Незважаючи на те, що «Фауна» - програма міжвідомча (в її реалізації задіяні НАН України, УААН, МНС, Мінекології, Держкомлісгосп), кількома розчерками пера директора ДП «Чорнобильліс», хоч як це дивно, перекреслено багатолітню працю вчених, їхні сподівання на створення заповідника в чорнобильській зоні. (До речі, білоруси на своїй частині території, що зазнала радіаційного впливу, такий заповідник створили).
«Річ у тім, що директор об’єднання «Чорнобильліс», незважаючи на протести міністра МНС і начальника адміністрації зони відчуження, своїм наказом реорганізував, а фактично розформував спеціальну єгерську службу, створену адміністрацією зони два року тому, - говориться в листі директора Інституту зоології ім. І.Шмальгаузена НАНУ І.Акімова, направленому до вищих державних інстанцій. - Ця структура змогла покласти край розгнузданому браконьєрству не лише сторонніх, а й службових осіб зони відчуження, безконтрольному вивезенню м’яса диких тварин, хутра та риби, зокрема із ставка-охолоджувача, цікавилася розслідуванням випадків самовільних рубок лісу й причин виникнення пожеж у зоні відчуження.
Напрошується припущення, що це комусь не сподобалося. Організатора і начальника єгерської служби, розробника й головного виконавця програми «Фауна», спрямованої на поновлення фауністичних комплексів і екологічної реабілітації зони відчуження, позбавлено посади. У рамках цієї програми здійснювалися моніторинг і охорона дикої фауни, контроль чисельності вовків, які надмірно розмножилися на незаселеній території, створено першу в Україні вільну популяцію дикого коня Пржевальського, охороняються види, захищені Бернською конвенцією, плануються реакліматизаційні заходи.
Розформування згаданої служби блокує виконання програми, що вже одержала міжнародний розголос і підтримку - малий грант Міністерства сільського господарства Нідерландів, підтримку фонду WWF, особисту зацікавленість барона Фальц-Фейна» (нащадка відомого засновника заповідника Асканія-Нова. - Авт.)
Водночас директор ДП «Чорнобильліс» М.Калєтник надіслав до редакції «ЗН» листа з приводу публікації «Ликвидировать нельзя реорганизовать». (Цікава неузгодженість: підписаний паном Калєтником текст подано як «Точку зору адміністрації зони відчуження»). Сповідуючи принцип всебічного висвітлення подій і явищ, представляючи на суд читача різні думки, нижче ми наводимо цього листа з деякими скороченнями, що не торкаються суті питання (залишаючи незмінними стиль та орфографію автора).
«Єгерська служба являє собою одне з невеликих структурних підрозділів, робота якого деякою мірою дублює роботу лісництв (тільки в частині боротьби з браконьєрством). ДП «Чорнобильліс» підпорядковується МНС і підконтрольне йому. Отже твердження шановного чл.-кор. НАНУ І.Акімова, що єгерська служба за своїм статусом контролює дії ДП «Чорнобильліс», невірне. Як невірно й те, що, за його ж словами, браконьєрство виходило в основному від персоналу, який працює в чорнобильській зоні. З аналізу роботи єгерської служби видно, що за період 1999-2000 рр. не було затримано жодного працівника персоналу чорнобильської зони.
До речі, аналіз роботи єгерської служби за вищевказаний період засвідчує низьку ефективність її роботи. Так, за 1999 рік нею складено дев’ять протоколів. Для порівняння. Головним мисливствознавцем об’єднання «Київліс» В.Грінєм за той же період на території Котовського лісництва Поліської лісової бази торік був складений 21 акт на порушників правил полювання, а цього року їх складено вже 10. У той же час єгерською службою складено лише 16 протоколів про незаконну ловлю риби, в яких указано, що «порушника не встановлено». Зрозуміло, що в такому разі ні про яку ефективність роботи говорити не доводиться. Саме низька ефективність роботи єгерської служби, віддаленість від об’єктів, які охороняються (відстань становить у середньому від 50 до 110 км), що різко збільшує витрати на утримання, привело до необхідності реорганізації служби. Нині в кожній лісовій базі, рівномірно розташованій у зоні відчуження й зоні безумовного (обов’язкового) відселення, створено єгерську дільницю. При виході на патрулювання єгерські дільниці посилюються двома-трьома лісниками, майстрами лісу. Очолює патруль лісничий або помічник лісничого. Це досить високі посадові особи в лісовій ієрархії. Тільки за місяць роботи чотирма єгерськими дільницями виконано понад 50 патрулювань.
