У інтернет-просторі з’явився новий портал — Всеукраїнська мережа експертів (www.experts.in.ua ), — де відтепер можна дізнатися думки фахівців щодо найгостріших політичних, економічних та інших проблем країни. Портал дуже зручний і простий у користуванні. Головна його сторінка складається з кількох основних рубрик. Тут і останні аналітичні статті, написані експертами, новини й анонси, надані агентствами УНІАН і «Інтерфакс», дайджест ЗМІ, а також три основні майданчики, на яких працюють експерти. Наразі це «Економіка», «Політика», «Освіта». Проте портал схильний до стрімкого розвитку — незабаром він збагатиться експертною інформацією й за іншими напрямами...
Основною «фішкою» порталу є громадські й експертні опитування, подані на головній сторінці. Але для них відведено й окрему сторінку. Ще один інструмент роботи експертів — розгорнутий форум, який надає багато можливостей. На порталі існують дві мовні версії — українська й російська. Незабаром планується запровадити англійську — творці порталу сподіваються розповісти про Україну світу й вийти на міжнародний рівень. Авторські матеріали друкуються мовою оригіналу.
Очікується, що, з одного боку, Всеукраїнська мережа експертів стане гласом народу, де кожен зможе висловити свою думку, з другого — влада мимоволі змушена буде приймати рішення, узгоджувані з висновками інтелектуалів країни. Тобто давню мрію про «електронний уряд», яка колись (ще в далекі шістдесяті роки!) зародилися в багатому на геніальні ідеї Інституті кібернетики НАНУ в блискучий період, пов’язаний із діяльністю академіка В.Глушкова, нарешті реалізовано.
До речі, ідея довго блукала різноманітними інтелектуальними центрами країни, про неї як про нагальну потребу не раз казав нинішній директор Кібернетичного центру академік І.Сергієнко, поки, врешті-решт, у надрах Києво-Могилянської академії вона не знайшла своє конкретне втілення. Є надія, що Всеукраїнська мережа експертів стане відкритим для різноманітних думок майданчиком, де найпросунутіші члени українського суспільства зможуть обговорити гострі проблеми, знайти ефективні відповіді та запропонувати їх владі. Це вже чималий крок до громадянського суспільства. Ось як оцінює подію президент Всеукраїнської експертної мережі, професор В’ячеслав БРЮХОВЕЦЬКИЙ в інтерв’ю, даному оглядачеві тижневика «ДТ».
— В’ячеславе Степановичу, природно, перше запитання: чи захоче влада знайомитися з думкою інтелектуальної еліти своєї країни, особливо в тому разі, якщо ця думка різко відрізнятиметься від її власної?
— А це вже залежить від того, як довго влада збирається утриматися біля керма країни. Проте зміни, що відбулися й відбуваються в нашій державі, однозначно засвідчують: захоче. Протягом останніх п’яти-шести років у нашому суспільстві відбувалися дуже істотні зрушення. Вони, до речі, були малопомітні, бо не давали явно про себе знати. Саме тому багатьох здивувала помаранчева революція. Мовляв, звідки? Деякі, до речі, досить розумні й досвідчені, політики досі вважають її аномалією або випадком. Їм важко зрозуміти її коріння і те, що вона не виникла в один день, а визрівала принаймні протягом п’яти років.
— Про коріння, будь ласка, детальніше...
— Отож, чому ж сталася помаранчева революція? Річ у тому, що в Україні серед пасивного, деморалізованого, втраченого старшого й середнього покоління інтелігенції (у тому числі й наукової) з’явився новий струмінь — молоді освічені люди, котрі здобули хорошу гуманітарну (а не однобоку радянську) освіту. Їх відзначає вміння аналітично мислити, вільно орієнтуватися в різноманітних галузях, над ними не тяжіють старі догми. Важливо, що багатьом із них вдалося повчитися за кордоном, навіч познайомитися з логікою життя, відмінного від тутешнього. Ці люди привнесли в наше суспільство нові уявлення про буття, економіку, культуру, науку. Вони істотно відрізняються від тих уявлень, які були в їхніх батьків і дідів. Так, наразі це покоління не прийшло до влади. У адміністрації можна помітити лише окремі вкраплення людей цього складу, але що важливо — вони вже не відчувають себе в цьому середовищі такими чужорідними, якими були ще кілька років тому. Років із п’ять тому я чув від своїх випускників, що влада, чиновник відторгають їх і намагаються виштовхнути як чужорідне тіло, аби не мати з ними проблем. Сьогодні таке також, безумовно, зустрічається, але новому поколінню вже легше.
