Україна виступає за реалізацію всіх механізмів Кіотської угоди щодо зменшення обсягу викиду парникових газів, у тому числі й за продаж квот, але вважає, що основного обсягу скорочення слід досягти за рахунок внутрішніх ресурсів.
Таку позицію української делегації озвучив в інтерв’ю журналістам міністр екологічної безпеки і природних ресурсів Іван Заєць за підсумками конференції ООН із глобальної зміни клімату, котра недавно пройшла в Гаазі.
«Ми вважаємо, що механізм Кіотської угоди має діяти в повному обсязі, проте країни повинні зменшувати обсяг викидів на своїх територіях власними національними засобами», — сказав він.
Конференція, що проходила в Гаазі, була скликана для обговорення шляхів втілення в життя рішень попереднього форуму в Кіото (грудень 1997 р.). Там було досягнуто принципової домовленості про скорочення до 2010 року викидів в атмосферу газів, які викликають «парниковий ефект», на 5%, порівняно з 1990 роком.
Гаазька конференція завершилася фактично провалом, її учасники перекладають один на одного відповідальність за провал спроби домовитися про обмеження промислових викидів в атмосферу. Каменем спотикання на цій конференції став розподіл квот на скорочення шкідливих викидів між окремими країнами й регіонами. США зажадали, щоб при цьому враховувалася площа лісів, які, як відомо, поглинають вуглекислий газ — один із головних продуктів спалювання промислового палива. Зі свого боку, країни, що розвиваються, заявили — передусім зменшувати викиди мають індустріальні держави, яким, до того ж, варто було б поділитися з «третім світом» енергозберігаючими технологіями.
Гаазька конференція провалилася, оскільки на ній не запропонували оптимальної моделі скорочення обсягів шкідливих викидів в атмосферу, сказав, відповідаючи на запитання агентства «Інтерфакс-Україна», лідер фракції Українського народного руху, екс-міністр екології та природних ресурсів (1992—1998 рр.) Юрій Костенко. Він нагадав, що раніше на аналогічній конференції в Кіото відбулися «дуже складні переговори», в результаті яких було прийнято рішення про обсяги викидів, які зберігаються за кожною державою. «Україна тоді відстояла для себе дуже велику квоту 1990 року», — зазначив народний депутат. За його словами, існували два механізми реалізації цієї домовленості — американський і європейський. Заодно він додав, що, оскільки «не перемогла жодна з моделей, сьогодні слід сідати за стіл переговорів і починати все спочатку».