Крім того, надалі передбачається зміцнити єгерські дільниці фахівцями, оскільки нинішній склад представлений людьми із середньою освітою, ПТУ, СПТУ.
Ми готуємо спеціалістів для єгерських дільниць. За необхідності можна підключити й лісову охорону лісництв. Там працюють люди, що можуть в подальшому сприяти в реалізації програми «Фауна», особливо в питаннях вивчення кормової бази диких тварин зони, ув’язки з типами лісорослинних умов, щільністю забруднення грунту, питомим нагромадженням радіонуклідів дикими тваринами та ін.
Мені, що пропрацював 16 років начальником науково-технічного управління Мінлісгоспу (одночасно був науковим керівником з вивчення проблеми «Організація ведення лісового господарства в умовах радіоактивного забруднення») трохи по-іншому уявляється реалізація програми «Фауна». Насамперед у ній потрібно представити наукову частину, конкретизувати кінцеву мету. У зв’язку з цим, гадаю, необхідно розширити число наукових установ, що беруть участь у реалізації програми. І не потрібно вважати це науковим «мародерством» (як говорить у статті к.б.н. Крижанівський), наукових питань усім вистачить. Очевидно, тут неабияку роль може зіграти й Чорнобильський науково-технічний центр міжнародних досліджень, учені якого мають значний досвід у міжнародному науково-технічному співробітництві. Напевно, не можна обійтися й без учених лісогосподарського напрямку.
І нарешті, для успішної реалізації програми «Фауна» необхідно захистити її, м’яко кажучи, від «тіньових» питань.
Хотілося б думати, що глибоко шановані вчені, які дбають за програму, не поінформовані про методи закупівлі коней Пржевальського. Керівництвом ДП «Чорнобильліс» у березні цього року було відмовлено начальнику єгерської служби в продовженні «договору про благодійну діяльність». Річ у тім, що начальник єгерської служби М.Самчук і голова «Благодійного товариства підтримки охорони фауни та флори», він же й бухгалтер цього «товариства». Можливо, нічого поганого тут немає, але аналіз документів про плату за купівлю коней Пржевальського свідчить про те, що з 30 тис. грн., перерахованих ДП «Чорнобильліс» не напряму власникові коней - заповіднику «Асканія- Нова», а все тому ж «Благодійному товариству», близько 8 тис. грн. витрачено на організаційно-транспортні витрати. Однак люди, які виконували перевезення, - це робітники єгерської служби, а транспортні витрати сплатив повторно «Чорнобильліс». Напевно, такі методи розрахунків бюджетними коштами неприпустимі, тому що їх можна вважати нецільовими.
У статті мова йде про те, що нібито дано розпорядження ліквідувати загін, у якому свого часу перетримувалися завезені коні Пржевальського й домашні коні. Якраз навпаки, ранньої весни було доручено єгерській службі навести там елементарний порядок, прибрати мотлох, адже поруч із загоном і в самому загоні в минулому і цього року виникали пожежі. А що стосується домашніх коней, то вони передані лісництвам для виконання лісогосподарських робіт, тому що фінансів для закупівлі пально- мастильних матеріалів недостатньо».
У зв’язку з конфліктною ситуацією, що склалася, варто зупинитися докладніше на деяких моментах, які мають відношення до реалізації програми «Фауна», спробувати, образно говорячи, за окремими деревами побачити ліс. Зробити це, гадаємо, найкраще за допомогою вчених і фахівців.
