Українському суспільству, захопленому політичним клоун-шоу, не завадить якось тверезо поглянути на своє найближче майбутнє. Є всі підстави для того, щоб вжахнутися. Наша допотопна промисловість доживає свої останні роки. Невдовзі одна за одною почнуть закриватися атомні електростанції. Заспокійливі розповіді про те, що вдасться подовжити строк їхньої експлуатації на десять і більше років, — хіба що для наївних. МАГАТЕ, яке закрило АЕС радянського зразка в Болгарії, Литві та в інших наших сусідів, не дасть згоди на подовження строку роботи старих українських станцій із виробленим ресурсом. Особливо після чорнобильської аварії, а також знаючи про нинішній стан справ із фахівцями в нашій атомній промисловості. Тож на Україну чекає електрична темрява.
А як же могло бути інакше? У перші роки після здобуття незалежності ми поховали нашу електроніку, радіотехнічну промисловість і все, що давало право називатися сучасною науково-технічною державою.
Росія на відміну від нас докладає величезних інноваційних зусиль. Вона реформувала свою Академію наук, надала преференції молодим ученим, підтримує технопарки, виділяє величезні кошти на передові технології. Хоча це не завадило президенту Медведєву різко розкритикувати стан справ у інноваціях, що означає: росіяни подвоять зусилля на цьому напрямі.
Наш президент не лякає суспільство чесним аналізом ситуації в науці. Становище ускладнюється тим, що й в українському уряді байдужі до реальних інновацій. Останній приклад — на програмі розвитку термоелектричної галузі, запропонованій академіком Л.Анатичуком, поставлено великий хрест. І це тоді, коли визнано, що українські вчені — незаперечні лідери на цьому напрямі. 177 супутників різних країн літають з українськими термоелектричними установками.
Зараз на розгляді в Кабміні перебуває інший проект, який претендує на те, щоб дати нові сили умираючій українській промисловості. Як стверджують автори, реалізація проекту не потребує бюджетних грошей — під нього можна отримати достатню кількість іноземних інвестицій. Не справа журналіста оцінювати переваги проекту, спробую лише ознайомити читачів із тим, що пропонують учені. Ось що розповів один з авторів проекту, винахідник Равіль АБУБЕКЕРОВ:
— Нещодавно Україна зважилася на економічний стриптиз — відкрила кордони. Тепер перед нами постало питання: що ми можемо внести у світовий поділ праці і де можемо зайняти лідируючі позиції? Зі старими ідеями сьогодні у світову економіку вже не проштовхнутися.
Після невеселих роздумів російсько-українська група вчених, які працюють разом, виділила три напрями, завдяки яким можна прорватися на світовий ринок і зайняти там лідируючі позиції: кремнієва енергетика, виробництво високочистих порошків титану і переробка відпрацьованого ядерного палива зі створенням відповідного промислового виробництва.
Кремнієвий ринок торік зріс на 70%. Про те, що Америка і Європа розуміють важливість цього напряму, свідчить те, що на підтримку сонячної енергетики Барак Обама виділив мільярди доларів. У Європі до 2020 року планується, щоб альтернативна енергетика, у тому числі сонячна, займала 20 відсотків у виробленні електроенергії. Це той рідкісний випадок, коли на західні гроші можна розкрутити інноваційні проекти і відвернути нашу долю від «чорної діри», в яку ми себе загнали.
У нас усе є для ривка: ми володіємо патентами на унікальні технології з беззастережними перевагами; можемо отримувати кремній за ціною кілька доларів за кілограм, тоді як при найкращих західних технологіях витрати на порядок вищі. Сьогодні сонячна енергетика слугує тільки багатим, а наша дешева технологія зробить її енергетикою для всіх. Це супервигідне і, крім того, екологічно чисте виробництво без рідких, газоподібних або твердих відходів. У повітря викидається тільки чистий кисень.
