Маємо цікаву пропозицію для ділових людей — хто хоче купити Інститут електрозварювання імені Патона? Скористайтеся моментом — інститут займає чималу територію в центрі столиці, там є де розвернутися! Про ціну не турбуйтеся — інститутські корпуси старі, за таке багато не проситимуть. Сьогодні найбільшу цінність складає що? Правильно, земля, на якій розміщено об’єкт. А все інше, чим так дорожать нинішні господарі, оцінюється... в одну гривню. Поспішіть, не втрачайте свій шанс! Бо раптом зміниться методика оцінювання інтелектуальної складової у вартості об’єктів і тоді доведеться платити справжню ціну.
Гривня за інтелект
Думаєте, це нереально? Чому? Адже згідно з наказом №3162 Фонду державного майна, при приватизації підприємств і майнових комплексів інтелектуальну складову рекомендовано оцінювати в... одну гривню. Не більше і не менше. То чому ж «Криворіжсталь» можна було продавати за такою методикою, а Інститут імені Патона — ні?! Хіба лише тому, що Інститут Патона, дякувати богові, ще не продається. А решта загальнонародного чи державного — називайте як хочете — майна, в тому числі проектно-конструкторські, науково-дослідні та науково-експериментальні бюро, інститути та заводи пішли з молотка виключно як земля та стіни, наче там і не було ні обладнанння, ні приладів, ні комунікацій, завдяки яким вони функціонували. Таким чином повністю приватними стали понад 230 об’єктів науково-дослідної cфери, одне лише Мінпромполітики віддало «у хороші» руки 16 наукових об’єктів, серед яких були унікальні та провідні у своїх галузях. За таке доплатити цілу гривню, їй-богу, не шкода. Правда, були і є крикуни, які вимагають ставити ринкову ціну за інтелектуальну складову об’єкта, наче не розуміють, що це призведе до різкого здорожчання товару — а це нікому не потрібно! Крім держави, звичайно. Але хто на неї зважає в наш непростий час!
До речі, що стосується «Криворіжсталі». Не секрет, що до приватизації комбінату держава вклала понад 10 мільйонів гривень у наукові розробки та дослідження, в результаті чого одержано майже 200 патентів на винаходи і корисні моделі. На думку експертів, майже всі провідні розробки не були реально оцінені в процесі приватизації, то ж нові господарі одержали їх як подарунок від держави Україна і ще довго будуть згадувати її щедрість, оскільки «дана інтелектуальна власність має довгострокову перспективу».
Десятки подібних фактів було наведено під час парламентських слухань «Захист прав інтелектуальної власності в Україні: проблеми законодавчого забезпечення та правозастосування», які було проведено у Верховній Раді ще у березні 2007 року. Це була чи не перша спроба публічного обговорення проблеми, яку державні чиновники надто довго заганяли в тінь і заплющували очі на все те, що відбувалося довкола інтелектуальної власності. Тоді, певно, ніхто й гадки не мав, що ця тема надовго стане гарячою і призведе до численних конфліктів і навіть судових позовів.
— За роки незалежності приватизовано майна підприємств приблизно на 43 мільярди гривень, — зазначив у виступі тодішній міністр освіти і науки С.НІКОЛАЄНКО. — Внаслідок бездумної ваучерної приватизації держава втратила коштів у півтора-два рази більше (якщо не в 10 разів) саме за рахунок розкрадання інтелектуальної власності. Нині частка людського капіталу в розвинених країнах становить дві третини національного багатства. У США — майже 76%, у країнах Західної Європи — 74%, у Росії — 40%, в Україні — близько 25%.
Як відомо, центральним органом виконавчої влади у сфері інтелектуальної власності є саме Міністерство освіти та науки, безпосередньо ж цим займається Державний департамент інтелектуальної власності (ДДІВ). Зрозуміло, що міністрові не з руки було критикувати свій департамент, то ж найбільш гарячу інформацію оприлюднили народні депутати і зокрема К.Самойлик, яка тоді очолювала комітет Верховної Ради з питань науки і освіти.