Патрулі посилені тим, що обеззброєні
- Єгерська служба для того й була створена в рамках програми «Фауна», щоб боротися з браконьєрством у найбільш масштабних обсягах, - вважає директор Інституту зоології НАН України, чл.-кор. НАНУ Ігор Акімов. -Територія зони відчуження в зв’язку з припиненням господарської діяльності людини стала привабливою для тваринного світу. Тут тепер комфортно себе почувають мисливські й навіть «червонокнижні» види. Радіація виявилася для них менш небезпечною, ніж діяльність людини.
Єгерська служба - це, можна сказати, лісова міліція. Поняття «єгер» у перекладі з німецького означає «лісовий озброєний охоронець». У нашому лексиконі воно має на увазі в основному охорону фауни.
- Якщо судити з документальних даних, робота служби лишає бажати кращого. Незначна кількість протоколів і актів порушень правил полювання сьогодні використовується як головний аргумент на виправдання фактичної ліквідації спеціалізованої єгерської служби. Браконьєри перевелися - чи що? -запитуємо її начальника М.Самчука.
- Те, що протоколів складалося мало, ще не означає, що браконьєри перевелися. Уявіть собі ситуацію. Ми (єгерська служба. - Авт.) прийшли працювати в зону відчуження більш як десять років після аварії, коли вже склався певний симбіоз між організа-ціями й працюючими в них людьми. Це замкнутий простір, де всі один одного знають. Щоб ввійти в колектив зони, рубати з плеча нам не можна було. Якби ми почали складати протоколи на «своїх», то питання з ліквідацією служби виникло б набагато раніше. Але завдяки підтримці з боку правоохоронних органів, працівники зони невдовзі вже не ризикували порушувати природоохоронне законодавство. Тому що це могло стати причиною їхнього звільнення. Рівень природоохоронного правопорядку я визначаю не кількістю складених протоколів, а відсутністю фактів браконьєрства.
- Уже саме існування цієї служби було дисциплінарним чинником, - вважає І.Акімов. - Адже одна справа - затримати браконьєра, зробити йому зауваження та скласти протокол, інша - вилучити в нього знаряддя лову та зброю. Останнє вимагає озброєної охорони. Лісник займатися цим не може (без зброї та поодинці). Єгерська ж служба як контролююча та озброєна структура дійсно була загрозою для великих браконьєрів (із дрібними й лісники можуть розібратися), котрі полюють на крупних звірів і застосовують автоматичну зброю. Ну хто тепер насмілиться з ними змагатися?
У зв’язку з розформуванням спеціалізованої єгерської служби (вона налічувала 25 єгерів) зброю в єгерів вилучено й здано на склад управління МВС. Створений дирекцією ДП «Чорнобильліс» спільний єгерсько-лісний патруль не має правового статусу, яким володіла єгерська служба, і фактично не може захистити себе.
«Патрулі посилені тим, що обеззброєні», - гірко іронізують єгері.
«Коні не винні»
З розповіді начальника єгерської служби М.Самчука:
«Яким чином я долучився до цієї довгої кампанії з завезенням коней, узагалі влаштувався на цю роботу? Ще будучи головою Українського доброчинного товариства підтримки охорони фауни та флори, за сприяння начальника адміністрації зони відчуження (АЗВ) я завіз першу партію коней Пржевальського. Тоді ж один із керівників ДП «Чорнобильліс», конфліктуючи з начальником АЗВ, запропонував мені зробити так, щоб ці коні... загинули. Я запитав: «Навіщо?» А, мовляв, нехай усі побачать його дурість - і державні гроші пропали, і конячки «згоріли від радіації». Отут вже в мене всередині закипіло... «Коні не винні», - сказав я собі, і раз я їх сюди привіз, то вони мають жити. Тому я пішов до начальника АЗВ і попросив, щоб він узяв мене на роботу. Щоб зберегти коней, я спочатку став... мисливствознавцем. Потім у рамках програми «Фауна» була створена спеціалізована єгерська служба, до обов’язків якої входило не лише охороняти коней, а й контролювати стан тварин у чорнобильській зоні. За нашу роботу люди нас стали шанувати. Сам барон Фальц-Фейн надав мені право користуватися його родовим гербом. При цьому він сказав: «Ти продовжив справу Фрідріха Фальц-Фейна, яку він розпочав в Асканії- Нова. Ти дав цим коням друге життя».
