Цікава економічна хімія переслідує мету популярно пояснити недосвідченому читачеві, як, говорячи словами Пушкіна, держава багатіє, і чим живе, і чому не потрібне золото їй, коли простий продукт має.
За всієї поваги до геніального письменника хочеться йому заперечити. Не кожна держава багатіє (хоча в кожній не багатіючій державі живуть люди, котрі, на відміну від держави, багатіють), не всім не потрібно золото, і не завжди прості сировинні продукти роблять державу багатою.
Є на озброєнні людства такий інструмент, як наука. І серед усіх наук особливе місце займає економічна хімія. Далеко запустила вона свої руки в справи людські. Дива творить. Із газу чи нафти синтезувати паперові гроші? Простіше простого! Перетворити чорний метал на благородне золото? Один раз плюнути! Перетворити віртуальні безготівкові тугрики на відчутну «зелень»? Що може бути легше? Тільки б хіміки хороші знайшлися й були підходящі умови.
Економічна хімія, як відомо, виникла не на порожньому місці. Її попередницею була алхімія. Від алхімії їй дісталося основне завдання — перетворення звичайних речей на золото й хитромудрі прийоми алхімічної науки. Ось про ці прийоми та реакції ми й поговоримо.
До основних хімічних реакцій належать реакції обма..., тобто обміну, заміщення, окислювання, відновлення, приєднання, полімеризації, розкладання.
Перша й найпростіша реакція економічної хімії — це реакція обміну. Обмінюватися можна чим завгодно. Приміром, ми вам зерно, а ви нам — долари. Це дуже вигідна реакція. У кого було мало зерна, у того його стане багато. У кого було мало доларів, стане значно більше. Реакція обміну тим хороша, що йде в усіх напрямах. Через певний час долари можна обернено поміняти на зерно. Найдивовижніше, що після такого обміну (байдуже в якому напрямі йде реакція) доларів у когось стає більше й населення врешті-решт без хліба не залишається. А що потрібно народу, ми знаємо ще з часів Стародавнього Риму — хліба й видовищ.
Реакція приєднання найвигідніша з усіх реакцій економічної хімії. Вигідна вона тим, що, на відміну від реакції обміну, немає необхідності давати що-небудь навзамін. Приєднав економічну групу — й порядок! Приєднав другу — ще краще. Найкраще в реакцію приєднання вступають групи, котрі мають подвійні та потрійні зв’язки. Чим більше зв’язків, тим краще. Без хороших зв’язків немає рації намагатися займатися економічною хімією.
Якщо в реакцію приєднання вступає багато однорідних елементів, таку реакцію називають реакцією полімеризації. У результаті утворюються економічні групи з великою питомою вагою. Це своєрідні економічні важкоатлети. Вони дуже стійкі, інертні до розкладницької дії зовнішнього середовища. Вузькомислячі економісти без хімічної освіти називають їх монополіями. Немає необхідності пояснювати, чому добре бути економічним монопо..., тобто полімером. Бодай тому, що в твоєму хімічному класі немає конкурентів за економічними властивостями.
У реакціях окислювання в атомів віднімаються електрони. У результаті речовина може згоріти без залишку. В економіці згоряють без залишку, вилітаючи в трубу, цілі підприємства. Вигода цієї економічної реакції в тому, що коли десь електрони віднімаються, то десь вони додаються. Хтось втрачає, а хтось знаходить. У економічній хімії функцію електронів виконують гроші. Економічні електрони, що віддають, називають економічним донором, а ті, що забирають, — акцептором. Той, хто отримує економічні електрони (гроші), відновлюється. Ця реакція називається реакцією відновлення. Дуже багатим економічним донором є держава. Ті, котрі мають сильні зв’язки, легко відновлюються з допомогою державних електронів, тобто грошей (зовсім заплутався в цій термінології), навіть за невмілого ведення економічних реакцій.
Реакцію заміщення використовують для заміни одних угруповань іншими. Це дуже тонка економічна й адміністративна реакція, яка вимагає наявності вакантних місць і підходящих заміщуючих груп. Аналогом її є так звана діркова провідність напівпровідників. Пам’ятаєте? На місце дірки — вакансії — перескакують позитивні іони, котрі раніше займали інше місце; своєю чергою на їхнє місце перескакують іони, котрі знаходилися ще далі, і т.д. Дуже важливо, щоб іони були саме позитивними. Негативні іони ніхто рухати вперед не стане. А самі вони без дуже великої політичної чи економічної напруги рухатися не можуть.