— За рівнем забезпечення прав власності Україна посідає 58-ме місце, про що свідчать результати дослідження «Міжнародний індекс прав власності», — повідомила К.САМОЙЛИК. —Важлива роль у питаннях правової охорони та захисту інтелектуальної власноті відводиться професійним представникам у справах інтелектуальної власності- патентним повіреним, яких в Україні зареєстровано більше 300. Деякі з них уже давно виїхали за кордон, мають там свій бізнес, лише зрідка відвідують Україну, однак і досі вважаються патентними повіреними. Постає питання: чиї інтереси вони представлють за кордоном?
Після розпаду Радянського Союзу в Росії залишилося приблизно 500 тисяч чинних охоронних документів, авторських свідоцтв на винаходи з грифом «Для службового користування», приблизно 500 тисяч секретних авторських свідоцтв колишнього СРСР та охоронних документів. За експертними оцінками приблизно чверть із них належить українським винахідникам! Зазначені технічні рішення ніколи не публікувалися, і охоронні документи СРСР на них мають бути перетворені на патенти України. Однак Україна й досі не має переліку таких винаходів, а також їх описів. ...На виставці двигунів, що відбувалася в Москві, лідер російського двигунобудування, який налагодив неліцензійний випуск українських двигунів, виставив як свою розробку наші двигуни для гелікоптерів, розробником яких є «Мотор-Січ». Інший приклад — спільний з Росією проект виробництва літака Ан-70, що передбачає розподіл прав інтелектуальної власності 50х50. І це при тому, що сам літак і двигун до нього сконструйовані в Україні. Або спроба запатентувати на фізичну особу розробку «Кольчуги». Це вже питання національної безпеки нашої держави. І що цікаво, ніяких висновків за цими фактами не зроблено, — підкреслила К.Самойлик.
Як зазначили учасники слухань, катастрофічна ситуація склалася і у царині авторських та суміжних прав. В Україні збирається приблизно 27 млн. грн. (еквівалент 3,4 млн. євро) винагороди. В той час у Європі лише у сфері музики збирається: у Польщі — 67 млн. євро (населення — 38 млн.), в Угорщині — 38 млн. євро (населення — 10 млн.), у Чехії — 27 млн. євро (населення — 10,3 млн.), у Литві, де проживає 3,4 млн. громадян, — 3,7 млн. євро. Таким чином Україна, населення якої майже у 14 разів більше, ніж у Литві, збирає набагато менше коштів, ніж ця балтійська країна лише за музику. Тож зрозуміло, чому виступи митців були такими емоційними.
— У сфері інтелектуальної власності — повний хаос, і не побоюся цього слова, бандитизм! — обурюється ситуацією Святослав ВАКАРЧУК. — Відсутня прозора система виплат і контролю. Передовсім я хотів би звернутися до присутніх у цьому залі представників Державного департаменту інтелектуальної власності: ви існуєте, саме існуєте, а не працюєте, з 2000 року. Що було зроблено за ці сім років? Де ваша єдина економічна, фінансова, науково-технічна, інвестиційна і соціальна політика для суспільства?..
«Вот взять бы книги все да сжечь!»
Парламентські слухання не пройшли непоміченими — проблемою, як кажуть, зацікавилися компетентні органи. Вже наприкінці 2007 року обнародувала результати перевірки Рахункова палата, яка, до речі, вперше проводила аудит у цій сфері. Так само вперше на Рахункову палату подали до суду ті, кого вона перевіряла. Вимога категорична: «визнати протиправними та скасувати висновок колегії Рахункової палати України до Звіту про результати аудиту ефективності діяльності Міністерства освіти і науки України з охорони інтелектуальної власності від 11.12.07 р.» Кажуть, перший суд позивачі виграли. Але після подачі апеляції, у травні минулого року, Окружний адміністративний суд м.Києва розглянув справу і виніс постанову: «в задоволенні позовних вимог відмовити». Якщо ж позивач — державне підприємство «Український інститут промислової власності» — вважає, що у висновку та постанові міститься інформація, що не відповідає дійсності, він може звернутися з позовом про спростування недостовірної інформації.
Очевидно, простіше «запрещать і не пущать», аніж відшукати факти, які спростують ту інформацію, яку розкопали
аудитори. На прес-конференціях ображені на Рахункову палату співробітники ДДІВ переконували журналістів, що нині справи йдуть добре, як ніколи. Запитання представників громадських організацій, які об’єднують митців та науковців, демонстративно ігнорували, наштовхуючи тим самим на думку, що реальний стан справ далекий від тих картин, які наполегливо малювали чиновники.