Як тільки єгерська служба зміцнилася в своєму статусі, вона почала багатьом заважати. Адже єгері бачили дуже багато того, чого не повинні були бачити. Чому, приміром, горить зона? Вона не повинна горіти. І це там, де охороняють лісове господарство 680 чоловік, не можуть з’ясувати причину пожеж?! Коли ми впритул підійшли до цього питання й запропонували, мовляв, дайте нам можливість, і ми вам покажемо, чому горить ліс, буквально за якийсь тиждень-два розкрутилася справа з ліквідацією-реорганізацією єгерської служби. Виходить, це комусь потрібно.
«Для того, щоб боротися з мафією, потрібно її очолити. Якщо не будете робити ви, виходить, робитимуть інші», - це слова директора «Чорнобильлісу». Ми, єгерська служба, заявили, що не будемо м’ясниками й заготівельниками, і відмовилися потурати панові Калєтнику в заготівлі м’яса та риби. Щотижня слід було приготувати кульки, завантажити їх і вивезти. Тому що в директора або підприємства якісь проблеми. Я не проти допомагати в їх розв’язанні, але не таким чином. Адже це ж м’ясо, ну... дуже брудне. На нього тільки дивитися можна. Коли воно в лісі бігає.
Структур, які обслуговують вольєр (загін), уже немає. Коні, яких тримали як робочу силу, передані лісництвам для виконання трильовки лісу. Тим часом ці коні (ми зібрали їх з усієї чорнобильської зони) були потрібні для наукових спостережень і являлись доказом, що тварини цього виду, які народилися і живуть у зоні, не мають ніяких фізичних або психічних вад. І хіба можна використовувати на лісогосподарських роботах коней літньої пори, коли стільки гедзів, комарів та інших кровососів? Нормальні люди літньої пори за таких умов, як на Поліссі, на трильовочних роботах коней не використовують. А ці ж коні, як я вже казав, мають цінність для науки. Вони нас (єгерів. - Авт.) любили, ходили за нами по п’ятах, були слухняні. За нинішніх же умов стали непокірливі (інколи кілька людей не можуть запрягти одного коня), поводяться досить дивно - сідають на задні ноги, що взагалі непритаманне для коней. У цій ситуації вони швидше за все загинуть».
У «чорнобильському королівстві» все спокійно?
Наказ директора ДП «Чорнобильліс» М.Калєтника про ліквідацію структурного підрозділу «Спеціалізована єгерська служба» опротестувала обласна прокуратура. У МНС за підтримки міністра було ухвалене рішення про відновлення єгерської служби. Начальник АЗВ видав наказ «Про скасування наказів директора ДП «Чорнобильліс». На це пан Калєтник відреагував гнучко, видав новий наказ, де замість слова «ліквідація» застосував не ріжучу слух «реорганізацію».
Безумовно, правий директор ДП у тому, що програму «Фауна» необхідно захистити від «тіньових» питань. Але якщо хтось голосніше від усіх кричить: «Тримай злодія!», то це ще не означає, що він постраждалий. Правоохоронні органи займалися перевіркою цих «тіньових» питань, але криміналу в діях М.Самчука не знайшли. Тоді ж у ході перевірок дотримання вимог законодавства під час виконання робіт із ліквідації наслідків чорнобильської катастрофи в зоні відчуження й обов’язкового відселення торік було виявлено цілу низку дуже цікавих фактів. Наведемо деякі з них (з представлення Генпрокуратури України міністру з питань надзвичайних ситуацій і захисту населення від наслідків чорнобильської катастрофи):
«Наявні кошти здебільшого використовуються не за цільовим призначенням... Із профі- нансованих у 1998 році 135 млн. грн. понад 80% коштів витрачено на цілі, не пов’язані з роботами щодо запобігання виносу радіонуклідів та забруднення довкілля. Значна частина їх використана на утримання апарату АЗВ та підпорядкованих служб.
