Останні півтора року в патентній справі України коїлося щось незрозуміле. Фахівці-патентознавці скаржилися, що в нас три органи виконавчої влади керують інтелектуальною власністю: Державне патентне відомство України (термін ліквідації якого вже не раз продовжували), Агентство з питань авторських і суміжних прав, департамент інтелектуальної власності у складі Міністерства освіти й науки. Шкода від такого «перехідного» стану давалася взнаки на кожному кроці.
Приміром, Держпатент понад рік тому придбав для Інституту промислової власності 100 комп’ютерів. Дуже своєчасне рішення, бо в інституті експерти змушені заздалегідь записуватися в чергу, аби попрацювати на ПК. Але куплене близько року лежало замкнене в патентному відомстві...
Уже рік тривають переговори про регіональний носій патентної інформації на компакт-диску. Назріло питання і про національний носій інформації про об’єкти промислової власності, які перебувають під охороною в Україні. Це дуже потрібно, зокрема для того, щоб навзаєм інститут отримав компакт-диски з інших країн. Але й тут аніяких зрушень...
Дійшло до того, що вже півроку не видаються повні описи до патентів. Себто охоронний документ видається, а самого опису патенту ніхто не отримує... Патентознавці кажуть: «Боляче, що через амбіції окремих людей, через їхню боротьбу багато колишніх досягнень зводяться нанівець...»
Не потішив і новий закон України про охорону винаходів і корисних моделей. Відтепер усі збори за подачу заявок, їх експертизу тощо повинні надходити в бюджет і через Казначейство видаватися на розвиток системи. Важко повірити, що патентознавці одержать хоча б частину вкрай потрібного для розвитку...
Отакий букет проблем прийняв новий керівник Державного департаменту інтелектуальної власності Микола Васильович ПАЛАДІЙ. З його приходом події на цій ниві стали розгортатися значно швидше. Про це й була розмова кореспондента «ДТ» з керівником нового департаменту. Перше запитання — про зміни, що відбуваються в патентній справі й загалом у царині охорони інтелектуальної власності.
— Ці зміни слід розглядати в контексті проведення адміністративної реформи в країні, — пояснив Микола Васильович. — Саме це спричинило створення держдепартаменту інтелектуальної власності у складі Міністерства освіти й науки України. Відразу скажу, що не всі наші високі чиновники однозначно підтримали Указ Президента про створення єдиного органу державного управління в сфері інтелектуальної власності. Довелося подолати безліч перешкод і прямий опір окремих чиновників, який триває досі. Думаю, час покаже доцільність такого рішення.
Департамент є правонаступником Державного патентного відомства й Державного агентства з питань авторських і суміжних прав...
— А їх ліквідують?
— Так, відповідно до Указу Президента від 13 березня 1999 року, але фактично вони перебувають у стані ліквідації досі. Їм уже кілька разів продовжували термін, але тепер ми ставимо крапку в цьому затяжному процесі.
— Тобто сотні людей буде звільнено?
— Ні, висококваліфікованих фахівців, необхідних державі, буде задіяно в нових структурах. Наказом міністра від 7 червня цього року створено Український інститут промислової власності, де буде сконцентровано найкращих фахівців, котрі раніше працювали в Держпатенті й Інституті промислової власності.
Того ж дня за наказом міністра створено Українське агентство з питань авторських і суміжних прав. Міністр затвердив статути цих організацій. Йде їх реєстрація в органах виконавчої влади України. Є всі підстави вважати, що в серпні вони запрацюють на повну силу, з затвердженим штатним розписом, як і необхідно юридичній особі.
— За чутками, ви людина рішуча і змогли в процесі реорганізації позбутися тих, хто, на перший погляд, міцно сидів у своїх кріслах. Приміром, звільнили непотоплюваного (попри те, що біди в цій галузі дехто пов’язував саме з його ім’ям) голову Держпатенту України Валерія Петрова, чи не так?
— Державний департамент інтелектуальної власності вдячний Валерію Леонідовичу Петрову за його труди протягом восьми років. А з посади його звільнено постановою Кабінету міністрів України, і, відповідно до законодавства, він має два місяці для подальшого працевлаштування. Стосовно ж керівництва Державного агентства України з питань авторських і суміжних прав, то там людей звільнено відповідно до указу Президента. Багато хто з них також працюватиме в новій структурі. Керівником агентства призначено молодого перспективного юриста Анатолія Васильовича Бойченка. Переконаний, що він подужає цю роботу.
— Директором Українського інституту промислової власності ви також призначили нову людину?
— Так, сьогодні директором Українського інституту промислової власності наказом міністра призначено Сергія Ігоровича Новикова. Це досвідчений фахівець, спроможний налагодити роботу належним чином.
— Тільки в Росії й в Україні працює дворівнева система управління інтелектуальною власністю. Чути голоси, нібито вона себе не виправдовує. Ви не збираєтеся об’єднати ці дві системи?
