UA / RU
Підтримати ZN.ua

TORCH — запізніла доповідь про Чорнобиль

Про Чорнобиль ми знаємо менше, ніж про Голодомор. Ці гірко-болісні слова прозвучали на міжнародній конференції в Києві, присвяченій 20-й річниці чорнобильської катастрофи...

Автор: Петро Усатенко

Про Чорнобиль ми знаємо менше, ніж про Голодомор. Ці гірко-болісні слова прозвучали на міжнародній конференції в Києві, присвяченій 20-й річниці чорнобильської катастрофи. У середу, 26 квітня, Україна разом із міжнародною спільнотою відзначила цю скорботну дату. У церквах по всій країні відбулися поминальні молебні, повсюдно приспущені державні прапори, проведено традиційні заходи, присвячені річниці трагедії. У ці дні ми почули, що знято гриф секретності з низки документів СБУ, які стосуються аварії на ЧАЕС. У розсекречених документах, зокрема, містяться дані про радіаційний стан в зоні аварії у перші дні після вибуху реактора, радіаційне забруднення в Україні на середину жовтня 1986 року тощо. Проте чи багато користі від такої запізнілої інформації?.. Можливо, якби вона не була прихована з самого початку і не подавалася дозовано, якби жителі найбільш постраждалих територій та міжнародна громадськість були більш поінформовані щодо реальної ситуації та можливих наслідків цієї наймасштабнішої радіаційної катастрофи, то й Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ) критичніше підійшло б до своїх висновків, оприлюднених у ході Чорнобильського форуму ООН у Відні у вересні 2005 року. Як відомо, вони викликали обурення учених і фахівців намаганням подати урізану інформацію про чорнобильську катастрофу, інакше кажучи - у проекції, вигідній із погляду корпоративних інтересів.

На міжнародній конференції «Чорнобиль + 20: нагадування на майбутнє», що проходила у ці дні в столиці України з ініціативи Фонду Генріха Бьоля (Берлін, Німеччина), Партії зелених у Європейському парламенті, Інформаційного центру з атомної енергетики (Вашингтон, США), Всесвітньої інформаційної служби з енергетики (Амстердам, Нідерланди), інших міжнародних організацій та «Екоклубу» (Рівне, Україна), була представлена «Інша доповідь про Чорнобиль» (The Other Report On Chornobyl - TORCH). Учені з Великобританії Іен Фейрлі та Девід Самнер провели незалежне наукове дослідження наявних даних про викид радіоактивності у довкілля та про наслідки впливу чорнобильської катастрофи на здоров’я. На цю тему проведено тисячі досліджень, але матеріали багатьох із них опубліковано лише українською та російською мовами, що обмежує їх доступність для міжнародної спільноти. У доповіді критично оцінюються офіційні доповіді про вплив чорнобильської аварії, оприлюднені МАГАТЕ та ВООЗ у вересні 2005 р., яким міжнародні засоби масової інформації приділили значну увагу.

Оцінки ризиків радіоактивного опромінення мають багато невизначеностей. Найголовніша з них полягає в тому, що неясні наслідки дуже малих доз. За наявною теорією, залежність між дозою та її шкідливим впливом – лінійна, безпорогова. Інакше кажучи, безпечного рівня радіаційного опромінення немає. Однак цей ризик при малих дозах може бути надлінійним, приводячи до відносно вищих ризиків, або сублінійним, приводячи до відносно менших ризиків. Ще одне важливе джерело невизначеності полягає в оцінках доз внутрішньої радіації, тобто дії на організм тих радіонуклідів, які потрапляють всередину з їжею та повітрям.

Внаслідок вибухів на четвертому енергоблоці ЧАЕС великі хмари радіоактивних газів та продуктів розпаду були викинуті в атмосферу на висоту 7 - 9 км. За оцінками ВООЗ, загальний викид радіоактивності від чорнобильської катастрофи у 200 разів перевищив сумарні викиди від вибухів атомних бомб, скинутих на Хіросіму й Нагасакі.

Протягом десятиденного періоду, коли викиди зі зруйнованого блоку ЧАЕС були максимальними, летючі радіонукліди поширювалися багатьма регіонами Європи, а потім і над усією північною півкулею. Наприклад, відносно високі концентрації радіоактивних опадів було зафіксовано в одному з японських міст, на відстані понад 8 тис. км від Чорнобиля. Найвищі рівні концентрації летючих радіонуклідів і паливних частинок виявили у Білорусі, Україні та Росії, однак більше половини загального обсягу летючих матеріалів осіло за межами цих країн. У 1990 роках під егідою Європейської комісії було проведено всебічне обстеження на забруднення цезієм-137 внаслідок аварії на ЧАЕС. Як засвідчили результати цього обстеження, в Європі цезієм-137 було забруднено (до рівня понад 4 тис. Бк/м2) близько 3 млн. 900 тис. км2, або 40 відсотків поверхні Європи. Цікаво, що останню цифру не оприлюднили. При цьому 218 тис. км2, або близько 2,3% поверхні Європи, було забруднено до вищого рівня - понад 40 тис. Бк/м2 цезію-137. Саме цю цифру наводять МАГАТЕ і ВООЗ, що свідчить про вибірковий характер даних їхніх звітів.

Понад 5% території України, Фінляндії і Швеції було забруднено до високого рівня (більш як 40 тис. Бк/м2 цезію-137). Понад 80% території Молдови, європейської частини Туреччини, Словенії, Швейцарії, Австрії й Словаччини мали забрудненість більш як 4 тис. Бк/м2. Приблизно стільки радіоактивного цезію осіло на 44% території Німеччини і 34% – Великобританії.

У багатьох країнах досі існує заборона на виробництво, транспортування й споживання продукції, забрудненої радіоактивними опадами. Так, у Великобританії залишаються чинними такі обмеження для 374 ферм. Заходи перестороги стосовно тваринницької продукції діють у деяких районах Швеції та Фінляндії.

Довгострокові наслідки аварії для здоров’я людей залишаються невизначеними, зазначається в доповіді британських учених. На відміну від наведеної у доповіді МАГАТЕ /ВООЗ цифри смертності від раку, спричиненого радіаційним опроміненням - до 4 тис. чол., за прогнозами незаангажованих дослідників, можна очікувати від 30 до 40 тисяч таких випадків.

У доповіді йшлося також про інші негативні впливи чорнобильської катастрофи на здоров’я європейців та довкілля. Усі її наслідки напевно ніколи не стануть відомими, проте через двадцять років після вибуху атомного реактора на ЧАЕС очевидно, що вони набагато серйозніші за ті, які даються в офіційних оцінках деяких міжнародних організацій.