Керівництво ДП «Чорнобильліс» (колишній директор Берчій В. І.), зловживаючи службовим становищем, у перелік об’єктів капітального ремонту на 1997 рік безпідставно включило роботи по розчистці територій від горілого лісу на 164 тис. грн. Для су-цільної санітарної рубки згарищ підприємством видавалися лісорубочні квитки, на підставі яких проводилася порубка деревини, яка не мала сертифікатів на вміст радіоактивних речовин. Всупереч вимогам чинного законодавства вивезено за межі зони відчуження 1117 куб. м деревини. Допущене завищення вартості будівельно-монтажних робіт, що проводилися підрядними організаціями, на суму понад 2,7 млн. грн. За наведеними вище фактами Генеральною прокуратурою порушено кримінальну справу за ст. 167 ч.2 КК України.
…Щорічно на утримання об’єкту «Укриття» та розробки МТЦ «Укриття» з державного бюджету виділяється понад 35 млн. грн. Незважаючи на надмірну кількість структурних підрозділів, перевищення більш як удвічі нормативної чисельності персоналу (фонд оплати праці у 1998 році зріс на 41%), дотепер не налагоджено чіткого механізму реалізації програми робіт на об’єкті «Укриття» в частині з поводження з радіоактивними відходами.
Незважаючи на критичний екологічний стан зони, наукові розробки щодо локалізації радіоактивних відходів, упередження подальшої міграції радіонуклідів впроваджуються рідко... Міжнародний науково-технічний центр «Укриття» (штат 600 працівників) виконував роботи з 18 тематик, але впроваджено тільки 5.
Чорнобильський науково-технічний центр міжнародних досліджень у 1997 році отримав 64,4 тис. доларів США, з яких 50 тис. доларів використано на господарську діяльність. …На виконання угоди «Розробка приладів радіаційного контролю» (МНТЦ «Укриття») витрачено більш як півмільйона гривень бюджетних коштів. Проте, за висновком експертної ради, запропонований прилад не може використовуватись в умовах об’єкта «Укриття». Такі приклади непоодинокі.
За результатами попередньої прокурорської перевірки зверталася увага МНС України на численний науковий апарат зони та низький рівень впровадження науково-дослідних робіт, проте відповідних заходів не вжито. До цього часу навіть не розроблено проекту розвитку лісового господарства та інших проектно-картографічних матеріалів щодо лісовпорядкування. У зв’язку з цим практично всі лісогосподарські роботи, передбачені відповідною програмою, проводяться з порушенням вимог Лісового кодексу України. Водночас... розроблено програму «Фауна». Нею передбачено розведення коней Пржевальського, зубрів, турів та інших тварин з фінансуванням майже мільйон гривень на рік».
Де діваються мутанти?
А чи потрібна нам загалом програма «Фауна»? Чи до неї тепер, коли багато людей злидарюють, діти недоїдають, країна охоплена епідеміями, та й сама наука на ладан дихає? Гинуть цілі наукові напрямки, безповоротно губляться пріоритети, а отут такий гармидер зчинився через кількох десятків конячок!.. Подібні скептичні висловлювання, які час від часу доводилося чути, ми вирішили адресувати відомому в Україні та за її межами вченому, завідувачу відділу біотехнології та генетики Інституту агроекології УААН, доктору сільськогосподарських наук, професору В.Глазку. Валерій Іванович зі своїми колегами багато років займається вивченням генетичних наслідків чорнобильської катастрофи для різних видів ссавців. На жаль, результати цих наукових досліджень у нас мало кого цікавлять. Але ж вони унікальні, зокрема у тому плані, що підказують, як із чорнобильської зони, що стала тяжким фінансовим тягарем для народу і держави, мати користь.
- Коли незабаром після чорнобильської катастрофи я став займатися вивченням її генетичних наслідків, переді мною, здавалося, стояло просте завдання, - розповідає В. Глазко. - Я хотів з’ясувати, яка кількість мутацій і в яких генах виникає під впливом іонізуючого опромінення. Адже за лабораторними дослідженнями добре відомо, що гостре опромінення призводить до виникнення мутацій. Є навіть суворі й обгрунтовані розрахунки між величиною дози впливу і кількістю мутацій, які виникають. Якоїсь нової інформації я не чекав, просто було цікаво, скільки мутантів в остаточному підсумку гуляє зоною відчуження. Переді мною стояло чисто кількісне завдання - їх полічити. Крім того, вже були виконані численні дослідження, що показують, що за умов зони відчуження в різних видів чітко підвищені темпи соматичного мутагенезу, тобто росту мутантних клітин у різноманітних органах і тканинах. Оскільки кореляція між частотою мутацій у клітинах тіла (соми) і в статевих клітинах, із яких виникають нащадки, відома давно, справа здавалася простою і очевидною - підрахувати кількість мутантних особин і виявити гени, за якими мутації виникають найчастіше.
