Рідкісні номери видань з авіації і космонавтики не вміщують статей, присвячених розробці аерокосмічних ракетних комплексів — АКРК. Одні бачать у них дешевий засіб доставки космічних апаратів (КА) на орбіту, інші — засіб оперативної доставки дешевих мікросупутників спостереження і зв’язку для забезпечення бойових дій своїх військ. Безперечно, системи такого типу при сучасному рівні розвитку техніки можуть вирішувати широке коло завдань.
Протягом останніх 10—15 років розглядалися АКРК із різними енергетичними характеристиками (вагою від 100 кг до 7—8 тонн) із використанням усіляких літаків-носіїв — від надзвукових винищувачів до важких транспортних гігантів Ан-124 «Руслан» і Ан-225 «Мрія». За енергетичними можливостями вони стоять на рівні «Союзів» та «Зенітів», а також ряду носіїв США, Індії і Китаю, тобто перебуватимуть у досить тісному секторі ринку пускових послуг.
Об’єктивно оцінюючи ці проекти, очікувати економічної вигоди від створення таких систем не доводиться. Так, за оцінкою НПО «Блискавка», для окупності проекту «МАКС» у прийнятні терміни доведеться здійснювати близько 50 пусків на рік, що нереально. Та й розглядаючи таку систему з техніко-економічної точки зору, слід відзначити, що, за ціновими показниками (створення й експлуатація), вона істотно поступатиметься наземному стаціонарному космічному ракетному комплексу, оскільки потребуватиме додаткової складної технічної системи, якою є літак «Мрія», аеродрому високого класу та ряду інших елементів.
Аналіз, виконаний як нашими, так і закордонними фахівцями, свідчить, що останніми роками класами КА, які найбільше розвиваються, є мікросупутники масою до 100 кг і міні-супутники масою до 500 кг, причому останні здебільшого представлені розробками КА масою до 200—300 кг.
Сучасна технологія розробки мікро- і міні-супутників із використанням загальнопромислових компонентів та уніфікованих базових платформ дозволяє скоротити час їх створення до 9—10 місяців, тоді як очікування запуску може тривати до 18—24 місяців, що потребує додаткових витрат на утримання персоналу й устаткування. Таким чином, назріла потреба створення відносно недорогих систем оперативного запуску мікро- і міні-супутників.
Саме на цьому напрямі останнім часом зосередило свої зусилля ДКБ «Південне». Які ж проекти повітряно-космічних комплексів ДКБ «Південне» пропонує як перспективні?
Це АКРК «Спейс-Кліпер II» і АКРК «Мікроспейс». Перший із них призначається для виведення міні-супутників до 300—500 кг. Ракета-носій масою 35 тонн виконана за двохступеневою схемою. Перший ступінь – твердопаливний, на основі рішень і технологій, розроблених і освоєних ДКБ «Південне» наприкінці 1980-х років. Другий ступінь виконаний на рідких висококиплячих компонентах палива, із двигуном і технічними рішеннями, відпрацьованими на РН «Циклон-3» та «Циклон-4». Багаторазове вмикання двигуна другого ступеня дозволяє реалізувати складні схеми виведення КА і, за потреби, виведення ступеня з орбіти.
Літаком-носієм передбачається взяти транспортний літак із задньою вантажною рамою, що забезпечує повітряне десантування вантажів. Як основний варіант спільно з АНТК ім. О.Антонова розглядають літак Ан-124 «Руслан», хоча масово-габаритні характеристики РН дозволяють використовувати й інші літаки, наприклад Іл-76 і Ан-70.
АКРК «Мікроспейс» призначається для оперативного виведення мікросупутників масою до 100 кг. Однією з основних особливостей проекту є використання в ролі літака-носія надзвукового винищувача МіГ-25 — мабуть, найбільш швидкісного літака у світі. Надаючи ракетоносію початкову швидкість майже 700 м/с на висоті понад 20 км, літак, по суті, є першим багаторазовим ступенем комплексу. Високі початкові умови старту дозволяють створити Мікро-РН масою близько 5 тонн. У ракети два перших ступені твердопаливні, а третій, із запасом палива всього 120 кг, — рідинний.
У РН передбачається широке застосування відпрацьованих елементів космічної техніки і промислової електроніки, що має забезпечити високу економічну ефективність АКРК. Закладені технічні й організаційні рішення дозволять запускати КА через кілька тижнів після отримання заявки.
Таким чином, ДКБ «Південне» пропонує не тільки розробляти перспективні міні- і мікросупутники різноманітного призначення, а й створити для них ефективні засоби виведення, які можуть використовуватися як в інтересах різних відомств України, так і на комерційній основі для інших замовників.