Дістати достовірну інформацію було б надзвичайно складно, якби комітет з питань науки і освіти Верховної Ради не видав «Білу книгу». Незважаючи на літню, відпускну, пору, вона буквально вибухнула в інформаційному просторі. Давно вже не було у нас такого ажіотажу довкола книжки, побудованої виключно на документах. Очевидно, «Білу книгу» уважно штудіювали і в ДДІВ, бо вже на початку вересня чиновники направили свій «відгук» голові Верховної Ради і членам комітету з питань науки і освіти ВР. У листі, за підписом директора державного підприємства «Український інститут промислової власності», крім претензій, міститься також вимога «офіційно та публічно відмежуватися від видання «Біла книга. Інтелектуальна власність в інноваційній економіці України»; заборонити розповсюдження зазначеної книги та посилання на неї службовими особами; вилучити з веб-сайта комітету з питань науки і освіти ВР всі публікації, пов’язані з даною книгою».
Для тих, хто не тримав це видання в руках, зазначу, що до складу редакційної колегії «Білої книги» входять шановані в країні люди — академіки Національної академії наук України В.Геєць, М.Згуровський, О.Кришталь, Ю.Пахомов, А.Шпак, президент Української академії агарних наук М.Зубець, а також низка професорів, які є визнаними фахівцями у даній сфері. Матеріалів було так багато, що вони не вмістилися в одному томі, до того ж події вимагали оперативного реагування, і вже за кілька місяців науковими та творчими спілками було підготовлено і видано «Білу книгу-2». Цього разу до редакційної колегії долучилися відомі діячі культури та мистецтва — О.Злотник, голова об’єднання громадських організацій «Всеукраїнське агентство авторів», М.Ільєнко, заступник голови Національної спілки кінематографістів України, А.Лі, президент Всеукраїнської професійної спілки «Гільдія акторів кіно», Б.Савченко, голова Національної творчої спілки кінорежисерів України, К.Стеценко, член Національної ради культури і духовності при президенті України, Л.Танюк, голова Національної спілки театральних діячів України. Власне, повний список, як і саму книгу, можна знайти на сайті комітету ВР. За словами голови комітету, професора Володимира ПОЛОХАЛА, після розміщення «Білої книги-2» на офіційному сайті, його телефони не змовкали — за два дні надійшло півтора десятка пропозицій щодо того, аби ці матеріали зникли з Інтернету.
— За всі роки існування Державного департаменту інтелектуальної власності у складі МОН ця структура ніколи і ніким не перевірялася, — коментує ситуацію Володимир Полохало. — І це незважаючи на те, що йдеться про величезні кошти. Крім того, міністри змінюються, вони передусім займаються освітніми закладами, а в департаменті працюють одні й ті ж люди, які роками проводять свою політику. Прикро, але ми єдина країна в Європі, яка не має цивілізованого ринку інтелектуальної власності. За даними НАНУ, у нас усього три відсотки економіки базується на об’єктах права інтелектуальної власності.
— А у розвинених країнах?
— У країнах Євросоюзу — 60—65%. Український держбюджет недоотримав і недоотримує мільярди гривень! На жаль, не перший рік тривають негативні тенденції у приватизації об’єктів науково-технічної сфери, які продаються практично за безцінь, без врахування вартості нематеріальних активів. Протягом 2005—2007 років було приватизовано шість об’єктів науково-технічної сфери, три з них продано за ціною, що в кілька разів нижча їх номінальної вартості. Це, зокрема спеціальне конструкторське бюро мікроелектроніки у приладобудуванні, Український НДІ сільськогосподарського машинобудування, проектно-вишукувальний інститут «Кіровоградагропроект». До об’єктів, що підлягають приватизації, було включено Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів, який є провідним, до того ж єдиним підприємством в Україні та СНД по створенню унікальної високотехнологічної апаратури реєстрації, обробки і передачі інформації. Не затихають рейдерські атаки та спроби перепрофілювання високотехнологічних науково-виробничих комплексів, останнім часом під прицілом знаходиться науково-виробниче підприємство «Сатурн», яке володіє унікальними технологіями у галузі радіометрії та телекомунікації.
