Оприлюднені в середині 2006 року пропозиції президентської групи з розроблення концепції розвитку наукової сфери України викликають багато дискусій. Активізувались і громадські об’єднання, зокрема Всеукраїнська асоціація за європейські цінності в науці, що запропонувала альтернативні шляхи підвищення ефективності наукової праці. Теперішні темпи розвитку науки в Україні мало кого можуть задовольнити. В цьому контексті виникає питання, а чи все так безпроблемно в науці європейській і що турбує вищих посадовців Європейської комісії, яка опікується координацією наукових досліджень в об’єднаній Європі.
Європейська наука характеризується високим рівнем фундаментальних досліджень, про що свідчать рейтинг наукових видань та індекс цитування публікацій. Проте прикладні дослідження за рівнем патентного захисту створюваних інновацій та їх комерціалізації (практичного застосування або впровадження) суттєво поступаються США та Японії. Ця проблема, подоланню якої Європейська комісія приділяє особливу увагу, дістала назву «європейський парадокс». У 2007—2013 роках на інноваційно орієнтовані фундаментальні та прикладні дослідження (програма «Співробітництво») буде виділено 32,4 млрд. євро, а на ініціативні фундаментальні дослідження (програма «Ідеї» нещодавно створеної Європейської дослідницької ради) заплановано 7,5 млрд. євро. Фінансовий пріоритет інноваційно орієнтованих досліджень є очевидним.
Заохочення науковців до практичної реалізації створюваних інновацій у вигляді нових суспільно корисних продуктів та послуг здійснюється на державному рівні шляхом фінансового та законодавчого сприяння організації в університетах та наукових установах так званих спінінгових компаній (spin-out або spin-off companies). Така компанія (кількість співробітників якої часом не перевищує 5—10 чоловік) є науково-технологічною організацією, яка на етапі створення інновації функціонує в державному науково-дослідному інституті, лабораторії або університеті як структурний підрозділ або наукова група, а потім стає самостійною (частково чи повністю, залежно від форми власності) з метою комерціалізації створеної інновації.
До певної міри аналогом спінінгових компаній ще за радянських часів були конструкторсько-технологічні бюро та експериментальні виробництва, які концентрувалися навколо академічних інститутів і справді ставали містком між фундаментальною або прикладною наукою та промисловістю в умовах планової економіки.
Сьогодні найбільша кількість європейських спінінгових інноваційних компаній створена в галузі нанотехнологій, матеріалознавства, фізичних та хімічних наук, біомедицини, інформаційних технологій. Європейські університети всіляко сприяють науковцям і навіть студентам у створенні нових таких компаній, надаючи фінансову та організаційну підтримку. Спінінгові компанії є фінансово привабливими для тих науковців, які усвідомили, що наукове знання може бути товаром. Стане воно таким чи ні — залежить від ученого, його інтуїції, життєвих пріоритетів, здатності знаходити вільні наукові і технологічні ніші. Важливу роль в успішній діяльності таких компаній відіграє формування сприятливої атмосфери в наукових колективах та суспільстві щодо малого інноваційного наукового бізнесу взагалі та успішних наукових менеджерів зокрема.