Такі самі переваги має і наша технологія отримання титану. Ще один напрям пов’язаний із переробкою відпрацьованого ядерного палива (ВЯП). У нинішньому реакторі атомної станції згоряє приблизно п’ять відсотків палива — наша технологія дозволяє переробити ВЯП і отримати нове для повторного використання.
Технології захищено патентами України і Росії. Зараз вони патентуються в інших країнах. Ми володітимемо правами на ці унікальні технології до 2023 року (заявки було подано 2003 року).
Наші технології дозволяють отримувати так званий кремній шість дев’яток — практично чистий кремній, що гарантує сонячним елементам 30 років роботи і високий ККД. На цій підставі ми пропонуємо створювати не окремі підприємства, а цілий ланцюжок — від заводів із виробництва кремнію та сонячних елементів до навчального закладу, який готує кадри для нашого напряму.
— Хто ваші партнери?
— Проект розвиватиметься в шести країнах: Україні, Росії, Молдові, Болгарії, Румунії і Словаччині. Поки що найбільше результатів удалося домогтися в Молдові. Там цим опікувався особисто президент Воронін, змінено законодавство. Цілковитої домовленості досягнуто зі Словаччиною і Росією.
— Які строки реалізації проекту?
— Якщо прибрати всі бюрократичні перешкоди, то за кілька років можна розпочати виробництво. Хотілося б, щоб це відбулося в Україні. Тим більше що грошей у держави ми не просимо: потрібно тільки одне — щоб дали площі для розгортання проекту.
— Цікаво, який позитивний досвід на кремнієвому ринку Україна вже має — сьогодні «Квазар-Мікро» купує полікремній у США і Німеччині. Потім вирощує монокремній, ріже його, шліфує і з чималою вигодою продає заготовки для сонячних батарей в Ізраїль, США, Іспанію. Він швидко розкрутився буквально на порожньому місці, і в цьому сегменті йому належить майже 10 відсотків світового ринку. Що заважає вам у розгортанні вашої технології?
— Я звернувся в уряд із проханням допомогти розмістити весь виробничий ланцюжок на базі трьох підприємств в Україні. Одне з них — Криворізький гірничо-збагачувальний комбінат окисних руд (КГЗКОР). Його будують уже 24 роки. Цей промисловий довгобуд можна реєструвати в Книзі рекордів Гіннесса. Ще в 2002 році я пропонував тут освоїти виробництво кремнію для сонячної енергетики. Було розроблено законопроект про завершення будівництва КГЗКОР, який у першому читанні навіть ухвалила Верховна Рада. Але металурги не підтримали його в другому читанні — їх цікавив тільки чорний метал. На жаль, вони не зрозуміли, що підписали Україні вирок — сьогодні тільки на металі не можна протриматися на світовому ринку: ціни на метал упали, сировини на ринку скільки завгодно, і КГЗКОР з його окатишами нікому не потрібен.
На КГЗКОР збираємося побудувати завод напівпровідникового кремнію, завод монокремнію, завод титанових порошків і парогазову електростанцію.
Працюючи над проектом, ми зіткнулися з іще однією проблемою — немає якісних інженерних кадрів. Доведеться створювати власний технологічний вуз.
— А хіба КПІ, приміром, не вирішить цю проблему?
— Не вирішить, тому що мало фахівців і не той профіль. Ми хочемо створити класичний науково-дослідний університет, у якому навчальний, науково-дослідний і виробничий комплекси розмістяться на одному майданчику. Він буде побудований за принципом типового американського кампуса.
У Нью-Йоркському університеті я читав лекцію про нашу технологію. На ній були присутні 12 професорів. Із них вісім індійців, двоє ізраїльтян і двоє американців. Чому ми не можемо запрошувати найкращих учених з усього світу? Професор у нашому інституті поєднає викладацьку роботу з дослідницькою. Ми зможемо виховати молодь і відібрати найталановитіших. Якщо навчальну роботу об’єднати з дослідницькою, система розвиватиметься гармонійно. Щоправда, і оплата за навчання буде високою — десять тисяч євро на рік.
