Вчені з університету Буффало за фінансової підтримки Наукового фонду США поставили безліч дослідів із африканськими метеликами-сатиридами виду Bicyclos anyana. У метеликів цього виду під час залицяння самець часто-часто тріпоче крильцями і самка може спостерігати, як миготить розташована на внутрішній поверхні крил біла пляма. Причому ця пляма відбиває не лише видиме світло, а й ультрафіолетові промені.
Під час дослідження вчені то зафарбовували білу пляму чорною фарбою, то, навпаки, збільшували її розмір із допомогою білого олівця. Виявилося, що подібні відхилення розмірів від норми викликають у метеликів прямо-таки справжню відразу: можливість спарювання зменшувалася удвічі.
Ентомологів давно цікавило питання, як же так виходить, що забарвлення крил метеликів, яке залежить від дуже багатьох чинників і яке легко змінити одним-єдиним невірним шматочком гена, стабільно зберігається з покоління в покоління. Більше того, всі метелики одного й того ж виду виглядають «на одне обличчя», тобто, на одне крило. А, виявляється, ключову роль тут відіграє ретельний вибір самки.