У січні 2024 року у Сполученому Королівстві правоохоронці відкрили кримінальне провадження щодо випадку, коли у віртуальній реальності кілька чоловіків-аватарів здійснили напад на аватара 16-річної дівчини. До тіла дитини не було фізичного дотику, однак поліція задокументувала психологічну травму в підлітка, розповів завідувач Наукової лабораторії імерсивних технологій і права Інституту інформації, безпеки і права Національної академії правових наук України Олексій Костенко у статті "Насильство у віртуальній реальності: зафіксувати можна, довести й покарати — ні?".
У ЗМІ та поліції цей інцидент описують як сексуальне насильство. Правоохоронці наголосили, що у віртуальному середовищі підліток може надзвичайно інтенсивно переживати шкоду і вона є реальною. Мова йде про ситуацію, коли дитина перебуває у VR-шоломі та сприймає події, які відбуваються, як реальні.
Автор статті розповів, що поліція не розкрила публічно назву платформи, ідентичності підозрюваних та процесуальний фінал цієї справи. Він називає цю ситуацію резонансним прецедентом, а не доведеною до суду історією.
"Та саме це й робить його таким промовистим: британське право про сексуальні злочини традиційно прив’язане до небажаного фізичного дотику, й розслідування впоралося не з браком доказів шкоди, а з невідповідністю старих правових дефініцій принципово новій формі насильства", — наголосив Костенко.
Він зазначив, що ця історія демонструє те, що право побачило своє безсилля. Експерт додає, що лише для фізичних об’єктів було передбачено традиційне кримінальне право. Воно не передбачало відповідальності за злочини, скоєні в цифровому просторі, де жертва та зловмисник можуть перебувати в різних країнах та часових поясах.
Дослідники пояснюють, що потрібно зробити вже зараз у технологічному та правовому напрямках, щоб вирішити цю проблему: оновити міжнародні угоди про кіберзлочинність, зокрема, ухвалити глобальний договір щодо регулювання відповідальності провайдерів метавсесвіту, а також у код платформ вбудовувати захист від насильства, щоб один аватар фізично не міг наблизитися до іншого без його згоди.
Дослідники виявили явище, яке ще нещодавно вважалося фантастикою: великі мовні моделі, які вбудовані в ШІ-агентів, почали без допомоги людини створювати власні копії під час різкого зростання кількості запитів, детальніше про це читайте у статті Олексія Костенка "Не фантастика. ШІ вже здатен розмножуватись і впливати на роботу онлайн-сервісів. Чи готові ми до цього?".