто зазначити, що не всі вчені автоматично піднімали руку «за» - були й такі, хто вимагав пояснень, сперечався з міністром. Один із академіків, зрозумівши марність опору, залишив зібрання.
Того дня можна було лише позаздрити витримці керівництва НАМНУ. Міністр розмахує паперами, на яких стоїть чимало підписів, котрі свідчать про капітуляцію академії медичних наук перед
командою реформаторів, учасники зборів хочуть почути пояснення, колективи інститутів гудуть, як розбуджені вулики, - а модератор спокійно оголошує прізвища доповідачів, які виходять на трибуну, щоб укотре відзвітувати про успішну роботу. Щоправда, були і надзвичайно цікаві презентації, зокрема про роботу кардіохірургів, і такі, що не змінюються роками, наче вся нейрохірургія впала в кому. Збори тривали до самого вечора, і ніхто не брався прогнозувати, чи відбудуться наступного дня вибори президента АМН. У кулуарах одні стверджували, що Академію меднаук надійно захищає статус національної, що її фінансування нинішнього року, як і завжди, окремим рядком прописане в Бюджетному кодексі, і МОЗ не має до того жодного стосунку. Інші казали, що за ніч може з’явитися новий указ, який скасує всі попередні.
Очевидно, бог Аполлон, який опікується наукою та медициною ще з давньогрецьких часів, зумів якось вплинути на Феміду: за ніч правове поле не змінилося. А вранці прибули гості, та ще й з хорошими новинами. Голова комітету з питань охорони здоров’я, материнства і дитинства ВР Тетяна Бахтєєва запевнила, що медичній академії нічого не загрожує. Вона знайшла слова вдячності і для Олександра Возіанова, і для всіх учених, з якими активно співпрацює парламентський комітет.
Підтримка парламентського комітету додала академікам енергії, - з’явилися урни для голосування, забігала рахункова комісія, залишилося тільки визначити - за кого голосувати. Кандидатури назвали ті, про які раніше говорилося в кулуарах. Однак на присутніх чекав сюрприз. Правда, не на всіх, бо були й такі, котрі лукаво всміхалися, поблажливо спостерігаючи за реакцією вчених.
Самовідвід взяли В.Запорожан і Г.Дзяк (ректор Дніпропетровської державної медичної академії), які вирішили залишитися ректорами. Не претендував на посаду президента і С.Комісаренко - подякував за довіру й попросив самовідвід. Таким чином, у бюлетені залишилося одне прізвище - академіка А.Сердюка.
За Андрія Михайловича віддали свої голоси 88 осіб, проти було четверо, один бюлетень визнали недійсним. З ініціативи новоспеченого президента, з метою підсилення ролі університетської науки віце-президентами обрали ректорів В.Москаленка, Г.Дзяка і В.Запорожана. Вченим секретарем і надалі працюватиме В.Міхньов, посаду першого віце-президента довірили Ю.Кундієву, який не приховував задоволення від того, що хмари над НАМНУ розвіялися:
- Якщо АМН збереже свої науково-дослідні інститути, на неї, безумовно, чекають плідні зв’язки з Міністерством охорони здоров’я та з Національною академією наук України. Вона матиме всі можливості для того, аби її науковий потенціал був спрямований на спільну, надзвичайно важливу державну справу - охорону здоров’я населення України. Учора дуже хороші були доповіді - змістовні, глибокі.
- Чи не здається вам, що досягнення АМН мало знають і в міністерстві, і в суспільстві, бо вони недостатньо впроваджуються у практичну медицину?
- А донести це знання до суспільства - якраз і є завданням засобів масової інформації. Це надзвичайно важливе питання. Бо розробки АМН справді варті того, щоб МОЗ їх запроваджувало.
С.Комісаренко досить часто критикував керівництво НАМН, тож, коли було оголошено про відставку О.Возіанова, його вважали чи не першим претендентом на посаду президента. І раптом - самовідвід.