Посилюється неконтрольована передача наукових і конструкторських розробок за кордон, а також витік з України вітчизняних заявок на перспективні винаходи. Відомо чимало випадків реєстрації патентів на винаходи, які не відповідають умовам патентоздатності. Зокрема, на замовлення Міністерства оборони України державні КБ та НДІ здійснюють розробку секретного озброєння та військової техніки за бюджетні кошти, однак реєстрацію патентів на винаходи «Укрпатент» здійснює не на юридичні особи — проектно-конструкторські організації, а на фізичних осіб. Це стосується розробки «Кольчуги», модернізованого автомата «Вепр», радіокерованого снаряду «ПТКРС» тощо.
Непокоїть той факт, що, починаючи з 2004 року, кількість поданих заявок від національних заявників зменшилася на 13%, в той час, як питома вага заявок від іноземних заявників зросла за останні два роки на 4%. Згідно зі статистичними даними, патентна активність в Україні удвічі нижча, ніж у Росії, а у порівнянні з розвиненими країнами відстає ще значніше. Замість здійснення заходів зі стимулювання винахідницької активності, розвитку ринку інтелектуальної власності та наукоємної продукції у 2007 році за ініціативи Міністерства економіки України та Державного департаменту інтелектуальної власності Кабмін прийняв постанову №1148, згідно з якою витрати підприємств на отримання та підтримання чинності патентів на винаходи, корисні моделі збільшуються до 35 разів — юридичні особи повинні сплачувати вже не 496 гривень, як це було раніше, а 9100. Це у 1,5—3,5 разу перевищує відповідні витрати підприємств європейських країн, зокрема Великобританії, Німеччини, Франції та Іспанії.
Все це разом призводить до скорочення підприємствами патентної діяльності, втрати значної частини винаходів, у т.ч. створених за державні кошти, монополізації ринку України іноземними патентовласниками, і, в кінцевому результаті, до гальмування технологічного розвитку держави.
—У багатьох країнах світу патенти роблять людей заможними, а державну казну — багатшою. Але, на жаль, це не про нас.
— За даними Рахункової палати України, «під час перевірки «Укрпатенту» встановлено, що неналежне планування та відсутність контролю з боку МОН та ДДІВ спричинили використання з порушенням чинного законодавства та не на цілі, визначені спеціальними законами про охорону прав на об’єкти інтелектуальної власності, коштів у сумі 47489,4 тис. гривень. Відповідні збори акумулюються не у державному бюджеті, а на рахунках суб’єкта підприємницької діяльності, аудитом доведено, що використовуються вони безконтрольно.
На момент перевірки 21 млн. грн. було розміщено на депозитному рахунку комерційного банку, за що «Укрпатент» отримав у першому півріччі 2007 року відсотки у сумі 1 млн. грн. У той же час на заходи з розвитку системи охорони інтелектуальної власності «Укрпатентом» спрямовано лише четверту частину коштів, отриманих від зборів за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності (голова Держдепартаменту — М.Паладій, директор «Укрпатенту» — А.Жарінова). До сьогодні так і не з’явилася державна патентна бібліотека та її регіональні відділення, необхідність створення яких визначена указом президента України від 27.04.2001 р. Лише за 2006 рік та шість місяців 2007 року поза межами Державного казначейства України підприємство отримало зборів за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності, у сумі 115,2 млн. гривень. Проведення видатків поза рахунками Державного казначейства України, відсутність контролю з боку Міністерства освіти і науки України та ДДІВ призвело до використання «Укрпатентом» коштів, передбачених на забезпечення державної охорони об’єктів права промислової власності, на свій розсуд. Усупереч вимогам Закону України «Про захист інформації в телекомунікаційних системах» в «Укрпатенті» так і не створили комплексну систему захисту інформації (КСЗІ), у результаті чого витік наукових розробок може відбуватися шляхом незаконного втручання в автоматизовані системи та викрадення з патентного відомства реєстрів, що містять матеріали заявок на патентування винаходів, корисних моделей та промислових зразків.