— Державний департамент — орган виконавчої влади, тобто ми фінансуємося з бюджету і не маємо права на позабюджетні рахунки, на отримання коштів за надання послуг. Люди, котрі в нас працюють, — державні службовці. Український інститут промислової власності має інший статус. Вважаю, що наша держава сьогодні не така заможна, щоб утримувати ще 500 держслужбовців, які займатимуться патентними справами. Через рік, два, три, коли економічна ситуація поліпшиться, можливо, можна буде розглянути й це питання.
— Винахідники висувають обгрунтовані претензії до українських патентів. Вони недостатньо сильні. Їхню слабкість закладено в закріпленій законодавчо концепції. Тут може бути якийсь рух?
— По суті, у нас до всіх винаходів підхід однаковий. Така «рівність» сама по собі призводить до слабкості патентів. А, приміром, Швейцарія підійшла до цього зовсім інакше. Там справедливо вважають, що повинні видаватися сильні патенти в тій галузі, де вони самі сильні: годинники, електропромисловість, текстиль...
У нас також є явні пріоритетні напрями. Якщо ми сильні в космічній техніці та вважаємо це перспективою розвитку, то й пошук аналогів рівня техніки треба шукати за цими напрямами не тільки в п’яти джерелах, як ми це зазвичай робимо. Потрібно вивчати й науково-технічну літературу, галузеві часописи, дисертації на цю тему. У світі виходить близько 28 тисяч науково-технічних часописів, 5 тисяч тільки найважливіших і рейтингових...
А сил у нас небагато! Але ми не можемо однаково підходити до всіх напрямів, якщо хочемо мати сильні патенти. Необхідно визначити пріоритетні напрями, що розвиваються в країні. Проте це не тільки в нашій компетенції.
— Що збираєтеся робити в першу чергу?
— Головне завдання сьогодні — відновити видачу охоронних документів, офіційні публікації, перебудувати роботу автоматизованих систем, переробити ряд нормативних документів.
— Українські патентні структури вкрай повільно розглядають документи. Тут очікується прогрес?
— Той склад професіоналів, який працюватиме в департаменті й Інституті промислової власності, зможе забезпечити новий рівень роботи в питаннях інтелектуальної власності. Зокрема, ми повинні істотно скоротити терміни розгляду заявок, підвищити якість експертизи.
Крім того, не можна не вказати, що інвестиційне поле для винахідника в Україні недостатньо сприятливе. У цьому плані великі надії покладаємо на відділ комерціалізації наукових винаходів. Треба наполегливо рухатись у цьому напрямі. Проте найголовніша проблема — відновлення нормальної роботи системи охорони промислової власності.
— За радянських часів Ліцензінторг продавав на 200—400 млн. доларів ліцензій. Можна порівняти, як сьогодні ми торгуємо інтелектуальною власністю і що вона дає скарбниці?
— Таку інформацію збирають органи статистики. Але сьогоднішні досягнення, ясна річ, із цією цифрою порівняти не можна. Брак грошей у країні позначається на всьому. Аби продати патентну ліцензію за кордон, потрібно патентувати винахід у тій країні, куди відбувається продаж. Це вимагає чималих грошей. Без патентування операція втрачає сенс — така ліцензія коштує дуже мало. Загалом, зачароване коло.
Позначається й недосконалість законодавства. Тепер разом із комітетом Верховної Ради України з питань науки й освіти йде робота над поправками до дев’яти законів. Думаю, коли відпрацюємо законодавче поле, руху у цьому напрямі стане зручнішим, як для іноземного інвестора, так і для нашого винахідника. За цих умов можна впевнено прогнозувати, що, маючи гарантовані права, іноземний бізнес упроваджуватиме в нас нові технології, винаходи. А це один із пріоритетів зовнішньоекономічної політики України. На департамент покладено завдання сприяти збільшенню інвестування, зокрема зарубіжного капіталу.
— Продаж інтелектуальної власності дозволить зробити цей напрям діяльності цілком рентабельним?
— Так, департамент повинен отримувати кошти за подачу заявки, за видачу патенту. Проблема в тому, що ці кошти, за нашим законодавством, слід переказувати в державний бюджет і лише потім їх можна використовувати для охорони промислової власності. Ми підготували необхідну постанову Кабінету міністрів про фінансування охорони промислової власності. Але не всі міністерства й відомства розуміють важливість розвитку цієї справи. Для ілюстрації: якщо в США взяти всю власність за 100 відсотків, то 70 відсотків її вартості становитиме інтелектуальна власність! А коли поглянути на торговельний оборот США, то друге місце посідає торгівля правами на об’єкти інтелектуальної власності. Нам потрібно швидше рухатися в цьому напрямі.
— Охорона товарних знаків також є цікавим полем діяльності...
— І до того таким, яке вимагає найвищого професіоналізму, навичок і традицій. Найскладніше питання не в реєстрації знаків — охоронні документи видаються без особливих складностей. Головне питання в захисті прав власника цих прав. Нині у Верховній Раді України розглядається закон про внесення змін у деякі законодавчі акти про посилення відповідальності за порушення прав на об’єкти інтелектуальної власності. Для цього вносяться зміни до Кримінального кодексу. За незаконне виготовлення й розповсюдження товару винні можуть одержати до двох років позбавлення волі.
