Харківський науковий центр військової екології проводить обстеження територій військових об’єктів: шахтних пускових установок, командних пунктів, технічних позицій ракетних військ, ділянок збереження ядерної зброї, яка ще недавно була в ракетних військах. Офіційно діє два роки, хоча аналогічні роботи фахівці, а це колишні військові й хіміки найвищого класу, виконують близько шести років. За цей час обстежено майже 100 об’єктів. Недавно вони працювали в ра-йоні Болеславчика. Едуард Прохач, керівник центру, доктор технічних наук, академік Української екологічної академії наук, так прокоментував ситуацію довкола сіл Первомайська району та ракетних комплексів:
— Нашу роботу ми звичайно починаємо з суцільного прослуховування території на предмет радіаційного забруднення. Лише два рази ми виявляли джерела іонізуючого випромінювання у вигляді ампул — це складова частина приладів, якими контролювалися ядерні боєприпаси. Якихось значних радіаційних відхилень ми не знаходили, були невеликі, пов’язані з тим, що для створення майданчиків використовували граніт, чий природний фон підвищений. У самій шахті радіаційний фон нижчий, ніж зовні. Усе це до того, що серед більшості людей побутує хибна думка: мовляв, де ракетні війська — там і радіація, випромінювання.
За період нашої діяльності ми пройшли багато майданчиків у Хмельницькій і Первомайській дивізіях, там перебували полки, озброєні рідкопаливними ракетами. Під час робіт, які передували ліквідації, систематично наштовхувалися на ситуації, коли ракету щойно витягли з шахти. Нашим завданням було перевірити вміст гептилу, тобто ракетного палива в шахті. Практично, в повітрі ми нічого не знаходили. Незначні розлиття гептилу були. Ми вказували на це. Як правило, ліквідацію виконували військовики. У ракетних військах є інструкція, відповідно до якої здійснюється нейтралізація. Використовується спеціальна речовина ДТС ГК, яку у вигляді кашки засипають в пошкоджене місце, старанно перекопують. Певний час потому ми обов’язково перевіряли повноту нейтралізації.
Стосовно Болеславчика, не треба забігати наперед і говорити, що вся причина в ракетному паливі. Поруч із Болеславчиком шахтна пускова установка. Там зараз твердопаливні ракети, і звідти вилитися нічого не могло. Безпосередньо в Болеславчику нас до шахтних робіт не залучали. На запрошення головного санітарного лікаря Миколаївської області ми брали проби грунту, де нам указували: з траншей, неподалік пускової установки й у садибах, а також проби води в криницях. Такого вмісту нітратів, як виявлений тут, ми не бачили ніде. Норма — десь 45 млг на дециметр кубічний, тут — до 1000. Крім того, ми знайшли в грунті, особливо в траншеї і поблизу неї, такі речовини, як нітрозодиметиламін.
— Едуарде Юхимовичу, чи можна теоретично припустити, що така концентрація нітратів могла виникнути під час витікання ракетного палива?
— Якби витікання ракетного палива було значним, то, в принципі, могла б. Щоправда, говорити треба чіткіше: якби було велике витікання окислювача. Ракетне паливо складається з двох компонентів — пального й окислювача. У такому вигляді окислювач може бути тільки в баках, і коли потрапляє в навколишнє середовище, то розкладається й справді утворюються нітрати, але це має бути дуже велика кількість.
Нині у результаті рекультивації ракетні шахтні установки перетворюються на зелені галявини, ви й не дізнаєтеся, що там колись щось було. Ліквідація шахт і пускових установок ракет здійснюється тепер на високому фаховому рівні, під контролем. Але за старих часів територію не рекультивували. У тій-таки Миколаївській області є кілька цілком занедбаних шахт. Правда, після того, що сталося, там поставили охорону.
— А як ви гадаєте, в інших регіонах України знайдуться «нічийні» шахти?
— Гадаю, так.
— У чому їхня небезпека?
— Там, де використовувався гептил, могло бути насичення. Він добре сорбується, вбирається, як губкою, не лише бетоном, штукатуркою, а й навіть металом. А нині ж багато хто прагне роздобути метал і продати. Якщо люди проберуться у ці шахти, то можуть одержати захворювання нервової системи, інші недуги. Впродовж минулих років гептил зазнав змін, а утворений замість нього нітрозодиметиламін не менш токсичний. Безперечно, потрібна інвентаризація місць, де раніше містилися ракети, заправлені гептилом. Щоб скласти карту забруднень, можна запитати дані в росіян, але я в це мало вірю. Гадаю, найвичерпнішу інформацію можна одержати, опитавши тих, хто служив на старих ракетних комплексах. Мені важко припустити, що десь були закопані цистерни з гептилом, навряд чи, але перевіряти треба. З наслідками діяльності радянських військ, забрудненням грунту, грунтових вод ми маємо справу часто. Я бачив в Узині, де ми працювали, як у невеликому залізничному селищі, за два кілометри від аеропорту, люди вибирали верхній шар води в криниці, щоб заправити керогази. Цей гас відкачували й продавали. Ситуація навколо Болеславчика змусила замислитися про захист навколишнього середовища. Звичайно, екологія — справа витратна, але від того, що зробимо сьогодні, залежить наше майбутнє.