Не дурні, але бідні. Чому?
— Коли читаєш офіційні документи, складається враження про існування «дружби» Держдепартаменту з комерційними банками. Шкода, що вона не на користь тим людям, які чекають на винагороду за свої мистецькі твори.
— З ринку обігу авторських і суміжних прав, який фахівцями оцінюється щонайменше на суму 1,0 млрд. грн. на рік, фактично збирається у вигляді винагороди близько 30 млн. грн. Рівень збору винагороди за використання об’єктів авторського права і суміжних прав є яскравим прикладом тіньового використання об’єктів інтелектуальної власності.
За даними Головного контрольно-ревізійного управління, «протягом ІІ півріччя 2007 року з поточних рахунків державного підприємства «Українське агентство з авторських та суміжних прав» (ДП УААСП) в АКБ «Правекс-банк», «Укрексімбанк» та «Альфа-банк» було перераховано 10,5 млн. гривень та 290 тис. доларів США на депозитні та поточні рахунки Європейського банку розвитку та заощаджень (ЄБРЗ). І це в той час, коли ставка депозиту в останньому була 8%, тоді як у вищезгадуваних банках вона складала від 8,94 до 10% . Через кілька місяців Національний банк відкликав банківську ліцензію ЄБРЗ та ініціював процедуру його ліквідації. Залишки коштів у сумі 12,8 млн. гривень для ДП УААСП фактично втрачені. До речі, подібна історія відбулася кількома роками раніше. То ж не дивно, що представники творчих спілок України у своєму зверненні до вищого керівництва держави висловили недовіру керівникам Державного департаменту інтелектуальної власності — М.Паладію, В.Чеботарьову, В.Дмитришину та державного підприємства «Українське агентство з авторських і суміжних прав» Л.Пашковському. Ці документи також можна відшукати на сторінках «Білої книги».
— Очевидно, «Білі книги» насолили багатьом. А чи маєте ви однодумців? Хто підтримує позицію комітету з питань освіти і науки у Верховній Раді?
— Багато комітетів Верховної Ради долучилися до обговорення проблем інтелектуальної власності, надіслали нам свої висновки та пропозиції. Нашу тривогу поділяє комітет з питань національної безпеки і оборони. На думку голови комітету А.ГРИЦЕНКА, «аналіз ситуації свідчить про те, що негативні явища у зазначених вище сферах набули незворотного характеру і становлять загрозу технологічній і економічній безпеці України, що потребує вжиття невідкладних заходів як із боку вищого політичного керівництва держави, так і органів виконавчої влади на всіх рівнях. Враховуючи актуальність і гостроту згаданих у рішенні проблем, крім уряду, про це повинні бути проінформовані президент України, Рада національної безпеки і оборони України, генеральний прокурор України, з тим, щоб у межах своєї компетенції вплинути щонайменше на призупинення негативних тенденцій у цих сферах».
21 листопада 2008 року під головуванням президента України Віктора Ющенка відбулося засідання Ради національної безпеки і оборони України, на якому було розглянуто питання «Про право і захист інтелектуальної власності та посилення її ролі в формуванні національного багатства України». Винесення даного питання на розгляд вищої державної інституції зумовлене неспроможністю державних органів влади впродовж тривалого часу вирішити проблему залучення інтелектуального ресурсу до якісних трансформаційних змін в економіці та забезпечення належного впливу інтелектуальної власності на зростання ВВП.
— Що принципово нового для вирішення проблеми містить рішення РНБОУ?
— Поки що невідомо — адже й досі немає рішення Ради національної безпеки та оборони. Ситуація безпрецедентна за всю історію існування РНБО — працювала велика група експертів, проведено засідання, був підготовлений проект рішення, але де ж те рішення? Зазвичай воно з’являється на світ через тиждень-два після засідання, з тих пір уже минуло майже два з половиною місяці, але й досі невідомо, коли воно буде підписане президентом і коли буде опубліковане.
— Гальмівний шлях довгий. Хто найбільше зацікавлений у тому, щоб проблема зникла з поля зору як держави, так і громадськості?
