Нормальна робота господарства сучасної країни потребує найнесподіваніших машин і пристроїв. Сьогодні особливо гостро стоїть питання про універсальну техніку, яку можна було б застосувати після катастрофи, землетрусу, цунамі, великого теракту... Увага до таких машин останніми роками різко зросла. Особливі надії покладають на техніку, яку можна швидко перекинути за допомогою, наприклад, важких вертольотів.
Природно, чимало проектних організацій у світі нині займаються розробкою аварійно-рятувальних комплексів різноманітного призначення: для екстреного розчищення аеродромів від снігу, для розбирання завалів у місті, яке постраждало від землетрусу, швидкого звільнення постраждалих пасажирів із потяга, який зазнав аварії, нарешті, для гасіння пожеж на хімічних заводах, атомних станціях, нафтопроводах... Крім усього іншого, сучасному народному господарству (в дедалі зростаючих кількостях) потрібні механізми, які могли б прокладати шляхи по болотах, бездоріжжю, пересіченій місцевості.
Киянин Яків Райхман, який нині живе в Єрусалимі, у радянський час працював конструктором на закритому підприємстві — «поштовій скриньці», яка ще на початку шістдесятих років розробила шляхоукладальник БАТ-М. Цю машину, яку виготовляли на київському заводі «Будшляхмаш», власне, й можна вважати прообразом майбутніх аварійно-рятувальних комплексів. А згодом був створений снігоочисник високої продуктивності — виріб «СВТ».
Відтоді створення таких машин стало пристрастю і професією Якова Рувимовича. І нині, хоча винахіднику вже близько вісімдесяти, він продовжує конструювати рятувальні машини й шукати шляхи налагодження їх масового виробництва. Він не раз телефонував до редакції «ДТ» і знайомив відділ науки з останніми досягненнями на цьому напрямі й своїми розробками. А нещодавно надіслав проект створення спільних підприємств за участю України, Ізраїлю та Росії. Найближчим часом Я.Райхман збирається приїхати до нашої країни й спробувати зацікавити своїми ідеями українських колег.