Написати цю статтю мене спонукала не тільки робота як голови наглядової ради Одеської національної академії харчових технологій, а й багаторічний досвід діяльності як голови Одеської облдержадміністрації і народного депутата України, для якого питання продовольчої безпеки країни були в числі найважливіших.
Здавалося б, іще відносно недавно світ був схвильований прогнозами: гряде дефіцит продовольства на планеті. Але нинішнього року у спільній доповіді Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН (FAO) та Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) відзначено іншу тенденцію - ціни на продовольство в найближче десятиліття поступово знижуватимуться. Це зумовлено не тільки фінансово-економічною кризою і падінням ціни на нафту, а й нарощуванням виробництва у провідних "житницях" світу, серед яких Україна посідає не останнє місце.
За даними Міністерства аграрної політики і продовольства, частка нашої країни на світовому ринку кукурудзи - 13% (третє місце), ячменю - 16% (четверте місце), пшениці 10% (шосте). За обсягами експорту соняшникової олії Україна посідає перше місце у світі і третє - за експортом курятини. Сільське господарство сьогодні забезпечує 14% загального обсягу ВВП. Таким чином, Україна перетворюється на стабільного і надійного постачальника сільгосппродукції на глобальні ринки.
Здавалося б, можна тільки тішитися, що Україна повертає собі втрачену роль "житниці Європи", і не тільки Європи. Проте, як зазначають експерти, володіння всіма необхідними для розвитку сільського господарства ресурсами в даний момент уже не є гарантом успішності в галузі аграрного експорту. Необхідна ефективна й грамотна політика модернізації агропромислового комплексу. Одним з таких напрямів є впровадження в сільськогосподарське виробництво нових технологій, у тому числі енергоощадних і ресурсозберігальних.
Пошлюся на послання президента України до Верховної Ради. Відставання розвитку системи аграрної логістики від потреб ринку призводить до втрат третини врожаю. Наприклад, технічні втрати зерна в Україні досягають 15% річного врожаю, тоді як втрати зерна в країнах Європи і в США не перевищують 1–2% урожаю, що є технічно необхідним мінімумом.
Технічні втрати зумовлені в тому числі й вадами системи зберігання та переробки зерна. Понад те, цей процес ще й енергоємний, що в сучасних умовах істотно впливає на вартість. Сьогодні енергоощадність є завданням номер один для української економіки.
І тут на допомогу прийшла наука, про значимість якої так багато говорять останнім часом, але так мало приділяють уваги.
Колектив учених з провідних українських вишів харчового профілю, таких як Одеська національна академія харчових технологій і Київський національний університет харчових технологій, разом із низкою великих харчових компаній узявся за вирішення найважливішого завдання - створення системи енергоефективних технологій післязбиральної обробки й сушіння зерна і його переробки в оздоровчі хлібобулочні, харчові та кормові продукти.
Крім значної теоретичної роботи (написано 15 монографій, 17 докторських і 95 кандидатських дисертацій, отримано 400 патентів), досягнуто й практичних результатів. Насамперед це стосується однієї з найважливіших і водночас найбільш енерговитратних технологічних операцій, які забезпечують надійне і довгострокове зберігання зібраного врожаю, - його сушіння.
Виробничникам було запропоновано шляхи модернізації найпоширеніших зерносушарок, а також перевірено на виробництві високоефективні установки другого і третього поколінь.
Про результати наукової діяльності говорять цифри, зрозумілі не тільки вузькому колу фахівців: удосконалення технології сушіння на базових зерносушарках дає скорочення витрат палива до 18%; модернізація зерносушарок, використання розроблених термосифонних теплоутилізаторів заощаджують до 25% палива. У блоковій сушарці витрати енергії знижено з 5 МДж/кг до 3 МДж/кг, тепловий ККД підвищено до 60%. У рекуперативній зерносушарці витрати палива знижено до 2,7 МДж/кг, а тепловий ККД підвищено до 85%, що вдвічі вище, ніж у базових. У розроблених сушарках третього покоління витрати енергії доведено до рівня 1,9 МДж на 1 кг вилученої вологи, що в 2–2,5 разу менше, ніж у базових. Впровадження програм підвищення енергетичної ефективності дозволяє знизити витрати енергії на виробництво 1 кг хлібобулочної продукції до 0,9 МДж (сучасні світові технології допускають витрати на рівні 1,1–1,4 МДж). У цілому впровадження нових технологій дасть можливість скоротити обсяг імпортованого природного газу більш ніж на 387 млн кубометрів.
