У Міжнародному інституті менеджменту (МІМ) відбувся круглий стіл «Конкурентоспроможність України в глобальній економіці знань: зустріч із компанією Google», на якому зустрілися українські фахівці, які займаються високими технологіями, і провідні представники американського хай-теку. В останні роки такі зустрічі в нашій країні відбуваються дедалі частіше в різних форматах. Цього разу вона відбулася в рамках Ради з конкурентоспроможності України — організації, заснованої рядом провідних українських громадських діячів із метою прискорення руху нашої країни на шляху до економіки знань. Зустріч ще раз продемонструвала, що інтерес до України у Заходу існує, і він може реалізуватися в дуже цікаві проекти не лише з видобутку корисних копалин, але й у найсучасніших інформаційних технологіях.
Мабуть, головною родзинкою круглого столу в МІМ було те, що молоді володарі гучних прізвищ у світі кібернетики, які представляли американську сторону, як виявилося, були, переважно, родом із... України, Молдови, Росії. Винятком був лише один американець, котрий народився в Китаї. Втім, це не заважало їм стрімко зайняти провідні позиції в знаменитій Силіконовій долині у США, яка вже не одне десятиліття слугує притулком для талановитих людей з усіх куточків світу...
Навіть зовні ця зустріч дуже відрізнялася від усього того, що можна побачити на традиційній конференції, приміром, солідних академічних дослідників. Якби журналісти не дізналися від упорядників про рівень зустрічі, можна було б подумати, що це зібралась якась енергійна молодіжна тусовка, аби поділитися спогадами на тему «как молоды мы были». Хоча про форму одягу учасники не домовлялися, круглий стіл був, що називається «без краваток» — і господарі, і гості прийшли в легких тенісках і кедах. Подібність їх ще більше підкреслювалася тим, що середній вік учасників був десь близько тридцяти, робочою мовою зустрічі слугувала англійська. Усе це надавало зборам вигляду якоїсь інтернаціональної сім’ї, заклопотаної лише їй зрозумілими високими проблемами.
Чи були розбіжності? Мабуть, їх найбільше відрізняло те, що американських кібернетиків можна було віднести до поки що рідкісної у нас серед інтелектуалів категорії людей, котрі літають на власних літаках і мають рахунки в банках із сімома-дев’ятьма нулями, а українську представляли люди, які, переважно, лише мріють про власні автомобілі...
Годинних доповідей на круглому столі не було. Проте представники інтелектуальних еліт двох країн устигли розповісти одне одному про дуже багато проблем, які їх хвилюють. Так, коли американців цікавило те, як можна найбільш ефективно вести високотехнологічний бізнес в Україні, то українська сторона намагалася зрозуміти: чому такі самі, як вони, молоді люди в США можуть за лічені роки реалізувати свої блискучі плани, а ми, докладаючи стільки зусиль, працюючи буквально днями і ночами, просуваємося так повільно і неефективно?..
До речі, всі американські гуру у високих технологіях, які приїхали до Києва, представляють новітнє віяння серед молодих західних дослідників: учений (нерідко ще за студентською партою) розробляє наукову ідею не з метою захисту дисертації або одержання академічної синекури, а для того, аби швидше впровадити її в практику і звільнити себе від зазіхань навколишнього світу на свою незалежність. Приз за перемогу на цьому інтелектуальному рингу такий, що він назавжди звільняє переможця від якихось матеріальних і фінансових проблем. Слід при цьому зазначити: Силіконова долина у Каліфорнії, яка ніби магнітом притягує обдарованих сміливців із усього світу, надає ідеальні умови для реалізації своїх мрій. На круглому столі мимоволі чулося запитання: що треба зробити в Україні, щоб усім цим можна було так само ефективно займатись і тут?..
Прощаючись, високі сторони зустрічі видавалися дуже задоволеними. Виявилося, вони розуміють одне одного з напівслова. Організатори зустрічі — Сергій Лобойко і Юрій Полунєєв — висловили певний оптимізм стосовно того, що Україна знайде свій шлях до швидкого розвитку високих технологій. Вони впевнені: навальний ривок Індії на цьому напрямі — підтвердження того, що наша країна, яка має потужний інтелектуальний потенціал, найближчим часом істотно просунеться на цьому шляху.
І ще одна досить важлива деталь — доповідачі висловили впевненість у тому, що українська Силіконова долина (із робочою назвою Googland) буде побудована силами української хай-тек індустрії без підтримки держави. Така впевненість у власних силах так само дуже істотно відрізняла цей молодіжний круглий стіл від солідних академічних конференцій на схожі теми, які зазвичай закінчуються традиційним закликом до держави, уряду, влади виділити гроші на науку, бо інакше вона загине...