Серед моїх знайомих є фізик із Японії, із яким ми потоваришували після інтерв’ю, зробленого для «Дзеркала тижня». Нещодавно він вирішив зробити мені приємний сюрприз і переслав за допомогою міжнародної швидкісної кур’єрської пошти копію кольорової ілюстрації з раритетного давньояпонського манускрипту.
Однак мене, зізнаюся, здивував не лише подарунок, а й той факт, що ця бандероль потрапила мені в руки вже наступного дня після того, як була відправлена паном Taнакою з невеликого університетського містечка Гуфу. Кур’єр приніс мені її прямо в квартиру! Проте другий презент — дуже цікаву для мене монографію про закордонні контакти японських учених — пан Taнака надіслати в такий спосіб не ризикнув, повідомивши, що привезе її сам у наступний приїзд. «З досвіду взаємодії з українськими колегами, — ухильно пояснив він, — я дійшов висновку, що в цьому випадку в одержувача можуть виникнути проблема». Які?
Ситуацію роз’яснив співробітник Фізико-технічного інституту низьких температур НАН України, кандидат фізико-математичних наук Олександр Смирнов:
— Проблеми, дійсно, почнуться, якщо ваш закордонний кореспондент вкладе в конверт не кілька аркушів паперу, а товсту пачку чи книгу, — сказав він. — У даному випадку, що вкладено і яка його ціна практично не має значення. Важлива його вага, а точніше, вартість поштової послуги для відправника, що залежить від ваги. Якщо вона перевищує 100 доларів США (для цього достатньо відправити швидкісною кур’єрською поштою більш-менш товсту книгу), проблем не уникнути. Ви ще задумаєтеся, одержувати таку бандероль чи ні, оскільки ви повинні будете за неї заплатити мито близько тих же 100 доларів США.
— Ого! А якщо я не зможу заплатити?
— Бандероль може повернутися до відправника, якщо він зробив відповідну для цьому випадку передоплату. Якщо ж ні, то, пролежавши півроку на харківському складі нерозмитненою, книга виставляється на продаж через аукціон на товарній біржі. Якщо вона виявиться нікому не потрібною, то просто знищується у встановленому законом порядку.
— Шкода!
— Такий порядок, який випливає із Закону України про Єдиний митний кордон, статті №16 Єдиного митного тарифу, наказу №164 Державної митної служби України від 27.03.2000 р., постанови Кабміну №1010 1996 року, інших наказів і постанов. Без стягування мита можна одержувати лише відправлення, у яких так звана митна вартість не перевершує 100 доларів США. Митна вартість складається із суми фактурної вартості вкладення і вартості доставки. Це той самий випадок, про який фольклор говорить, що «за морем телушка — полушка, та перевіз дорогий».
Якось я попросив своїх американських колег вислати мені гостро необхідну книгу — каталог продукції однієї з фірм, що займається науковим приладобудуванням. Бандероль вагою в 3,5 кілограма й оголошеною цінністю в 6 доларів вони відправили поштою UPS, заплативши за доставку 168,25 доларів. Але замість книги харківський кур’єр UPS приніс мені додому сповіщення, що моя бандероль знаходиться на митниці і для її одержання необхідно сплатити 283,25 грн. імпортного мита плюс 245,48 грн. податку з доданої вартості. Поважна причина протягом місяця не дозволяла мені прийти на митницю. Але для митного складу немає поважних причин — за день зберігання книги на полиці береться плата в 2,76 грн., тобто додатково мені потрібно було сплатити ще 82,80 грн. Разом — 611,15 грн.
— ?!
— Однак проблеми з одержанням видань з-за кордону, що необхідні фахівцям, виникають, природно, не лише у мене, а й у багатьох інших науковців і навіть цілих наукових колективів. Знаючі люди вже «винайшли» абсолютно законні способи обминути мито і ПДВ. По-перше, можна дочекатися відповідних торгів на товарній біржі і порівняно дешево викупити свої бандеролі там. Так, до речі, регулярно роблять деякі НДІ і вузи, у яких немає коштів нормально розмитнити одержувану з-за кордону спеціальну літературу. А по-друге, можна оформити тимчасове ввезення книги в Україну під зобов’язання вивезти її протягом року за межі митного кордону.
— Тобто відправити назад?
— Ні. Розлучатися з потрібною книгою назавжди і відправляти її на батьківщину, наприклад, у США чи Японії в цьому випадку зовсім не обов’язково. Досить з’їздити з нею протягом року на найближчу до Харкова митницю на російсько-українському кордоні, — це всього кілометрів тридцять — і оформити декларацію про її вивезення до Росії. Потім перетнути з книгою кордон, пройти кілька метрів і по команді «Кругом!» повернутися з нею назад на нашу суверенну територію.
— А що скажуть митники?
— Нічого! Ховати книгу як контрабанду від прикордонників і митників, які щойно її бачили, немає потреби. Ніхто не має права заборонити мені ввезти з Росії зачитану книгу з позначками і загнутими сторінками.
* * *
Зрозуміло, що всі ці перепони лише заважають функціонуванню в Україні популярної у всьому світі швидкісної кур’єрської пошти. Хоча ця пошта — не тільки зручність. Міжнародні поштові фірми створюють в Україні додаткові робочі місця, платять своїм українським робітниками пристойну зарплату і відраховують податки в наш бюджет. Вже не кажучи про те, що книги зазвичай надсилають з інших країн нам у подарунок, збагачуючи Україну новітніми науковими виданнями, на які ми такі бідні.
Втім, це все загальні міркування. А що конкретно робити мені? Чекати, поки з цього приводу будуть прийняті нові, адекватні здоровому глузду і моїм доходам правила? Спробувати викупити книгу через аукціон на товарній біржі? Або під’їхати до зовсім близького кордону з Росією і там виконувати дану самому собі абсурдну команду «Кругом!»?