- Я ніколи не критикую задля того, щоб просунути свою кандидатуру. І в медакадемії про це добре відомо, - наголосив С.Комісаренко. - Тому я й зняв свою кандидатуру, щоб вільно висловлюватися, критикувати, демонструючи власну думку стосовно стану справ у медакадемії. Я 45 років працюю в одній установі - в Інституті біохімії НАНУ. Крім того, у мене є дуже почесний обов’язок і значне навантаження як академіка-секретаря відділення біохімії, фізіології і молекулярної біології НАНУ. Хоч я й медик за освітою, однак ніколи не працював у медичній галузі. Думаю, що кандидатура, за яку проголосували, дуже підходить для посади президента. Андрій Михайлович - один із найдосвідченіших учених-медиків нашої країни, багато років очолював МОЗ. На мою думку, він був найбільш вдалим міністром із тих, хто очолював це відомство протягом усіх років незалежності.
Приймаючи вітання від нашого тижневика, президент НАМНУ А.Сердюк підкреслив: «Академія буде існувати не заради статусу, а щоб розвивати високоспеціалізовану медичну допомогу і активно проводити наукові дослідження. Коли я був міністром, у системі академії було дев’ять інститутів, тепер їх учетверо більше. Однак важлива кількість не інститутів, а наукових напрямів, за якими проводяться дослідження. Думаю, назріла необхідність створити цілий ряд нових лабораторій, ініціювати нові дослідження, щоб не лише лікувати хворих, а й допомагати здоровим зберігати здоров’я та довголіття».
Криза, здається, минула. Над Академією медичних наук знову яскраво світить бюджетне сонечко, у міністерстві скорочують штати, запевняючи всіх, що це якось вплине на систему охорони здоров’я. Незабаром усі вони помиряться і знову їздитимуть одне до одного на ювілеї та засідання.
- Зазвичай кожен міністр, що приходить до влади, хоче мати більше повноважень і бути найголовнішим у своїй галузі, - зізнається екс-міністр Микола Поліщук. - Але ж слід розуміти, що при цьому ти несеш відповідальність за всю галузь. Мені здається, НАМНУ як окрема структура важлива не тільки у науковому плані, а й у лікувальному: це, певною мірою, підтримка й допомога міністерству. Сподіваюся, що співпраця покращиться, адже президентом обрали не клініциста, а досвідченого організатора охорони здоров’я - це той напрям, який у нас сьогодні не працює.
Андрієві Сердюку випала нелегка ноша. Інститути - це не лише наука, а й клініки, в яких проходять діагностику та лікування десятки тисяч людей щороку. Місяця не минає, щоб у якомусь із інститутів не спалахнув скандал, у багатьох із них ціни впритул наблизилися до європейських, а результати лікування - до африканських. Обстеження МРТ, КТ, УЗ-діагностика на обладнанні, яке було придбане за бюджетні кошти, обходиться пацієнтам дорожче, ніж у крутих приватних клініках.
Це засвідчують і перевірки, проведені в НАМНУ Державним контрольно-ревізійним управлінням у 2010 році. Цими днями стали відомі результати ревізій: «Виявлено порушень на суму 66,5 млн. гривень, з яких порушень, що призвели до втрат фінансових і матеріальних ресурсів, - 3,9 млн. гривень. Інститутами надавалися в оренду приміщення організаціям, які займаються наданням платних медичних послуг за аналогічним профілем інституту-орендодавця. При цьому співзасновниками та виконавчими директорами цих організацій, як правило, є працівники цих інститутів…»
Чи хочуть в академії та в її інститутах змін? Запитання риторичне. Для цього немає жодної мотивації. У клініках, підпорядкованих міністерству, результати перевірок аналогічні і теж повна відсутність мотивації працювати краще.
Чим і як лікувати галузь, коли в анамнезі 20 років пустопорожніх розмов про реформування, 15 міністрів, купа «дорожніх карт» і нав’язлива ідея, щоб усі бюджетні кошти, які виділяються на медицину, були зосереджені в одних руках? Схоже, що ніхто в нашій державі навіть приблизно не уявляє, яким шляхом здійснюватимуться реформи у системі охорони здоров’я. Як співається в одній пісеньці: «Мы с тобой никогда не собьемся с пути, потому, что дороги не знаем».
Нещодавно І.Ємець у першому інтерв’ю в якості міністра, запевняв, що реформи не забаряться - хоч довго запрягають, зате будуть швидко їхати. Події останніх днів показали, що відомство рушило, навіть не запрягаючи. Замах на медакадемію став пробним каменем - якщо влучить у ціль, таку ж «добровільну» передачу майна і землі проведуть і в інших академіях - аграрній, педагогічній і т.д.