Поява таких молодих людей послужила каталізатором для того, щоб представники старої інтелігенції відчули: вони можуть знайти собі місце в новому житті. Інтелігенція втомилася від того, що так довго нікому не була потрібна. Слід урахувати ту обставину, що представники інтелектуальної еліти мають силу, якої немає в люмпена. А це дуже важливо! Інтелект освічених людей за всіх страшних обставин не дає їм опуститися нижче певного рівня, і найменший сигнал про те, що є шанс поміняти щось на краще, сповнює їх енергією. Це сталося з українською інтелігенцією — подивіться, скільки світлих, одухотворених облич йшло в колонах помаранчевих під час демонстрацій. Для багатьох це було одкровенням. Звідки з’явилися ці люди?..
— Який зв’язок між політичними змінами в країні й вашим проектом Всеукраїнської мережі експертів?
— За останній рік країна стала іншою. Це розуміють навіть найактивніші супротивники того, що сталося. Навіть серед них з’явилися люди, котрі усвідомлюють — суспільству потрібен інструмент, який дозволяє обговорювати та кристалізувати креативні думки, здатні вивести суспільство з глухого кута. А таких глухих кутів перед кожною владою виникає безліч. Питання лише в тому, з якою швидкістю вона знаходить відповіді на важкі виклики.
Це підштовхнуло ідею створення експертної мережі. Вона має допомогти придивитися до того, що наразі не видно неозброєним оком. Ось для чого потрібна пильність експерта, аналітичність, уміння мислити стратегічно. Всеукраїнська експертна мережа саме й дозволяє об’єднати представників найрізноманітніших політичних груп, шкіл, традицій, усе обговорити, знайти рішення й запропонувати їх політикам, котрі завжди гостро потребують реальних порад.
Ми й раніше робили спроби створення кількох таких порталів, де, приміром, ішлося про корупцію у сфері освіти. На жаль, нічого путнього з цього не вийшло, бо вибиралася окрема ділянка й розглядалася дуже вузько. Зрештою вже на першому етапі робота ставала нецікавою, позаяк не було широкого контексту того, що відбувається. Проте новий портал викликав інтерес в експертів. Професіонали сучасного рівня, котрі вміють працювати у віртуальному просторі, уже зареєструвалися на ньому й дуже інтенсивно узялися до роботи.
— На багатьох інтернет-форумах, до речі, і в тижневику «ДТ», триває обговорення найгостріших статей. Проте воно рідко приводить до народження креативу. Як правило, учасники обговорення втрачають нитку проблеми, розмінюються на дрібниці й у результаті нічого ділового з цього не виходить. Чи не чекає така сама доля й ваш портал?
— Ми усвідомлювали ймовірність такого розвитку подій і тому поставили певні умови для формування співтовариства наших експертів. Наш портал — це не хаотичне співтовариство анонімів, котрі позбавляються від своїх комплексів із допомогою віртуальних повідомлень. Аби розпочати в нас роботу, потрібно зареєструватися, підтвердити свій статус. Коли ми обговорюємо що-небудь, ми знаємо прізвище опонента, відомо, чим ця людина займається, її вік, фаховий рівень, стать, у якому регіоні вона живе... Важливо, що вже зареєструвалися люди з усіх регіонів. Ми разом почали розробляти проблеми, які хвилюють всю Україну.
Так, ми спробували з’ясувати, хто з трьох кандидатів від провідних політичних сил — Ю.Єхануров, Ю.Тимошенко чи В.Янукович — може стати найефективнішим прем’єром? У обговоренні взяли участь 229 респондентів із усіх регіонів України. Не буду у зв’язку з наближенням виборів розповідати про наші результати, але цікаво вже те, що висновки експертів не збіглися з результатами соціологічних опитувань. Майбутнім прем’єрам, напевно, цікаво знати, що про їхні можливості як керівників уряду думає мисляча частина суспільства й що вона чекає від них передусім.
— Серед цих аналітиків пропорційно представлені люди, приміром, із Донбасу, Криму, західного регіону?
— Ні, але тут важко домогтися пропорційності — не в усіх регіонах є експерти. Сподіваюся, портал ініціює їхню появу. Ми розуміємо, наразі в акції беруть участь найактивніші люди. Очікуємо в найближчій перспективі приєднання «ширших мас експертів». Вважаю, інноваційність цього проекту в тому, що в ньому представлені експерти з найрізноманітніших галузей і різних регіонів країни. Так ми прагнули уникнути заангажованості проекту, яку мають аналогічні портали в Росії.
Наступний проект — створення проблемної карти України, аби можна було виділити певний регіон нашої країни й дізнатися, які головні питання тут слід вирішити передусім. Ідея придумана не нами — 1988 року в американському інституті в Північній Кароліні з’явився проект під назвою Шарлотський. Експертам у ньому запропонували скласти ранжируваний за ступенем важливості список територіальних проблем, на які передусім слід звернути увагу.
