У 70-ті роки молоді астрономи Головної астрономічної обсерваторії (ГАО) з ентузіазмом узялися за будівництво високо в горах астрофізичної філії. Обсерваторію на піку Терскол у Приельбруссі було побудовано завдяки ентузіазму молодих, їхній жадобі до великих справ, сміливості й наполегливості їхнього молодого лідера Ярослава Яцківа.
У дерзновенної молоді, що прийшла на роботу в ГАО в 60-ті роки з різних навчальних закладів Києва, Львова, Харкова, Одеси, Ужгорода, було могутнє коріння — адже Обсерваторія в Голосіївському лісі народилися 1944 року під час війни завдяки неабиякій наполегливості першого академіка-астронома Української академії наук (УАН) із 1919 р. Олександра Орлова. Та й сама галявина, де стоїть обсерваторія, овіяна казковими легендами: подейкують, саме тут Ілля Муромець, чиї мощі спочивають у Києво-Печерської лаврі, переміг Солов’я-розбійника. Можливо, це й казка. А правда — те, що галявину перетинає алея могутніх вікових дубів, посаджених ченцями з Феофаніївського скиту в напрямку до Києво-Печерський лаври. Святі місця! Архіви ГАО свідчать: у будівництві обсерваторії був зацікавлений сам Хрущов (тоді, 1944 року, голова Ради Народних Комісарів УРСР). Він хотів, щоб обсерваторія стала прикрасою столиці. Проект ГАО доручили знаменитому архітектору — академіку Щусєву. Проект був грандіозним, але так і не дочекався втілення в життя.
Отже, 1944 року було засновано Головну астрономічну обсерваторію Академії наук УРСР. Її філією зробили зруйновану війною побудовану 1938 року Варшавським університетом обсерваторію на горі Піп-Іван у Карпатах, призначену для метеорологічних і астрономічних спостережень. У повоєнні роки невеличкий колектив ГАО не зміг відродити обсерваторію на горі Піп-Іван, філія практично так і не функціонувала.
Згодом стало ясно: щоб успішно розвивати дослідження Всесвіту, потрібен великий телескоп із діаметром дзеркала не менше 2 м, установлений там, де хороший астроклімат (прозорість неба, відсутність засвічення міста, кількість ясних ночей тощо). Місце в Голосіївському лісі явно не відповідало цим вимогам.
Коли наприкінці 50-х обсерваторію очолив Євген Федоров — учень Орлова, питання про будівництво філії стало особливо актуальним. Для вибору місця послали експедиції в багато районів України, зокрема на гору Піп-Іван. Виявилося, там для сучасних астрофізичних спостережень і будівництва великого телескопа астроклімат теж не підходить. Фахівці забракували й інші місця в Карпатах, на півдні України. Як часто буває, місце для філії знайшли випадково. Ним виявився пік Терскол у Приельбруссі (Кавказ).
— Тут, на Терсколі, проходили «курс молодого бійця» багато молодих фахівців ГАО, тепер уже кандидатів і докторів наук, — згадує один з активних учасників будівництва філії, нині керівник київського відділення, кандидат фізико-математичних наук В.Кузнєцов. — Лише підйом і спуск із піка «вздовж обриву над прірвою» у зимовий час був для новачка свого роду подвигом. А скільки за час будівництва філії таких підйомів і спусків на рахунку співробітників ГАО, а також їхніх помічників-добровольців з інших обсерваторій...
У складних високогірних умовах ввели у стрій п’ять телескопів різної потужності, за допомогою яких почалися астрофізичні й астрокліматичні дослідження. Але їхня потужність уже не відповідала стрімкому прогресу астрофізики ХХ століття — необхідно було встановити більший телескоп, із великою роздільною здатністю. У відомій фірмі «Карл-Цейсс йєна», тоді ще в НДР, замовили двометровий телескоп. Протягом 1986—1988 рр. змонтували баню, 1988 р. телескоп доставили на пік Терскол через Новоросійський морський порт. Проте з осені 1990-го всі монтажні роботи було припинено через відсутність валютних асигнувань, а потім і зовсім законсервовано в зв’язку з відомими політичними подіями. Аби врятувати для України високогірну спостережну базу, з ініціативи ГАО й Інституту фізіології ім. О.Богомольця (його лабораторії також були неподалік Терсколу) створили Міжнародний центр астрономічних і медико-екологічних досліджень. Центр очолив заступник директора ГАО по науковій частині, кандидат фізико-математичних наук Володимир Тарадій. 1994-го відновили монтаж телескопа й завершили його 1995 року.
Інтенсивні спостереження на двометровому телескопі почалися 1996 р. Багатотонна маса апарата рухалася від легкого натискання оператором кнопок на пульті управління. Спілкування з глибинами Всесвіту стало винагородою астрономам за їхні великі зусилля.
Велика роздільна здатність телескопа дозволяє вирішувати багато фундаментальних завдань дослідження Всесвіту. На київському форумі астрономів у червні 2000 р. було представлено й «терскольські» доповіді. Від імені колег з України, Росії, Болгарії на форумі виступив К.Йоккерс, професор Інституту аерономії ім. Макса Планка (Німеччина). Він розповів про виявлені раніше невідомі особливості супутників планет. Зокрема, про наявність тора в супутника Юпітера Іо. «Терскольці» одержали унікальні знімки комети Хейла-Боппа, де зафіксовано викиди газу з хвоста комети, а також наявність іонів води в хвості комети Віртанена. До речі, цей знімок комети визнали найкращим у світі.
На піку Терскол, завдяки створеним у співдружності з астрономами інших обсерваторій спостережним комплексам, ведуть синхронні спостереження за високочастотними коливаннями зірок, зміною блиску планет-велетнів і їхніх супутників. Для пояснення останніх запропоновано оригінальну гіпотезу, відповідно до якої Сонце є джерелом релятивістських гравітаційних хвиль. Також у Приельбруссі за особливою методикою ведуть спостереження за геостаціонарними супутниками. Потім ці позиційні спостереження передаються в центр запуску супутників із метою уточнення й коригування їхніх орбіт.