Світова й українська преса вже поділила хронологію ХХІ століття на «до» й «після» 11 вересня. Вибухи у США не лише завдали нищівного удару по американських містах, а й підірвали впевненість в ефективності системи безпеки. Після шоку 11 вересня політики й військовики знову задалися запитанням: а чи можна вважати національну систему безпеки достатньою? Навряд чи в Україні відповіддю на це запитання було впевнене «так». Принаймні український уряд терміново відкликав проект держбюджету на 2002 рік, аби переглянути фінансування оборони. У бік збільшення на астрономічну, за українськими мірками, суму — один мільярд гривень. Депутати, які постійно піддають сумнівам обсяги фінансування військовиків, цього разу, очевидно, підтримають уряд. Занадто шокували всіх події 11 вересня.
Саме цього дня у Раді з вивчення продуктивних сил НАН України відбулися громадські слухання праці «Науково-методологічне забезпечення системи національної безпеки України». Дивовижний збіг. Утім, дослідження впродовж десяти років здійснював колектив відомих учених: Леонід Бакаєв, Олександр Барановський, Олександр Білов, Олександр Власюк, Валерій Гейц, Богдан Губський, Валерій Мунтіян, Юрій Пахомов, Сергій Пирожков і Володимир Шкідченко. По суті, це цикл наукових публікацій представників різних сфер науки. Оскільки національна безпека, за словами академіка Валерія Гейца, — системне, багатогранне явище, яке потребує такого самого системного вивчення.
У процесі розробки Концепції «виник» окремий напрям для дослідження — вивчення глобального суспільного розвитку в контексті забезпечення національних інтересів України та її місця в європейському і євроазійському просторі.
Чи не найголовнішим визначальним чинником розвитку країни вчені вважають людський чинник. Проблеми демографічної безпеки, з огляду на затяжний спад приросту населення, зниження рівня життя, зростання еміграційних процесів в Україні авторський колектив розглядає як питання першорядної ваги. На думку академіка Сергія Пирожкова, причини демографічних негараздів — у генофонді і фізичному здоров’ї нації. Від демографії — до проблем військової безпеки. З трьох потенційних призовників лише один — придатний до військової служби.
Після краху радянської системи, зокрема оборонної, Україна отримала у спадок потужне військове угруповання, техніку й багату промислову складову ВПК (конструкторські бюро, військові підприємства, вищі навчальні заклади). Проте, незважаючи на це, країна не мала цілісної системи військової організації. Сьогодні вже розроблено Державну програму реформування і розвитку Збройних сил України до 2005 року (до речі, з участю авторів презентованої праці). Як зазначають дослідники, Україні важливо визначитися з оптимальним цифровим і якісним значенням для структури й чисельності Збройних сил, з огляду на потреби оборони й участі українських формувань у міжнародних миротворчих операціях. Розроблено вимоги до бюджетного фінансування армії та громадського контролю над використанням «військових» грошей.
Найуразливішою та найпроблемнішою зоною, з погляду національної безпеки, автори праці вважають її (безпеки) соціально-економічну складову.
Серпнева криза 1998 року не обернулася трагічними наслідками для України, зазначали вчені. Ми відчули лише малий її вплив «через Росію». Юрій Пахомов вважає, що з поглибленням інтеграційних процесів Україна має бути готова до «ударів глобалізації». «Ми чомусь оспівуємо малий бізнес, а він лише підчерев’я великих монополій», — підкреслює вчений. На його думку, гарантом фінансової й економічної безпеки мають стати великі вітчизняні промислово-фінансові групи.
Зовнішньоекономічний контекст економічної безпеки автори праці розглянули в чотирьох аспектах. Перший — пов’язаний із впливом глобалізації й обумовлений зовнішньоекономічною відкритістю української економіки. У цьому зв’язку було запропоновано такі заходи: контроль над експансією неконтрольованого імпорту, диверсифікація зарубіжних джерел енергозабезпечення, створення міжнародних транспортних коридорів, особливо тих, які стосуються транзиту енергоносіїв до європейських країн, подолання величезної боргової залежності.
Другий — присвячений аналізу економічних ризиків, пов’язаних із нинішньою й потенційною участю України в різноманітних міжнародних організаціях, зокрема у зв’язку зі вступом до Європейського Союзу. Учені знову нагадали про згубність співпраці України з МВФ і запропонували низку економічних заходів з нейтралізації її негативного впливу.
Третій — стосується використання Україною світового досвіду ринкових реформаторських трансформацій із позицій власної економічної безпеки. Автори дослідження спробували сконструювати на основі синтезу різних реформаторських концепцій модель майбутніх українських реформ.
І, нарешті, четвертий — спиняється на проблемі вибору варіантів використання міжнародних транспортних коридорів. Україна повинна скористатися сприятливою геополітичною позицією й використовувати свою територію як регіональну європейську макротранзитну транспортно-комунікаційну зону, вважають учені.
Економічна безпека країни залежить від економічного добробуту українських підприємств. Для того, аби вони були економічно сильними та здоровими, необхідні платоспроможний внутрішній ринок, доступ до кредитних ресурсів, прозоре й легко прогнозоване правове поле. Для забезпечення своєї економічної дієздатності держава має ефективно впливати на ці складові.
І ще одне. Захист вітчизняного виробника — ось головне завдання держави при реалізації зовнішньої політики. Нація повинна виступати не як сукупність окремих структур, а як єдиний організм, яким рухають національні інтереси.
Праця «Науково-методологічне забезпечення системи національної безпеки» — єдине своєрідне комплексне, глибоке й системне дослідження найгострішої проблеми. Ось чому авторський колектив за цю роботу висунуто на здобуття Державної премії України в галузі науки і техніки 2001 року.