От із такими міркуваннями я і прийшов у зону. Першими видами, які я аналізував, були лабораторні лінії мишей і велика рогата худоба. Потім різноманітні види мишоподібних гризунів. Уявіть собі моє потрясіння, коли жодного мутанта мені знайти не вдалося.
Чому це було потрясінням? Існують певні види мутацій, які виникають у деяких видів спонтанно, без будь-яких генотоксичних впливів. Для видів з одноплечими хромосомами, до яких належать лабораторні лінії мишей і велика рогата худоба, типова поява спонтанних мутантів із двуплечими хромосомами, які злилися (робертсоновські транслокації). Природно було очікувати, що принаймні такі мутанти в зоні будуть. Тим більше, що є дані про появу таких мутантів у мишей в зонах із підвищеною сейсмічною активністю і фоном іонізуючого опромінення (роботи Миколи Миколайовича Воронцова), так само як і при опро-міненні їх у лабораторних умовах. Але в зоні ніяких мутантів мені виявити не вдалося.
Це здавалося парадоксом. Адже інтенсивність іонізуючого опромінення, очевидно, різко збільшена, кількість мутантних клітин в організмах вища, а мутантів немає. Куди ж вони діваються?
Колеги з Інституту молекулярної біології і генетики, член-кореспондент НАНУ С.Малюта і доктор біологічних наук О.Соломко досліджували ембріональну смертність у таких опромінених у зоні лабораторних ліній мишей. І дійшли висновку, що ембріональна смертність у них збільшується. Причому передімплантаційна смертність. Якщо ембріону вдалося імплантуватися в матку - народжується нормальна миша. У цих дослідженнях було показано, що навіть за умов культивування ранніх ембріонів, вимитих з опромінених мишей, очевидно, що частина з них запізнюється з дробленням. Тому вони просто виявляються не готовими до імплантації і гинуть, коли умови в матці змінюються. Така «розсинхронізація» подій розвитку емб-ріона і змін материнського організму і служить причиною доімплантаційної загибелі ембріонів. Запізнення з поділом (із дробленням у тому числі) спричинене ушкодженням генетичного матеріалу. Чим більше генетичних дефектів треба залікувати, тим триваліше проходження клітини по клітинному циклу. Поступово ставало зрозумілим, куди діваються мутанти.
В експериментальній групі великої рогатої худоби, яка відтворюється в зоні при рівні забруднення 200 Ku/км2, виявили порушення рівноймовірної передачі генів від батьків до нащадків. Тобто в цій групі тварин з’являлися на світ не всі особини (генотипи за певними генами), які могли народитися, і народжувалися у відносно «чистих» зонах. За деякими генами відмічається чітка перевага народження гетерозигот (носіїв одночасно двох варіантів одного й того самого гена). Крім того, корови та їхнє потомство за умов цього експериментального господарства істотно відрізнялися один від одного за плідністю.
Ми досліджували й інші види домашніх тварин у зоні, зокрема нутрій, але мутантних особин (носіїв мутантних генів) серед них теж не знайшли. Проте виявили, що в деяких із них істотно змінена «робота» окремих генів (генна експресія). Що, на нашу думку, також може істотно впливати на їх репродуктивний «успіх».
У мишоподібних гризунів ми теж не спостерігали генних мутацій. Більше того, виявилося, що згодом, незважаючи на зберігання високого рівня радіонуклідного забруднення в місцях їхнього вилову, у представників цих видів зменшується кількість мутантних клітин серед клітин кісткового мозку. Очевидно, що за цих умов переважно розмножуються особини, найбільш «стійкі» до ефектів іонізуючого опромінення, які ушкоджують їх.