Вносяться зміни до Кодексу про адміністративні правопорушення та про митні правопорушення. У Верховній Раді України розглядається Закон про ратифікацію угоди про заходи для попередження та припинення використання фіктивних товарних знаків і географічних позначень. Ми, як і решта країн СНД, вступаєм у Всесвітню торговельну організацію, у рамках якої діє угода про торговельні аспекти захисту інтелектуальної власності. Ця угода надає дуже важливого значення захисту прав на інтелектуальну власність, зокрема товарним знакам і географічним позначенням.
— Можете навести конкретні приклади?
— Про рух цим шляхом можна судити з тих скандалів, які висвітлювала наша преса останнім часом. Приміром, питання, пов’язане з товарним знаком «Прима». Ну кому в радянський час спало б на думку його привласнити? Проте в Україні одна з фірм зареєструвала цей знак на своє ім’я. Як відомо, він функціонував і діяв ще в Союзі й чимало підприємств випускало такі сигарети. А після того, як одна фірма отримала посвідчення на знак, за нашим законодавством, його ніхто не може використовувати...
Ця історія змусила внести зміни до закону з метою захисту інтересів тих, хто сумлінно використовував знак. У подібній ситуації слід або загалом не реєструвати такий знак, або приймати рішення щодо охорони колективного знаку й тоді кілька осіб стають його власниками.
— Не менш гостро точилася боротьба за товарний знак смирновської горілки. Чим вона завершилася?
— Війна йшла переважно в Росії. Наскільки я орієнтуюся в проблемі, перший власник знаку з’явився ще в Російській імперії. Конфлікт почався через те, що він не міг випускати горілку на території СРСР під своїм знаком і переїхав у США. Там він продав права на використання знаку. За кордоном 70 років випускається продукція під цією маркою.
Але після утворення Російської Федерації, тут з’явилися спадкоємці. Вони заявили, що саме вони мають справжні права на товарний знак. Апеляційна рада Росії, де слухалася тяжба, пристала на бік російського виробника.
Американські власники знаку звернулись і до нас. Показали всі документи на володіння знаком. Вони були в порядку. Апеляційна рада України визнала правоту американського власника й затвердила за ним право володіння знаком на нашій території.
На сьогоднішній день у світі випускається американський варіант горілки під назвою «Smirnoff» і в Росії просто «Смирнов». Назви за звучанням схожі, але графіка відрізняється.
— В Україні затвердять російський знак?
— Чинний в Україні Закон про охорону прав на товарні знаки пов’язаний із Законом про охорону вказівок на походження товару, де його випущено. Крім того, діє правило: якщо знак вводить в оману споживача, його не можна реєструвати. Виходячи з усього цього, питання про реєстрацію другого «Смирнова» слід розглядати з урахуванням цієї та низки інших обставин.
— Проте хитрощі, які дозволяють обійти правила й закони, можна спостерігати в усьому світі. Я бачив, як у Канаді в кожному великому продуктовому магазині продають якусь темну рідину, кольором схожу на кока-колу, яку прямо там і готують, але називається вона «Кола», «Кула» чи ще якось схоже. Явний обман. І як це терпить «Кока-Кола»?
— А вона й не терпить. Нині фірма почала вести жорстоку боротьбу з такими «невинними» підробками. Перед нами недавно виступав експерт, котрий сказав, що у фірми п’ять принципів роботи, які захищають від підробок: перший — якість, другий — якість, третій — якість, четвертий — сервіс і п’ятий — ще раз сервіс.
— Ну, це радше рекламний трюк, ніж розкриття стратегії боротьби...
— І все-таки боротьбу за охорону знаків й інтелектуальних продуктів американці ведуть дуже послідовно. Зверніть увагу, про що говорив президент Клінтон, коли приїжджав у нашу країну — про, зокрема, захист програмних продуктів «Майкрософта», «Кока-Коли». Це все дуже серйозно для американців.
— Тепер трішки про смішне в патентуванні: Україна — єдина країна, яка видала патент на вічний двигун. Думаю, у цей момент у своїх домовинах перевернулися всі видатні фізики...
— Що ж, посміхатися з цього приводу можна, а сміятися чи, гірше того, робити з цього трагедію — явно не варто. Щоб ви знали, навіть у Міжнародній класифікації винаходів чорним по білому виділено рубрику «Вічні двигуни». І не тому, що видатні фізики помилялися, а просто в моделі «вічних двигунів» також інколи закладено зацікавлені технічні рішення.
У фонді патентів будь-якої країни ви знайдете чимало смішних, непотрібних і непрацездатних рішень. Чи потрібні вони — вирішить ринок. Критерій охороноспроможності в царині винаходів має дуже умовний характер. Адже перевірка кожної заявки на працездатність і корисність вимагала б колосальних видатків і трудозатрат, які були б не під силу навіть такій країні, як США.
Підбиваючи підсумок, можу сказати, що в нас створено цілком професійну команду однодумців, яка, гадаю, у змозі швидко та багато зробити. Прогрес в охороні інтелектуальної власності в Україні потрібен, як повітря.