— Багаті до вас не підуть учитися — їм і так добре, а бідні діти не мають таких грошей. Де наберете студентів?
— Надаватимемо довгострокові кредити на навчання. З умовою повернути за 10—20 років. А після закінчення університету ми гарантуємо випускникові високооплачувану роботу.
— Один з ваших патентів стосується переробки відпрацьованого ядерного палива. Але Україна — не ядерна держава і сама не може займатися переробкою ВЯП.
— Україна зможе робити устаткування для переробки ВЯП. Його сьогодні ніхто не випускає. Наше устаткування не дасть змоги отримувати збройовий плутоній, відтак можна буде переконати МАГАТЕ дозволити нам поставити таке устаткування і в себе. Ми потренуємося на Чорнобильській станції — переробимо паливовмісні маси на четвертому блоці. У цьому консорціумі згодні брати участь Японія, Франція, Китай, Росія та інші країни.
— Такі грандіозні проекти неможливо здійснювати без допомоги держави.
— На жаль, усі українські уряди ніколи не ставили великих завдань. Можна по-різному ставитися до радянського періоду, але коли було поставлено завдання створити атомну бомбу, ракети — їх зробили. Необхідно поставити завдання, продумати все, створити умови, і Україна прорветься у світові лідери хоча б на цих напрямах.
Перша стадія кремнієвого заводу продуктивністю в 1000 тонн окупить вкладення протягом року. Підуть хороші надходження в бюджет. Надалі з використанням нашої технології плануємо побудувати завод рідкісних і рідкісноземельних металів із виробництва танталу, бору, вольфраму, що не менш прибуткові. Я вже не кажу про супутні виробництва, наприклад виробництво конструкційної кераміки за ціною в десятки разів нижчою, ніж зараз.
— Що потрібно для реалізації проекту?
— Щоб продали КГЗКОР за одну гривню під інвестиційні зобов’язання...
— Де ви бачили, щоб у нас щось віддали просто так?
— Кілометр узбережжя Червоного моря в Дубаях сьогодні пропонується за один долар, і там бум туризму, а країна отримує величезні доходи від податків. А в нас не хочуть віддати згниле підприємство. Наша компанія готова взяти на себе зобов’язання з повернення словацьких і румунських інвестицій у будівництво КГЗКОР, які коштують один мільярд доларів. Обсяг інвестицій у перепрофілювання КГЗКОР для виробництва кремнію і титану оцінюється в кілька мільярдів євро. Отож купівля КГЗКОР за одну гривню тягне подальші витрати в мільярди євро. За реалізації нашого проекту тільки на першій стадії в Україні буде створено близько 17 тис. робочих
місць із зарплатою дві-три тисячі євро. Шкода, якщо цей промисловий комплекс побудують у сусідній державі. Сонячні елементи — єдиний вид виробництва, в якому Україна може стати світовим лідером.
— У скільки оцінюється продаж ліцензії на виробництво кремнію за вашою технологією?
— Для цього існують спеціальні оцінні компанії. Компанія «Адаміл» оцінила нашу нову технологію виробництва кремнію в 60 млн. євро на 1000 тонн виробленої продукції.
— То ви можете, не надто навантажуючи себе, продати патент і чудово жити?
— Але справа ж не в тому, щоб завтра отримати гроші. У мене поки що є сили побудувати найбільше у світі виробництво із сонячної енергетики і довести, що і в Україні люди можуть щось зробити. Колись у Японії на порожньому місці виникли такі знамениті компанії, як «Соні», «Міцубісі» і десятки інших. Чому ми не можемо здійснити таке саме диво в Україні? Я спираюся на чималий інтелектуальний потенціал моїх колег. Ми можемо організувати потужне виробництво і забезпечити той прорив, про який, я впевнений, мріє в Україні кожен.