Бюджетний процес, що стартував 15 вересня в парламенті, вкотре «розкриває» всі проблемні зони української дійсності — жахливий дефіцит коштів на охорону здоров’я, со-ціальні програми, освіту й науку. Але, на жаль, після тривалих дебатів депутати проголосують «за» закон про держбюджет, попри його недосконалість. Публічні скиглення з приводу браку коштів не допоможуть їм з’явитися. За рамками бюджетного фінансування вже не вперше залишаться інвестиції в нові напрями науки, культури й осві-ти. Таким чином, держава дистанціюється від найперспективніших галузей народного господарства, спроможних у майбутньому принести солідні дивіденди. Навіть попри масовий відплив «мізків» за кордон, в Україні, безперечно, є потужний інтелектуальний потенціал, готовий продукувати цікаві, сер-йозні наукові розробки, з їх подальшим прикладним застосуванням. Але хто зможе втягнути вітчизняний інтелект у сферу державної політики? Очевидно, той, хто сьогодні готовий інвестувати в науку.
Останнім часом українські спонсори від бізнесу визнають за краще інвестувати в публічні естрадні шоу, вважаючи це найрозумнішим «освоєнням» рекламних бюджетів. І лише одна структура, принаймні останнім часом, виявляє серйозний інтерес до української науки — фонд інтелектуальної співпраці «Україна — XXI століття». Заради справедливості зазначимо, що діяльність цієї організації досить публічна й інформація про кроки фонду доступна для засобів масової інформації. Відомо також, хто фінансовий донор фонду. Серед його фундаторів — народний депутат Богдан Губський. Той факт, що пан Губський має науковий ступінь, можливо, і зумовив усебічну підтримку фондом перспективних наукових проектів.
Наприкінці серпня в залі Київської філармонії Богдан Губський вручав засновані фондом премії та довічні стипендії діячам науки, культури й освіти. 13 вересня під час чергового засідання президії НАН України посвідчення лауреата премії імені Вернадського під номером 1 вручили президентові Академії наук Борису Патону. Готовність, із якою Б.Патон привітав зацікавленість фонду в наукових проектах, свідчить про те, яка бідна українська наука і наскільки їй необхідний «інвестиційний капітал». Члени НАН навіть ухвалили постанову, якою зобо-в’язалися співпрацювати з фондом, спільно оцінювати проекти, визначати найцікавіші та найперспективніші для фінансування. Мабуть, в українських наукових мужів викликають довіру не тільки депутатські значки керівників фонду, а також їхні парламентські посади. Фундатори представляють два головних парламентських ко-мітети — із питань фінансів і банківської діяльності (Богдан Губський — заступник голови цього комітету) та бюджетного, член якого Володимир Макеєнко також у раді фонду. Зрозуміло, заручившись підтримкою парламентаріїв, з їхньою допомогою можна ефективно лобіювати інтереси української науки й під час розгляду проекту бюджету, а надалі створювати сприятливі економічні умови для «імплементації» майбутніх ноу-хау.
Ніде правди діти, черги інвесторів біля будинку НАН України поки що не видно. Тож дехто з довічних скептиків має право вважати сьогодні наміри фундаторів фонду інтелектуальної співпраці «Україна — XXI століття» мало не дивацтвом чи рекламною акцією. Але все це доти, доки перші проекти не дадуть реальних результатів. Що тоді зможе запропонувати держава, яка так недбало ставиться до інтелектуальних можливостей своїх громадян? Закликати їх до патріотизму, заборонити інвестувати в науку, уважно «фільтрувати» всі спонсорські пропозиції?
Маленький штрих — під час нагородження преміями та стипендіями фонду «Україна — XXI століття» української інтелектуальної еліти в залі філармонії були присутні кілька високопоставлених чиновників. Їх запросили. Хоча, очевидно, зацікавленість мусили б виявити саме вони, тобто — ті, хто вповноважений представляти інтереси держави.
Громадська організація — фонд інтелектуальної співпраці «Україна — ХХІ століття» заснувала щорічну премію імені Володимира Вернадського — фундатора та першого президента Національної академії наук. Цією відзнакою вшановуватимуть тих, хто вніс і вносить видатний вклад у соціально- економічний і духовний розвиток України, кого без перебільшення можна назвати інтелектом нації. Цьогорічними першими лауреатами премії ім.В.Вернадського стали видатні діячі виробництва, науки, культури, освіти. А днями на засіданні президії Національної академії наук диплом лауреата за номером 1 було вручено президенту НАНУ академіку Борису Патону.
— Цю нагороду сприймаю як високу відзнаку діяльності всієї Академії, вітчизняної науки, — сказав Борис Євгенович. — Адже незважаючи на вкрай скрутну економічну ситуацію, яка нині практично звела нанівець бюджетне фінансування наукових програм, ми і тепер маємо наукові розробки, гідні світової слави. І поява такого фонду, який на ділі дбає про майбутнє української науки, про наш вітчизняний інтелект, — подія непересічна. У вчених нарешті з’явилася надія вповні втілити свої наукові проекти тут, а не за кордоном.