Найкращий спосіб досліджувати красу північних променів — впливати на них радіохвилями, стверджують американські вчені. Тодд Педерсен і Елізабет Геркен із Корнельського університету в Ітаці, працюючи на Алясці за програмою дослідження північного сяйва HAARP (the High Frequency Active Auroral Research Program), «обстріляли» радіохвилями іоносферу. Вони використовували передавач потужністю 960 кіловат.
«Ми були вражені тим, що побачили. Спочатку навіть вирішили перевірити справність устаткування», — розповідає Педерсен про зелені сполохи, якими переливалося північне сяйво, помітні неозброєним оком.
Як виникає північне сяйво? Вичерпного пояснення досі немає. Шар заряджених частинок починає виблискувати в іоносфері, наповненій електронами, що прилетіли від Сонця, приблизно в п’ятдесяти кілометрах від земної поверхні. Значну частину їхнього потоку відхиляє магнітне поле Землі. Та деякі просочуються уздовж його силових ліній у верхні шари атмосфери навколо полюсів. Над полюсами їхній рух прискорюється, частинки зіштовхуються з молекулами кисню й азоту в повітрі і змушують їх світитися, створюючи північне сяйво.
Та що викликає це прискорення? Вчені дотримуються різних поглядів. Одні стверджують, що за нього відповідають постійні електричні поля, оскільки різні прошарки в атмосфері являють собою клеми батарейки. Інші вважають, що хвилі в електричному полі іоносфери ганяють електрони туди-сюди, збільшуючи їхню енергію при зміні напрямку.
Педерсен і Геркен — прихильники другого припущення. Радіохвилі змусили електрони коливатися, неначе човни на морі, виробляючи при цьому світлові іскри — повідомляє агентство «ІнформНаука».