Чимало людей вважають, нібито історія зародження й розвитку обчислювальної техніки пов’язана лише з західним світом. Справді, перша в світі ЕОМ з’явилася в США. Але світовою історією зафіксовано й інший, не менш важливий факт, — поява потужного комп’ютера «МЕЛМ» в Україні. По суті, першого в континентальній Європі. За своїми показниками він набагато перевершував американську розробку.
У музеї «Світ високих технологій» уперше представлено виставку «Історія інформаційних технологій в Україні». На одному майданчику розмістилися минуле, майбутнє й сучасне. На дисплеях сучасних ноутбуків можна було прочитати про грандіозні, на перший погляд, нереальні проекти ряду вчених стосовно застосування комп’ютера буквально в усіх аспектах людської діяльності. Мене дуже зацікавив розділ про історію ЕОМ.
За часів «залізної завіси» результати роботи багатьох наукових лабораторій було засекречено, про їхню діяльність знало вузьке коло людей, тоді як на Заході кожне нове досягнення оголошували мало не революцією в сфері науки. У середині минулого століття, із переходом десяткової на двійкову систему обчислення, замість електронних ламп почали широко використовувати надійніші елементи на базі транзисторів. Тут історія «тихо замовчує» ім’я знаменитого українського вченого Вадима Лашкарьова — йому належить відкриття фізичних ефектів, на використанні яких і засновується дія транзистора. Перша згадка про напівпровідники на Заході з’явилася через сім років.
«МЕЛМ» — найкраща серед перших
— Сергія Лебедєва по праву можна вважати одним із перших розробників ЕОМ у світі, — розповідає доктор технічних наук Борис Малиновський. — Незалежно від зарубіжних учених Лебедєв розробив принципи функціонування «Малої електронної лічильної машини» (МЕЛМ) із програмою, що зберігається в оперативній пам’яті комп’ютера. На Заході це грандіозне досягнення приписують Джону фон Нейману.
— У ті часи, — продовжує Борис Миколайович, — на спорудження обчислювальної машини прогнозували витратити від п’яти до десяти років. Лебедєв передбачав зробити це за два роки, і це йому блискуче вдалося. Роботи розпочалися в 1948-му, а через два роки в Києві вже діяв макет «МЕЛМ». Рік потому його вже регулярно експлуатували. На новітньому, як на той час, комп’ютері розв’язувалися найскладніші завдання: фрагменти розрахунку термоядерних процесів, космічних польотів і ракетної техніки, далеких ліній електропередач і багато чого іншого. Нагадаю, до 1947 року жодних згадок про двійкову систему не було. Навіть у першому в світі комп’ютері «ЕНИАК» використовувалася десяткова система обчислення. Лебедєв розробив і застосував на практиці операції, які стосуються двійкової системи обчислення. Усю роботу вченого над першим у СРСР комп’ютером було викладено в книжці. Цікавий факт, невдовзі після видання в нашій країні, вона також вийшла за океаном, англійською мовою з позначкою «таємно». Це мені розповів у своєму листі сам перекладач книги.
Золотими буквами в історії розвитку інформаційних технологій в Україні викарбувано ім’я Віктора Глушкова. Після від’їзду Лебедєва до Москви 1956 року його лабораторію очолив Віктор Михайлович. Глушкову та його учням належить заслуга розробки першої в Радянському Союзі напівпровідникової машини «Дніпро». Американці, котрі розпочали виробництво аналогічної напівпровідникової машини раніше, не змогли випередити українських учених.
— Це був саме той момент, — згадує Борис Малиновський, — коли нам вдалося скоротити до нуля розрив між рівнем нашої й американської техніки, нехай в одному, але дуже важливому напрямку.
Усе не так уже й погано
Сьогодні вітчизняне виробництво комп’ютерів зростає рік у рік, вбираючи в себе технологічні новинки. Найпотужніші фірми-виробники: «Квазар Мікро», «Версія», «Еверест» та інші. Деякі з них входять у трійку лідерів країн Східної Європи.
— Експорт програмного забезпечення наших виробників, попри роки застою, становить 70 млн. дол. на рік, — повідомив президент «Фонду інформаційного суспільства України» Андрій Колодюк. — І ця сума з кожним роком збільшується в півтора разу. Високими темпами зростає і внутрішній ринок. Клієнтами наших фірм виступають провідні світові компанії «Боїнг», «Дельта Ерлайнз», «IG Bank» і багато інших. Хочу підкреслити, у нас є не лише історія — у нас є сьогодення. Якби в 70-ті роки Глушкову вдалося домогтися дозволу у влади на інформатизацію суспільства, хтозна, можливо, ми зараз жили б зовсім в іншій країні. Адже ця стратегія вже двадцять років реалізується на Заході, і результати очевидні.
— Досвід наших програмістів дуже цінується на Заході, — запевняє Володимир Бєлодєд, старший менеджер розвитку бізнесу Українського софтверного консорціуму. — Недарма така промислово розвинена країна, як Німеччина, віддає перевагу співпраці з українськими програмістами, а не з індійськими, у котрих фундаментальна підготовка нижча.
— Ми всі пам’ятаємо «відплив мозків» на Захід у 90-ті роки. Нині ситуація нормалізується, спостерігається зворотний процес. Багато фахівців повертаються додому. Сьогодні заробітна плата кваліфікованого програміста значно зросла. Звісно, наше економічне становище залишає бажати кращого. Зарплата робітників на заводах з виробництва обчислювальної техніки, як і раніше, залишається низькою.
Наше блискуче комп’ютерне минуле служить підставою для сподівань на не менш блискуче майбутнє розвитку високих технологій в Україні, переконані фахівці. І це не пишномовні слова. Сильна підготовка програмістів ставить їх у першу четвірку лідерів у світі. Інша річ — нестабільність економічної ситуації в країні.
У добу інформатизації дуже важливо не відставати від інших і бути в курсі всіх технічних новинок. Тому робота музею «Світ високих технологій» сьогодні така важлива.