Економічні напівпровідники пропускають економічні електрони лише в одному напрямку — знизу вгору. Якщо надходження цих електронів сповільнюється чи припиняється, такий напівпровідник відразу замінюють на інший, працездатніший.
Реакція розкладання, яка спричиняє розпад підприємства або навіть цілої держави, може протікати повільно, роками, а може швидко, із вибухом. До розкладання схильні нестійкі суб’єкти економіки й нестійкі економічні системи. Повільне розкладання цілої держави свого часу називали епохою застою, швидке — прискоренням, а вибухоподібне — перебудовою.
Реакції бродіння лежать на стику економічної й політичної хімії. До бродіння схильні елементи, в яких, як правило, щось відняли чи щось недодали (можливо, електрони?). У результаті утворюються гази, які піднімають піну. Бродіння зазвичай передує остаточному розкладанню. Для уповільнення бродіння застосовують консерванти й холод. (Не слід плутати консерваторів із консервантами. Консерватори — це противники будь-якого бродіння, а консерванти — агенти, котрі припиняють бродіння.) Найсильнішими консервантами, що запобігають економічному й політичному бродінню в суспільстві, є державні силові структури. До речі, звичайний холод у вигляді звичайної холодної води відмінно справляється, приміром, із демонстрантами, котрі бродять вулицею.
Важливу роль у процесах економічних і політичних змін відіграють так звані вільні радикали. Вільні радикали є дуже активними, здатними до різноманітних реакцій елементами. Вони можуть за певних умов зруйнувати найскладніші структури. За підвищену реактогенність їх не люблять представники старшого покоління, котрі знайшли своє місце в економічній системі Менделєєва, і не бажають ним поступатися.
Речовини, що помітно прискорюють перебіг хімічних реакцій, називають каталізаторами. Найчастіше в ролі каталізаторів виступають благородні метали — платина, паладій, золото. В економічній хімії каталізаторами також виступають дорогоцінні метали. Аби прискорити перебіг будь-якої економічної реакції, необхідно вчасно й у потрібне місце внести економічний каталізатор. На відміну від звичайної хімії, в економічній можна вносити не самі благородні метали, а їхній паперовий еквівалент — гроші. Більшість економічних реакцій без каталізатора не йде зовсім. Друга відмінність економічного каталізатора від хімічного полягає в тому, що в економіці каталізатор поглинається під час реакції, а в хімії каталізатор майже не витрачається. Найлегше й у найбільших кількостях поглинають економічний каталізатор адміністративні структури.
Іншим способом прискорення хімічних і економічних реакцій є тиск. Сильний, постійний тиск різко прискорює будь-які реакції. У деяких випадках без тиску, як і без каталізатора, реакція не йде, скільки не чекай. Тиск може бути механічним, політичним, економічним, адміністративним. Важливо лише те, аби він був досить сильним і не переривався надовго. Для застосування тиску як каталізатора необхідне спеціальне устаткування, навчений висококваліфікований персонал і досить велика витрата енергії. Зате результат окупає все сторицею.
Ми пам’ятаємо, як розпочиналася промислова хімія — з отримання простих, невигадливих речовин. Потім з’явилася тонка хімія високих технологій. Вона дозволяє синтезувати складні, дорогі речовини. Економічна хімія також розвивалася від простого до складного. Нині, аби створити хороший продукт економічної хімії, доводиться застосовувати дедалі досконаліші технології, використовувати новітні досягнення науки та практики, особливі хімічні схеми. Ці схеми настільки складні, що не кожен фахівець в галузі економічної хімії може розібратися що, звідки й як береться, і куди подінуться побічні продукти реакції. Але прості, дідівські методи з застосуванням економічного каталізатора й тиску спрацьовують і нині.
І, нарешті, які ж економічні реакції найвигідніші? Як і у великій хімії, економічно найвигідніші багатотоннажні економічні реакції з вуглеводнями (нафта, газ), металами й вільними економічними електронами. Найменш вигідні економічні реакції з органічними речовинами рослинного і тваринного походження, хоча, як ми показали на початку статті на прикладі реакції обміну, вони також можуть приносити певну кількість економічних електронів.
Проф. А.Н.