Загальні збори Російської академії наук, що відбулися 28 березня, опинилися в центрі уваги як наукової громадськості (причому не тільки російської), так і ЗМІ. Підвищений інтерес до цього заходу обумовлений існуванням двох альтернативних версій нового статуту РАН — одну розробили самі академіки, іншу запропонувало Міністерство освіти й науки. Зокрема російське МОН вважає за потрібне заснувати спостережну раду РАН і запровадити віковий ценз для адміністративних посад.
Нинішній конфлікт між вченими та чиновниками має глибоке коріння. Так, The New York Times відзначає, що академія з майже 300-річною історією навіть у радянські часи зберігала свою відносну незалежність. Вона проявилася, зокрема, у відмові виключити зі своїх лав ученого-дисидента Андрія Сахарова, а також у провальних голосуваннях щодо кандидатур партійних босів, яких намагалися прикрасити ще й науковими званнями. Проте з початку 2007 року боротьба за контроль над однією з останніх вольниць на території Росії ввійшла у фазу безпрецедентного загострення.
Відповідно до нової редакції Закону «Про науку і державну науково-технічну політику», статут академії повинен затверджувати уряд, а президента РАН, за поданням академіків, — президент Росії. У лютому МОН запропонувало типовий статут державної академії наук (а таких структур у Росії налічується п’ять). Відповідно до цього статуту, контроль за фінансовою діяльністю академії має перейти спостережній раді у складі дев’яти чоловік, із яких учених представлятимуть тільки троє. Решта — міністри, депутати, представники кремлівської адміністрації. У компетенції президії РАН (одного з основних нинішніх органів управління академією) має залишитися визначення пріоритетних напрямів наукової діяльності.
Проти такого нововведення на загальних зборах виступили всі академіки (один утримався). Як підкреслюють аналітики, основним підґрунтям суперечки за незалежність став величезний фонд нерухомого майна академії, в основному в Москві та Санкт-Петербурзі. Як відомо, нині до складу РАН входять близько 400 інститутів по всій країні, в яких трудяться загалом 200 тисяч наукових співробітників. На фінансування РАН із держбюджету виділяється 1,2 мільярда доларів.
Ще один спірний момент — щодо вікового цензу — російські академіки готові були пропустити. Але з’ясувалося, що вимога обмежити максимальний вік керівників 65 роками (70 — для президента академії) суперечить російському законодавству.
Міносвіти Росії вже розкритикувало проголосований академіками «самовільний» статут, однак про рішення уряду з цього питання поки що нічого не відомо. Як вважають експерти, напередодні парламентських і президентських виборів (відповідно, осінь 2007 р. і весна 2008-го) на відкритий конфлікт із інтелектуальною елітою нації влада не піде. Проте й остаточно зректися своїх планів щодо запровадження контролю над непокірливими «яйцеголовими» навряд чи погодиться.