Все це загалом дозволило мені дійти висновку, що зона відчуження Чорнобильської АЕС - це не скопище мутантів різноманітних видів, а унікальна модель популяційно-генетичних перетворень, викликаних зміною направленості та інтенсивності природного добору.
Зараз мені вже більш зрозумілі механізми таких перетворень, помітні і наслідки - зміни генетичної структури популяцій. Очевидний і напрямок такого добору - переважне відтворення особин, найбільш стійких до несприятливих генотоксичних впливів іонізуючого опромінення.
Мутантні особини просто інтенсивніше «вимиваються» із популяцій у нових умовах добору. Крім того, такі нові умови сприяють відтворенню гетерозиготних особин із відносно великою кількістю генетичних варіантів. Тобто популяційно-генетична адаптація йде не шляхом розмноження «нових» генів, а перебором і перевагою для відтворення сполучень «старих» генів, комбінація яких найбільш сприятлива для відтворення тварин за нових умов.
У підсумку, після десятилітньої роботи в зоні відчуження Чорнобильської АЕС, я впевнений у такому. Людям репродуктивного віку там робити нічого - є ризик зниження народжуваності або ж народження здорових дітей, але зі зниженою здатністю до інтелектуальної діяльності. Судячи з прогнозів, уберегти зону відчуження від підвищеного радіонуклідного забруднення вдасться не швидко. Що ж робити?
Після чорнобильської катастрофи минуло понад 14 років. Майже всі негативні її наслідки для нинішнього поко-ління вже очевидні. Настав час це усвідомити і навчитися правильно використовувати зону відчуження як модель для досліджень наслідків екологічних катастроф. Крім того, зона відчуження може послужити унікальною моделлю мікроеволюційних процесів. Відомо, у якому важкому становищі знаходиться унікальний біосферний заповідник України - Асканія-Нова. Честь і хвала людям, які нині там працюють і оберігають його від остаточної загибелі. Саме завдяки цьому біосферному заповідникові Україна робить свій внесок у вирішення глобальної проблеми виснаження біорізноманітності, якою зараз занепокоєний весь цивілізований світ.
Чому б не перетворити чорнобильський регіон в екологічний заповідник із відповідними науковими підрозділами, які могли б безпосередньо досліджувати як результати радіонуклідного забруднення для відтворення різних видів, так і стрімкі мікроеволюційні процеси, пов’язані з відсутністю людини? Адже тільки такі дослідження можуть дозволити надалі розробити методи управління як розгортанням екологічних катастроф, так і оптимізацією методів подальшого використання регіонів катастроф. Адже очевидно, що неможливо най-ближчим часом перетворити зону відчуження ЧАЕС у джерело бюджетних надходжень. Чому б тоді не створити в цій зоні екологічний заповідник, дослідження в якому можуть зіграти важливу роль для всього світу, причому не тільки щодо збереження біорізноманіт-ності, а й у вивченні механізмів такого збереження? Зокрема, для виявлення в різних видів тієї частини генофонду, відтворення якого найбільш сприятливе за умов підвищеного тиску природного добору? Адже таку модель - де буде відсутня господарська діяльність людини, підвищений рівень радіонуклідного забруднення, який сприяє розмноженню генетично найбільш стійких тварин,- навмисно просто неможливо створити! І, найголовніше, робити щось фактично нічого не потрібно. Чорнобильська катастрофа і добір усе роблять за нас.
Невже, зрештою, важко зрозуміти, що в нас через Чорнобиль є тільки два варіанти? Один - зберегти за собою «славу» країни, в якій вибухнув реактор атомної станції, куди їздять учені багатьох країн для дослідження наслідків. Інший - країни, що на місці нещастя зуміла створити полігон для досліджень екологічних катастроф і заповідник. Щоб навчитися охороняти біорізноманіття і заліковувати техногенні катастрофи, частота яких збільшується у всьому світі.
***
До якого варіанта розвитку подій підштовхують нас недалекоглядні управлінці, зневажаючи думку вчених? Запитання, як бачите, риторичне.