При вивченні країн, регіонів та інших географічних об’єктів їхні розміри досить часто зводять до площі, яку вони займають. Проте справжнє значення країни не завжди відповідає її території.
Фахівці кафедр картографії і геоінформатики, соціально-економічної географії зарубіжних країн географічного факультету МДУ ім. М.Ломоносова запропонували новий критерій визначення розміру країни — загальногеографічний індекс розміру (ЗГІР). ЗГІР враховує значення площі, населення та ВВП порівняно з теоретично можливими найгіршими і найкращими значеннями цих показників, реально досягнутими країною. За цим критерієм вчені проаналізували більшість держав світу, від 43 у 1900-му до 110 в 2002 році.
У наш час багато вчених вважають, що розмір території перестав бути ключовим чинником могутності держав і їхнього сталого розвитку і перетворився на джерело проблем. Великий простір породжує проблему окраїн, із великим населенням пов’язані національні проблеми. У багатолюдній країні більше незаможних. Проте на початку ХХ століття провідні за ЗГІР країни були великі за всіма ознаками. До Другої світової війни єдиним надгігантом була Британська імперія. До групи гігантів входили США і Китай, а Росія (потім СРСР) очолювала список великих країн. 1950 року СРСР, поряд із США і Китаєм, увійшов до числа надгігантів, а Британія, яка втратила свої колонії, поступово перейшла в групу середніх країн. У другій половині ХХ століття територія вже не відіграє визначальної ролі в розмірі країни, її індекс почав більше залежати від обсягу національного ВВП. Тоді ж, після Другої світової війни, число країн почало неухильно зростати. Економічний розвиток новоутворених країн дозволив їм увійти в «середню» групу, туди ж «сповзли» і колишні лідери, наприклад, Британія та Італія.
Проаналізувавши зміни ЗГІР, учені зазначили, що навіть у таких беззаперечних лідерів, як США і Китай, зростання індексу розвитку ніколи не було плавним. У всіх країнах відбувалися злами і збої, часом дуже різкі. Не стала винятком і Росія. Лінія зміни ЗГІР у неї дуже ламана, що відображає ті випробування, які їй довелося пережити в другому і останньому десятиріччях ХХ століття. Втім, Британія і Франція пережили ще більші спади ЗГІР.
Московські географи визначили також розміри за ЗГІР деяких колишніх республік СРСР і деяких суб’єктів Російської Федерації. Так, Україна з 1973 року «зменшується»: спочатку поступово, потім дуже різко. Приблизно те саме відбувалося з Білоруссю. ЗГІР Казахстану, другої за розміром пострадянської республіки, забезпечує їй стабільне місце наприкінці другої десятки. Туркменія і Таджикистан «піднімаються» завдяки демографічному буму, а траєкторії країн Закавказзя близькі до російської.
Що ж до російських регіонів, то їхня площа впливає на індекс розміру менше, ніж на індекси країн. Найбільшим виявився Московський регіон із максимальними демо-економічними параметрами. Його розмір порівнянний з розміром В’єтнаму. На другому місці — Якутія з її трьома мільйонами квадратних кілометрів, як в Індії, але з населенням і господарством масштабу Естонії. За загальним розміром — при оцінюванні його за ЗГІР — Якутія виявилася між Швецією та Іраком; Ленінградська область із Петербургом — в одній ваговій категорії з Парагваєм і Швейцарією, Ханти-Мансійський округ і Красноярський край — на рівні Білорусі і Тунісу.
Водночас 25 малих регіонів Росії виявилися меншими, ніж наймініатюрніша зі 110 країн — Македонія.