— Чутки про те, що запаси вуглеводнів на Землі вичерпуються, принаймні не переконливі, — вважає директор Інституту органічної хімії і нафтохімії НАН України, академік Валерій Кухар. — На нашій планеті є доволі багато інших видів органічного палива. Приміром, запаси метану вдвічі більші, ніж запаси... вугілля. Він постійно виділяється з нашого грунту і, до речі, засмічує атмосферу, сприяючи парниковому ефекту.
Є потужні метанові родовища. Наприклад, якщо використовувати метан із вугільних шахт, то можна вирішити дуже багато енергетичних проблем. Так, використання метану, який виділяється на шахтах Донбасу, дозволить закрити третину потреби України в газі. До речі, вже є позитивні приклади на шахті імені Засядька, де весь шахт-
ний транспорт працює на власному метані.
Крім того, Чорне й Азовське, північні моря, Льодовитий океан, тундра буквально напхані так званими клатратами. Це комплекси з метану і води, які перебувають у твердому стані у вічній мерзлоті, на дні морів і океанів. Коли багато років тому науковці вперше підняли клатрати з дна моря для дослідження, то здивувалися: у пробі не було нічого, крім води. З’ясувалося, що клатрати — це газогідрати, молекулярні утворення між метаном і водою. Вони існують при підвищених тисках і набувають форми твердих кристалів.
Проблема видобутку клатратного газу подібна до видобутку метану з шахт. Усе зводиться до збирання з величезної території і концентрації вуглеводнів в одному місці. Це стримує його широкий видобуток, тому що треба пробурити або зібрати з дна моря, потім стримувати в якійсь концентрації в одному місці... Але метану набагато більше, ніж вугілля. Коли ми говоримо, що вугілля вистачить на 400 років, то метану — на строк удвічі більший.
— Що ж стримує видобуток цього палива?
— Потрібен великий стрибок технології. У Science нещодавно з’явилася стаття, де моделюється видобуток метану з надр Землі, вуглеводнів із силікатних порід на досить великих глибинах. Не виключаю, що вуглеводні на великих глибинах і за низьких температур можуть перетворюватися певним способом на нафтопродукти. Адже метан виділяється постійно.
Коли ми говоримо про наше світле або не світле майбутнє, потрібно зважити, що того рівня технологій і знань, які є сьогодні, недостатньо для точного прогнозу: а що ж буде в наступному столітті. Пригадайте: XIX століття — газові ріжки, торф, парові машини, телефонів немає, електрика — це якісь електроскопи в лабораторіях. А хто ще сто років тому мріяв про такі швидкості в авіації, про Інтернет і мобільний зв’язок?
В енергетиці прогнози особливо невдячні. Світ оговтався від страху перед ядерною енергетикою і ренесанс в атомній енергетиці спостерігається у всьому світі. Третину енергії на Землі можна виробляти за рахунок ядерних установок. Китай йде цим шляхом. Японія теж. Атомні станції будують Франція, Іран. Дуже великі перспективи вторинного використання ядерної енергії.
— Вирішимо ми проблему з вуглеводнями, але це тільки обтяжить становище нашої планети — вуглекислого газу виділятиметься більше і…
— Колись, у часи динозаврів, за рахунок вулканічної діяльності, концентрація СО2 на нашій планеті була значно більша, ніж сьогодні, проте ліси бурхливо росли. Тоді відбувся перехід нашої вуглецевої планети в кисневу за рахунок фотосинтезу. На Землі з’явився кисень. Нині триває начебто обернений процес.
Чи звикне людство жити в таких умовах? Фотосинтез збільшиться. Будуть екстремальні події — це очевидно за кліматичними стрибками, повенями, штормами, паводками. Але, гадаю, якщо наша планета вже колись жила в умовах СО2, вона житиме і далі. І все-таки варто зробити все можливе, щоб не довести її до такого стану.