— Зацікавлених дуже багато, серед них і колишні керівники Фонду держмайна, які тепер у парламенті, і керівники міністерств та відомств, і Державне агентство з питань інвестицій та інновацій, які свого часу віддавали об’єкти державної власності виключно як матеріальну частину, робили все для того, щоб не проводилася передпродажна оцінка інтелектуальної складової цих об’єктів. Це триває й понині. Те, що під час аудиту виявили Рахункова палата і КРУ — лише маленька верхівка велетенського айсберга. Незрозуміло лише, чому Генеральною прокуратурою до цього часу не порушені кримінальні справи, адже чинне законодавство передбачає кримінальну відповідальність осіб, які здійснюють серйозні зловживання і порушення законів України у цій сфері. Кумулятивний негативний ефект від усього цього дійсно заслуговує терміна «інтелектуалоцид», тобто знищення інтелекту, людського капіталу нашої нації. Тут не обійтися без слідчої комісії ВР — Рахункова палата виконала свої функції, нам треба рухатися далі».
Боюся, не вистачить білила, щоб відбілити репутацію нашої держави на міжнародному рівні — скандали і тіньові схеми у сфері інтелектуальної власності зробили з України посміховисько для всього світу. Нескладно дізнатися, що про нас думає Європа — варто лише почитати, що писали польські газети після скандалу довкола фільму «Огнем і мечем», коли режисер Єжи Гофман так і не зміг довести своє авторство. Якщо для наших чиновників всесвітньо відомий режисер — не авторитет і тим більше — не автор, то на що можуть сподіватися українські митці?
— Економічний результат бездіяльності Держдепартаменту у забезпеченні вимог закону такий: лише за період 2000—2007 рр.
втрати авторів і виконавців аудізайних творів склали 14 млрд. 878 млн. 777 тис. гривень, — коментує ситуацію президент Всеукраїнської професійної спілки «Гільдія акторів кіно» Артур Лі. — Втрати авторів комп’ютерного програмного забезпечення — 9 млрд. 623 млн. 216 тис. гривень. Загальна сума втрат від невиконання норм законодавства України становить 28 млрд. 611 млн. 359 тис. гривень, із яких Державний бюджет України недоотримав 1 млрд. 719 млн. гривень податків.
— Сумним, але логічним є той прецедент, що у ДП «Українське агентство з авторських і суміжних прав» зникло майже 14 млн. гривень авторської винагороди, — зазначив народний артист України, голова об’єднання громадських організацій «Всеукраїнське агентство авторів» Олександр ЗЛОТНИК. — Ми вважаємо, що за цей кричущий факт мають нести солідарну відповідальність керівництво ДП «Українське агентство з авторських і суміжних прав», ДДІВ та Міністерство освіти і науки.
Заради справедливості слід сказати, що є люди — і таких немало, які вдячні МОН, ДДІВ і «Укрпатенту» за плідну співпрацю. До таких експерти відносять колектив авторів, який запатентував «Спосіб проведення торгу». Винаходу, на думку спеціалістів, тут немає, зате є право контролювати проведення тендерів усіма державними установами, що в свою чергу гарантує відрахування коштів при проведенні тендерів. Власне, цей патент — багатосерійний, до нього ще додалися такі ж наукоємні «Спосіб оцінки тендерних пропозицій», «Спосіб обробки інформації при проведенні торгів» та ціла низка інших. Справжніх інтелектуалів не лякають труднощі — ну, й що з того, що не українці вигадали Інтернет і давно освоїли продаж товарів у всесвітній павутині? А патент на винахід №53973 «Спосіб продажу товарів та надання послуг через мережу Інтернет з кур’єрською доставкою замовлення клієнту» одержали наші співітчизники І.Ф.Шаров та Є.М.Паладій. Професори, які знаються на патентній справі, голови зламали, але так і не змогли зрозуміти чим відрізняється цей патент від звичайнісінької інструкції: користувачі з допомогою комп’ютера здійснюють підключення через мережу Інтернет до веб-сайта продавця; ...кур’єри доставляють замовлення безпосередньо на фізичні адреси клієнтів.
На парламентських слуханнях експерти наголошували, що подібних інструкцій, тобто патентів у нас зареєстровано чимало. Кажуть, якщо постаратися, то можна й сало запатентувати, треба лише правильно «занести». Заявку, ясна річ.