Оце і є приклад того, як наука дозволяє вирішувати цілком реальні й гострі проблеми вітчизняної економіки.
І ще один важливий момент. Застосування нових транспортно-технологічних комплексів дозволяє зменшити енергоємність основних ліній до 27%, а втрати зерна - до 20%. На морських зернових терміналах строк завантаження морських суден скорочено на 20%.
Кожна така цифра - це заощаджені кошти, додатковий прибуток, а отже, додаткові надходження в бюджети всіх рівнів.
Тривала, впродовж кількох років, робота українських учених і практиків дає синергетичний ефект, впливаючи на роботу інших галузей. Знаменита фраза "Хліб усьому голова" сьогодні має якісно нове звучання. У населення зросли запити щодо якості харчування, люди почали більше уваги приділяти здоровій їжі. Випуск хліба оздоровчого призначення в Україні збільшився з 1% - у 2000 р. до 4,5% - у 2013-му. Для порівняння: у європейських країнах обсяги виробництва такої продукції в асортименті великих виробників становлять 20%, у США частка "здорового хліба" за останній час зросла з 18 до 34%, у Німеччині у 2–2,5 разу. Основна причина відставання України - технологічна.
Для її усунення потрібна повніша переробка зерна, а саме використання борошна з цільнозмеленого зерна, а також збагачення борошна висівками та іншими продуктами переробки.
Розробки вчених дозволили запропонувати населенню України низку нових видів виробів: із заданою структурою та особливостями і спрямованою зміною хімічного складу - зі зниженим вмістом цукру; низькокалорійні; безглютенові; з підвищеним умістом білка, харчових волокон; з модифікованим жирнокислотним, амінокислотним складом; нові види борошна та продуктів переробки зернових.
Впровадження нових технологій створює можливість для переходу від експорту сировини до експорту переробленої продукції. З 1 січня 2016 р. почне діяти Угода про асоціацію України з ЄС, і, відповідно, постане питання впровадження технічних регламентів Європейського Союзу, приведення стандартів сільгосппродукції у відповідність до європейських. В умовах протистояння з Росією український аграрний сектор втрачає російський ринок. А завоювання європейського ринку вимагає серйозної та кропіткої роботи і, крім того, - нових технологій.
Жорстка політика ЄС щодо якості та безпеки продукції добре відома. Щоб товар українських аграріїв потрапив на полиці європейських супермаркетів, він повинен відповідати високим стандартам.
Є й інші ніші, які Україна могла б зайняти. Наприклад, на світовому ринку відчувається дефіцит яловичини, а в нас, навпаки, спостерігається тенденція до скорочення її виробництва. Причина проста - низька рентабельність. Основна частина худоби сьогодні утримується в приватних господарствах. Для збільшення виробництва потрібні перехід до великих господарств і, відповідно, нарощування виробництва кормів, удосконалення технологій виробництва комбікормів.
Наприклад, завдяки розробкам того самого наукового колективу, питомі витрати електроенергії на виробництво комбікормів становлять 22–25 кВт/тонна. Для порівняння - найкращі закордонні заводи мають аналогічний показник на рівні 26–29 кВт/тонна.
Досягнення вчених є доказом того, що навіть у нинішніх складних умовах, коли наука відчуває хронічний дефіцит фінансування, можливі технологічні прориви.
Переконаний: багаторічна робота наукового колективу заслуговує на високу оцінку - присудження Державної премії в галузі науки і техніки. Це стане стимулом і для інших українських учених, які сьогодні, попри все, продовжують розробляти і впроваджувати нові технології.
Україна вийшла на новий рівень роботи агропромислового комплексу, і надто важливо не прогаяти нинішню сприятливу кон'юнктуру і зробити черговий крок.