Мабуть, найрезонанснішою подією минулого тижня, яка спричинила бурхливий відгук у наукових колах, став указ президента про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки 2010 року. Він з’явився на президентському сайті ввечері минулої п’ятниці, 20 травня, у переддень Дня науки. До цього більше ніж півроку питання про долю вищої державної нагороди за досягнення в науці і техніці, як кажуть, висіло в повітрі.
Чому так сталося, ми намагалися з’ясувати ще в лютому, зокрема, спрямувавши офіційний запит в адміністрацію президента («Держпремія - під сукном», DT.UA, №7, 2011 р.). І отримали у відповідь: «Згаданий вами указ президента України готується в адміністрації президента України разом з Комітетом з Державних премій України в галузі науки і техніки».
Можливо, якби цей безпрецедентний випадок не набув широкого розголосу, подання Комітету з Держпремій так і захиріло б у надрах адміністрації президента. Подейкували, що справу про Держпремії можуть відправити в архів - та й по всьому. У попередній публікації йшлося про те, що серед здобувачів Держпремії були прізвища, які з певних причин могли не влаштовувати главу держави та його оточення. Крім того, експертиза зарубала роботи, серед авторів яких значилося багато осіб з партії влади. А оскільки терміни нагородження давно минули, «пропалу Держпремію» могли списати в архів на тій підставі, що в бюджеті на 2011 рік відповідних коштів не передбачено.
Здавалося, найкраща нагода для влади (зауважимо: і президент і прем’єр - члени НАНУ) зберегти своє обличчя перед науковою елітою країни - вручити Держпремію до Дня науки. В урочистій обстановці, як зазвичай раніше нагороджували лауреатів. Зрозуміло, що багато хто з нетерпінням очікував цієї події. (На жаль, двоє з поданих на присудження Держпремії - відомий учений Микола Шаховськой і Анатолій Моцар - недавно пішли з життя, так і не дочекавшись нагороди.) Проте з відповідним указом чомусь зволікали, та й часу для особистого вручення премії від президента у Віктора Федоровича не знайшлося.
Кращого «подарунка» до Дня науки вигадати було неможливо. Після ознайомлення з текстом президентського указу багатьом стало не до святкування - список лауреатів виявився помітно урізаним порівняно з поданим Комітетом з Держпремій. Усього недорахувалися 32 осіб (Держпремію 2010 р. присудили більш як ста особам). Хто їх викреслив, виходячи з яких критеріїв?
Буквально в першому рядку указу президента зазначено: «На підставі подання Комітету з Державних премій України в галузі науки й техніки ухвалюю: 1) Присудити Державні премії ...» і далі за текстом. Логічно припустити, що проект указу в частині списку поданих на присудження Держпремії було погоджено з керівництвом комітету.
Учений секретар Комітету з Держпремій у галузі науки і техніки В.Стогній на наш дзвінок відповів, що для нього така ситуація стала цілковитою несподіванкою: «Дуже засмучений і пригнічений також голова комітету - президент НАНУ Борис Євгенович Патон. З ним ніхто не радився щодо кандидатур. Але ж люди можуть подумати інакше...»
Кого ж викреслили зі списку поданих на нагородження? На перший погляд може видатися, що ті, хто так довго готував указ, вчинили справедливо в тому сенсі, що серед лауреатів-2010 набагато поменшало високопоставлених чиновників і керівників підприємств. Так, з авторського колективу розробників безстикового «оксамитного шляху» для української залізниці зникли прізвища В.Козака - гендиректора Держадміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця», і
М.Костюка - колишнього керівника «Укрзалізниці», які фігурували в поданні комітету. Проте разом з керівними персонами викреслили й науково-технічних працівників залізниці. У результаті Держпремію за цю роботу присуджено двом співробітникам Інституту електрозварювання ім. Є.Патона і професорові транспортного вишу. «Це несправедливо, - вважає за-ступник директора Інституту електрозварювання академік НАНУ С.Кучук-Яценко. - Адже це спільна робота великого колективу, передусім, залізничників з участю наших фахівців та використанням зварювального устаткування. Робота двічі пройшла громадське обговорення. На жаль, думкою авторитетних учених ніхто не поцікавився. Це прояв неповаги до науки».
В інших випадках список скоротили не за рахунок начальників та «наукових генералів», а тих, хто безпосередньо займався впровадженням науково-технічних ідей. «Важливо розуміти, що колектив розробників - це поєднання науки, виробництва і впровадження, - каже один з лауреатів Держпремії О.Буткевич (Інститут електродинаміки НАНУ). - Коли йдеться про визнання наукових заслуг, то вирішальною тут має бути думка фахівців-експертів. Боляче за колег, котрих незаслужено скривдили...»
Яка доля очікує Держпремію 2011 року? Поки що невідомо. Річ у тому, що строк повноважень нині чинного комітету
сплив, а указ про його подовження досі не з’явився. За чутками, систему державних нагороджень мають намір докорінно змінити - не секрет, що традиція присуджувати премії за наукові заслуги багато в чому залишається радянською. Нібито планується узаконити п’ять щорічних Держпремій у галузі науки і техніки, істотно підвищивши вимоги до їхньої якості і, відповідно, винагороду. Нині досить часто можна почути думку на підтримку такої ідеї. Але зароджуватися й визрівати, тобто публічно обговорюватися, такі ідеї мають у суспільстві, а не готуватися таємно, «під сукном» президентської адміністрації.
P.S. У грошовому вираженні розмір Держпремії за 2010 рік становить 180 тис. грн., що на 10 тис. грн. більше, ніж попереднього року. Для порівняння: у РФ премія в галузі науки і технологій, яка вручається президентом, приблизно у півтора разу більша; крім того, в Росії є премія уряду (40 таких премій вручають щороку), її розмір - 1 млн. рублів (близько 280 тис.грн.); у Білорусі засновано три держпремії в галузі науки і техніки, які присуджуються один раз на два роки, розмір її винагороди вдвічі вищий, ніж у нас. У Казахстані раз на два роки вручають три премії за досягнення в науці і техніці, кожна з яких більш ніж удвічі «дорожча» за нашу.