У газеті «Дзеркало тижня» від 22 грудня 2001 р. (№50) опубліковано статтю Є.Андрєєва і Ю.Черепанцева «Чи зігріє Україну тепло холодного синтезу?», а також наші коментарі до обговорюваного питання. Хочемо відразу вказати на те, що з боку Є.Андрєєва і Ю.Черепанцева мало місце грубе порушення етичних норм. Поданий до редакції остаточний текстовий варіант статті з нами не було погоджено. В результаті цього в статті, на яку приведено наші відгуки, опубліковано положення, з якими ми не можемо бути солідарними.
Декілька слів про передісторію статті і нашу позицію щодо обговорюваного питання. Спочатку маємо сказати про те, що проблематика наукових досліджень, які ведуться в Інституті фізики НАНУ, не має відношення до теми «холодного термоядерного синтезу». Проте в ініціативному порядку старшим науковим працівником нашого інституту Є.О.Андрєєвим був проведений аналіз робіт, що з’явилися у відкритому друці на тему «холодного термоядерного синтезу», включаючи і його власні ранні дослідження по опроміненню електронним пучком мішені із ізотопно збагаченого бору. Ці дослідження він провів ще працюючи у Київському державному університеті. За наполегливим проханням Є.О.Андрєєва в Інституті фізики НАНУ було організовано два семінари з залученням фахівців із Інституту ядерних досліджень НАНУ та інших наукових установ, на яких було заслухано доповідь Є.О.Андрєєва з означеної теми. Запротокольовані висновки семінарів в цілому зводились до наступного:
а) існуючі нетривіальні експериментальні результати не є повністю доведеними і вимагають своїх незалежних підтверджень для того, щоб до них ставитись як до надійних фактів. Сказане стосується як власних експериментальних результатів, отриманих Є.О.Андрєєвим, так і робіт інших авторів з цього питання, про які йшлося. Хочемо особливо підкреслити, що саме по цій частині, тобто стосовно необхідності підтвердження надійності отриманих Є. О. Андрєєвим результатів на семінарах і обговорювалась доцільність підтримки контрольних експериментальних досліджень автора;
б) модель, яку автор використовує для пояснення безбар’єрної трансмутації елементів по суті не є фізичною, а декларативною;
в) у зв’язку з відсутністю надійно встановлених експериментальних фактів, а також обгрунтованих теоретичних моделей вважати за недоцільне опублікування в наукових виданнях фізичного профілю матеріалів, які лягли в основу доповіді Є.О.Андрєєва.
Поряд з цим ми не заперечували проти опублікування в періодичному виданні, орієнтованому на широкого читача, тієї частини доповіді, яка відображала історичний екскурс в проблему і якій, як насправді виявилось, присвячено тільки перший розділ обговорюваної статті. При цьому ми виходили з наступного. Як засвідчує історія науки, необхідно надзвичайно обережно ставитись до нетривіальних експериментальних результатів (в тому випадку, коли вони надійні), оскільки саме нетривіальні результати були передвісниками значних наукових відкриттів. Саме під таким кутом зору можна розглядати різнопланові роботи, об’єднані ідеєю «холодного термоядерного синтезу», тобто як такі, що потенційно можуть вказувати на існування нетривіальних експериментальних фактів невизначеної природи. При цьому дискусійними є як достовірність спостережуваних явищ, так і пояснення їх природи. Дискусія на цю тему може бути і в виданнях, орієнтованих на широкого читача. В нас немає ніяких заперечень і щодо її проведення на шпальтах газети «Дзеркало тижня», на що вказують і наші відгуки, приведені в номері газети за 22 грудня 2001 р. Проте у нас є неприйняття категоричності авторів в їх оцінці надійності експериментальних фактів, які обговорюються в статті, обгрунтованості їх моделі та етики опублікування статті з прийомом «дотасування» матеріалу без погодження з нами, авторами відгуків на неї.
І на закінчення кілька слів загального характеру, які безпосередньо стосуються обговорюваної проблеми. Наука — демократична в формах свого розвитку. Типовим для неї є еволюційний шлях отримання нових знань. По цьому шляху йде переважна більшість. Але є й інші. Їх одиниці. Це ті, хто здійснює революційні зміни в науковому світогляді. Знову ж таки, історія науки засвідчує, що до останніх належать не тільки ті, хто на момент зроблених ними відкриттів вже зарекомендували себе як загальновизнані в світовому масштабі лідери напрямів. Не поодинокі випадки, коли авторами епохальних відкриттів є вчені, не «затиснуті» існуючими уявленнями на проблему, тобто ті, які підходять до її вирішення «зі свіжим поглядом». Тільки із числа нобелівських лауреатів по фізиці достатньо таких прикладів. Але, разом з тим, демократизм розвитку науки ні в якому разі не повинен служити основою для шарлатанства, що, як складається враження, в останні роки набирає силу, і не тільки в Україні. Мова йде навіть не про такі розкручені бізнесові речі, як гороскопи, різного типу передбачення і аномальні ефекти сумнівної достовірності. Часто мова йде про створення (треба зауважити, часто досить-таки освіченими людьми) ажіотажу навколо проблем, які найбільш гостро сприймаються суспільством: починаючи від містики і закінчуючи тими, які безпосередньо впливають на рівень життя населення, наприклад, його енергозабезпечення. При цьому мотиви таких акцій бувають різними: від наївності (правда, часом досить войовничої) — до жорсткого прагматизму.
Оцінка з боку науки таких проблем, з урахуванням усіх обставин, повинна вестись, умовно кажучи, з позицій трьох «Д»: достовірності, доказовості, доброзичливості. Цих принципів ми маємо дотримуватись і по відношенню до статті Є.Андрєєва і Ю.Черепанцева. Тому ми підтверджуємо свою думку, що саме проблема реалізації ядерного синтезу в умовах більш простих, ніж керована термоядерна реакція, є цікавою і значущою, але твердження про реалізацію такого синтезу чи побудову фізичної моделі, як мінімум, недостатньо обгрунтовані, вимагають ретельного аналізу на фаховому рівні.