Потім американці його оприлюднили й запропонували експертам співвіднести реальні проблеми з передвиборними обіцянками кандидатів. Не слід думати, що лише в нас політики обіцяють більше, ніж можуть виконати. На жаль, у всьому світі вони поводяться аналогічно. І от Шарлотський проект дозволив виборцям побачити, чи справді їхні кандидати говорять про реальні проблеми, чи ці теми просто придумано під вибори. Так, у нас нині мусується проблема мови. Неупередженим людям зрозуміло: це лише політична балаканина, про яку всі забудуть, щойно закінчаться вибори. Але вона впливає на масову свідомість і відволікає людей від реальніших проблем.
— До речі, такий проект було створено групою експертів для Донбаського регіону приблизно 2000 року. Він набув широкого розголосу, із ним В.Янукович приїхав як прем’єр до Києва. Проте, очоливши уряд, він забув про революційне починання. Які реальні проблеми ви збираєтеся проаналізувати на вашому порталі і що далі робитимете з набутими результатами?
— Протягом березня-квітня ми збираємося провести опитування на порталі нашої мережі й виявити ключові соціально-економічні проблеми життя в країні в цілому й в областях України. Наразі ми не можемо охопити все, але з’ясуємо багато чого у сфері освіти, охороні здоров’я, суспільних відносинах і економіці. А після парламентських виборів познайомимо громадськість із результатами опитування. Ми передамо карту депутатам, новому уряду України, обласним адміністраціям. Сьогодні модно говорити про дорожню карту — нехай це буде основою для їхньої майбутньої дорожньої карти. Принаймні інтелектуальна частина нації вкаже на проблеми в кожній галузі й у будь-якій сфері діяльності.
Далі ми запропонуємо тим, хто після виборів буде відповідальний за формування виконавчої влади, кандидатури людей, котрі допомагали нам у створенні цієї карти й довели, що вони бачать регіональні проблеми. Це вже вибір влади — залучати їх до роботи чи ні. В Україні дається взнаки дуже серйозна кадрова проблема.
Ми накреслимо суспільству орієнтири, за якими воно зможе перевірити уряд і обласні адміністрації. Причому люди зможуть побачити, як влада розв’язує реальні стратегічні проблеми, а не ті, що виникають день у день, приміром, коли горезвісна «труба прорвала». Очевидно, для влади важливіше зрозуміти, як змінити всю інфраструктуру, аби труби не ставали дошкульним місцем у найбільш несподівану мить. Нарешті, ми побачимо, як розгорнути роботу проектно-експертних груп у масштабі Всеукраїнської експертної мережі. Візьмімо бодай гостру проблему корупції в освіті. Адже ще навіть не вироблено підходу до неї. Потрібно зосередити роботу кращих умів країни на тому, аби позбутися цього лиха.
Створюючи цей портал, я потай плекаю ще одну надію. Нашим поколінням, та й людьми молодшими, досі володіє стереотип пріоритету своєї думки. Кілька українських поколінь виховані на тезах: «хто не з нами, той проти нас», «ми завжди маємо рацію», «наше навчання єдино правильне»... Нам у розмові завжди важливо довести свою правоту, а не вислухати іншого. А либонь найцікавіше та найважливіше в будь-якому діалозі — аргументи співрозмовника, відмінні від наших. Але ми найчастіше навіть не слухаємо його. Подивіться теледебати в нас на ТБ — кожен говорить про своє й ніхто не слухає візаві. А чому ми такі самовпевнені — адже, можливо, навіть у Наталії Вітренко в розмові прослизне раціональна думка?..
— ...?
— Я беру екстремальний випадок, але, у принципі, ми не слухаємо й достойніших людей. Навіть у дискусіях двох опонентів, котрих я поважаю, видно небажання прийняти іншу думку чи принаймні звірити з нею свою.
— На щастя, час примиряє найрізноманітніші точки зору. Олександр Пасхавер якось висловив дуже несподівану думку про те, що коли б помаранчева революція сталася через п’ятнадцять років, її відразу ж прийняли б і на сході України. А наразі вони просто не готові до неї...
— Згоден, але як було б чекати ще десятиліття тим, хто жив, приміром, у Києві? Ось наш портал для того і призначений, аби ми, образно кажучи, не жили в ситуації, коли прориви різноманітних труб (у тому числі й політичних, соціальних) заставали нас зненацька. Зазирніть у нього, і ви зможете там побачити, на якому напрямі, в якому регіоні в нас нині напружена ситуація. Ми сподіваємося, що й наша влада захоче керуватися думкою професіоналів і навідуватиметься до нас. До речі, ідею підтримали політики, вона здобула певну підтримку і з боку Київради. Припускаю, високу адміністрацію тут не завжди чекає те, що змусить її щасливо усміхатися, зате вона чітко знатиме, де в нашій країні вже гаряче, а де напруга наростає й потрібно заздалегідь шукати ключі до розв’язання проблеми.