UA / RU
Підтримати ZN.ua

Велика неолітична революція

Під егідою ЮНЕСКО і міжнародної геологічної спілки з 8 по 17 вересня в Геленджику проходив черговий конгрес IGCP-521, присвячений проблемі потопу...

Автор: Юрій Кирпичов

Під егідою ЮНЕСКО і міжнародної геологічної спілки з 8 по 17 вересня в Геленджику проходив черговий конгрес IGCP-521, присвячений проблемі потопу. У 1997 р. В.Райан і У.Пітман із Колумбійського університету висунули гіпотезу: 7200 років тому (потім час зсунули на тисячу років назад) сталося катастрофічне заповнення Чорного моря — солоні води прорвалися через Босфор і ринули в улоговину страшним водоспадом. Це і був біблійний потоп. Він, на їхню думку, викликав неолітичну революцію, переселення народів і навіть поділ індоєвропейських мов. Спалахнула дискусія, у якій узяв участь і знаменитий Р.Баллард, котрий знайшов місце загибелі «Титаніка», викладач підводної археології в університеті Род Айленда і герой суперечливих публікацій в українській пресі. Гіпотеза привернула велику увагу.

Суть її зводиться до того, що мінімальна глибина Босфору — тридцять три метри, і Чорне море ставало замкнутим при падінні рівня океану нижче цього порога. Воно міліло внаслідок випаровування (підтвердження — підводні тераси, які показують колишню лінію берега), а під час танення криги знову затоплювалося океаном. Тераси виявили на глибині 8, 25, 60 і 120 метрів, але зв’язок між чорноморським потопом і шумерським, який, напевно, мали на увазі Райан і Пітман, неочевидний. Церковні вчені, коментуючи гіпотезу, підкреслюють, що чорноморський потоп (як і шумерський) не має жодного стосунку до біблійного, який був Усесвітнім! Та й час не збігається — Бог створив Землю на три тисячі років пізніше. Крім того, знадобиться не один рік, щоб через Босфор підняти рівень моря бодай метрів на сто.

Про що ж свідчать тераси насправді? Про те, що Райан і Пітман не врахували найголовнішого! У моря є власна історія, його зв’язок з океаном не надто тісний, і надавати Босфору особливого значення не слід. Річки — от що важливо! Дунай і Дністер, Дніпро і Дон, Кубань і Ріоні — справжній парад річок! І ще Волга. Чорне море в цьому плані цілком унікальне. Один лише Дунай могутніший від Нілу, Рони і По разом узятих! А це ж найбільші річки величезного Середземного моря.

Річки майже компенсують випаровування, а з урахуванням атмосферних опадів гідрологічний баланс моря є позитивним, і слабосолоні води стікають через Босфор. Але це зараз, а під час обледеніння дощі йшли рідко, сніг не танув, унаслідок чого утворилися крижані щити у два кілометри завтовшки на третині Європи!

Коли рівень моря падав метрів на двісті — річки гуркотали неозорими водоспадами, зриваючись із шельфу і прорізуючи каньйони в улоговину. Десять тисяч років тому тут було на що подивитися. Водоспади, як десятки Ніагар, здіймали хмари краплин і туману під величезними райдугами і падали мегатоннами води!

Але як може бути пов’язана із Чорним морем Волга? Справа в Кумсько-Маничській западині. Волга переповнювала Каспій (її водостік порівнянний з сумарним водостоком чорноморських річок!), той затоплював усе до Уралу, і через цю западину і Дон підживлював Чорне море. Азовське море — це насправді колосальний донський лиман!

Знаючи площу моря і річковий водостік, можна підрахувати час підйому рівня на двісті метрів. Випаровування з надлишком компенсувалося опадами, водостік перевищував нинішній у кілька разів — море наповнилося до рівня босфорського порога за сто років. Це не потоп, але, зрештою, вода таки справді прорвалася через протоки! Тільки це була прісна вода, і текла вона в Середземне море. Доказів такого сценарію багато, але найбільш наочний — дельта цього потоку в Мармуровому морі, біля південного входу в Босфор. Її нещодавно знайшли турецькі дослідники.

Чому ж у Чорному морі солона вода? Це зрозуміло. Після танення крижаних щитів водостік річок упав, а рівень океану досяг порога, і з цього часу під течією прісної води виникає зустрічна течія солоних вод. Р.Баллард шукав підтвердження гіпотези потопу і знайшов продовження річища Босфору на чорноморському шельфі, промите ними.

Проблема потопу зацікавила його раніше, ніж Райана і Пітмана. Спустившись із Приазовських узгір’їв, сто п’ятдесят кілометрів від Мелітополя до Каховки їдеш рівною як стіл рівниною. Із київських пагорбів бачиш безкраю низовину лівобережжя. Дніпровський лиман продовжується по дну Чорного моря ще на двісті кілометрів. Усе це сліди давнього русла великої річки! Море стоїть окремо у низці інших морів.

З цією особливістю і пов’язана велика революція. Мільйони років людина відрізнялася від мавпи лише палицею в руках і вогнищем у печері — і раптом усе змінилося! За короткий час вона приручає тварин, опановує землеробство і гончарне ремесло, з’явилися металургія і ткацтво, поділ праці і соціальна ієрархія, постійні поселення і релігії, зародки лічби і писемності. Потім, аж до промислової революції, наш спосіб життя майже не змінювався — сім тисяч років стагнації.

Це був феноменальний прорив, якісний стрибок — Велика неолітична революція! І найперші значні її прояви знайдено не в низинах Нілу і Месопотамії, як ми звикли вважати, — Причорномор’я було центром і експортером революції! Про це свідчать поселення Вінчі і Трипілля, металургія Кавказу і Балкан. Але чому так трапилося?

Початок революції збігається із закінченням льодовикового періоду, із перебудовою екосистеми під теплий клімат. Танула вічна мерзлота, ліси просувалися на північ, і мамонти зникли, зате з’явилися ковилові степи і коні — ландшафт і клімат змінювалися на очах. Зміни торкнулися насамперед Причорномор’я, вони були настільки масштабними і навальними, що спричинили ще один ланцюг змін.

Протягом життя кількох поколінь змінилося абсолютно все: середовище проживання і раціон харчування, прийоми полювання і соціальної організації, навіть стосунки між статями. Після сотень тисячоліть стабільного животіння довелося пристосовуватися до нових умов — так і почалася революція.

Перед людьми відкрився прекрасний новий світ. Безліч річок, різноманітні ландшафти, вільні землі, оптимальний клімат — усе це давало набагато більше можливостей, ніж тісні видолинки південних річок або глухі західноєвропейські ліси. Риболовля і полювання, землеробство і скотарство, ткацтво, кераміка і металургія — для всього є умови! Річки, ліси, луки, степи, глина і руди. Едем!

І закрутилося колесо еволюції. Ще трохи — і тут розцвіла б перша цивілізація. На жаль, колесо історії обернулося її жорнами — надто багато охочих рвалося в землю обітовану, вони й розтоптали ніжну квітку культури. Єгиптянам і шумерам у цьому сенсі просто пощастило, конкурентів було менше, їхні цивілізації встигли стати на ноги і зміцніти.

Зараз клімат знову змінюється, і варто придивитися до досвіду предків. Стає зрозуміло, що такі гіпотези мають не абстрагований характер, а та, про котру йдеться, ще й пов’язана з єдиною, мабуть, справжньою революцією в історії. На відміну від перевороту сімнадцятого року, вона не залила світ кров’ю. Вона зробила нас людьми.