За прогнозами фахівців, світове споживання енергії до 2030 року має збільшитися на 50%. Де взяти енергію, «кров цивілізації», якщо, за розрахунками тих самих фахівців, запаси нафти та газу вичерпаються вже в другій половині поточного століття? Альтернативні види енергетики — вітрова, геотермальна, сонячна, навіть разом із біопаливом, — не можуть задовольнити всіх потреб економіки. Далекий від завершення і грандіозний проект міжнародного термоядерного реактора ІТЕР, який обіцяє з надлишком вирішити енергетичні та екологічні проблеми людства. Спеціалісти бачать вихід у збільшенні виробництва електроенергії на атомних електростанціях, довіра до яких була підірвана аварією на Чорнобилі.
У 31 країні світу працює нині 440 АЕС. За оцінками МАГАТЕ, впродовж найближчих 15 років буде побудовано ще близько півсотні нових ядерних установок. Енергетичною стратегією України до 2030 року також передбачено введення в експлуатацію двох десятків нових енергоблоків на АЕС.
Проте здійснити грандіозні плани розвитку ядерної енергетики неможливо без упровадження низки найбільших наукових досягнень, які істотно збільшать її безпеку та рентабельність. Для об’єднання зусиль європейських країн у цьому напрямі було створено кілька міжнародних організацій. Зокрема Європейську мережу NULIFE (для створення віртуального інституту з єдиним планом наукових досліджень і розвитку технологій подовження життя ядерних установок) і Мережу дослідження аварій SARNET (для вирішення проблем безпеки АЕС — наявних і тих, що будуються).
Відродження ядерної енергетики вимагає і нових підходів до ядерної освіти. З цією метою в 2003 році було створено Асоціацію ENEN — Європейської мережі ядерної освіти. В ENEN сьогодні більш як 50 членів із європейських країн, Південної Африки, Росії та Японії. На основі взаємного визнання курсів уже розроблено навчальний план магістерської спеціальності «ядерноенергетичні технології». Виходячи з цього досвіду, у найближчому майбутньому буде розроблено плани магістратури з інших актуальних ядерних спеціальностей: «захист від іонізуючого випромінювання» та «переміщення і захоронення ядерних відходів». Україна як країна поки що не входить до цієї організації, однак Харківський національний університет ім. В.Каразіна (ХНУ) як виняток отримав запрошення ввійти в ENEN на правах асоційованого члена.
— З’ясувалося, що навіть перед найбільшими світовими компаніями — AREVA, Toshiba-Westinghouse, General Electric — постала проблема нестачі кадрів, — каже декан фізико-технічного факультету ХНУ, доктор фізико-математичних наук Ігор Гірка. — Так відгукнулася світу дискредитація ядерної енергетики, що спостерігалася впродовж останніх років. Наш факультет з урахуванням ядерного відділення випустив за час своєї роботи понад три тисячі фахівців. Кваліфіковані кадри для ядерноенергетичного комплексу готували також у Київському, Одеському політехнічних інститутах, Київському університеті імені Тараса Шевченка і Севастопольському університеті ядерноенергетичної промисловості.
Проте цього мало. Випуск фахівців потрібно збільшувати. Вже сьогодні роботодавці стоять у черзі за нашими випускниками нинішнього року. На жаль, в Україні досі немає системи моніторингу потреби у випускниках вишів. Випускники фізико-математичного профілю нашого університету легко знаходять собі роботу не тільки в Україні, а й за її межами. Наші колишні студенти нині успішно працюють на ІТЕР, у SIEMENS, SAMSUNG, FORD та інших великих організаціях. Вони викладають в університетах США, Канади, Австралії та Європи. Років двадцять тому для працевлаштування за кордоном добре було мати диплом кандидата наук. Потім зріс попит на аспірантів. Сьогодні нестача кваліфікованої молоді в галузі природничих наук у світі досягла такого рівня, що «відкрито полювання» на фахівців із дипломом бакалавра. Нині практично всіх студентів фізтеху, які подавали документи для участі в конкурсі на отримання стипендії на магістерському курсі в Європі чи Америці, прийнято туди на пільгових умовах.