Вот приедет барин - барин нас рассудит.
М.Некрасов "Забытая деревня"
Мабуть, не менш, ніж кріпосні селяни з вірша М. Некрасова, які на приїзд пана покладали надії зажити нарешті справедливо, чекала українська наука й освітянська спільнота початку роботи нового складу Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти.
Адже дуже сподівалися, що воно нарешті позбавлятиме наукових ступенів крадіїв чужої інтелектуальної власності.
Заради цього навіть заплющували очі на грубе порушення законодавства України під час обрання Нацагентства (див. "Своїм усе - чужим закон?", DT.UA, №3, 2019 р.). "Хай і обрали з порушеннями, але даймо НАЗЯВО попрацювати", - лунали голоси окремих представників закордонних стейкхолдерів.
І воно - запрацювало.
Наприкінці квітня на сайті МОН з'явився розроблений новим складом НАЗЯВО проект "Порядку скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня". Всі, хто очікував доленосного рішення про позбавлення наукових ступенів за плагіат, кинулися знайомитися з текстом і… опинились у становищі тих самих селян, що дочекалися приїзду пана, але в труні, в якій його разом із усіма їхніми сподіваннями й поховали.
Отже. Згідно з проектом Порядку, скарги (заяви) слід подавати до двох комітетів Нацагентства: щодо питань плагіату, фальсифікації, фабрикації або інших порушень академічної доброчесності - до Комітету з питань етики; щодо питань порушення процедури захисту дисертацій та прирівняних до них наукових робіт - до Апеляційного комітету.
Що стосується скарг на дисертації з плагіатом, фабрикацією, фальсифікацією або іншими порушеннями академічної доброчесності (?), то в проекті розписано: хто має право звертатися, якою має бути структура заяви, в якій формі, які документи до неї слід додати, як для засідання мають реєструватися члени; коли Комітет з питань етики залишає скаргу без розгляду, процедуру дії Комітету, якщо немає підстав залишити скаргу без розгляду, яке рішення може прийняти Комітет з питань етики, у тому числі таке як "внесення до Нацагентства подання про необхідність ухвалення спеціалізованою вченою радою нового рішення або вчинення нею певної дії" (?). Описано процедуру засідання Національного агентства, правила поведінки учасників засідання, варіанти рішень Нацагентства, підстави і терміни для оскарження рішень Нацагентства (лише з порушення процедури розгляду питання).
У проекті є кілька пунктів про те, як мають поводитися учасники засідання і за що їх можуть позбавити права бути на засіданні. Є навіть пункт про те, що "скарга не повинна містити виражень у непристойній формі висловлювань або висловлювань, що принижують честь і гідність будь-якої особи" (заява залишається без розгляду).
Остання норма прямо повторює п.68 російського документа "О порядке присуждения ученых степеней" (затвердженого постановою уряду РФ від 23.09.2013 р №842 зі змінами), згідно з яким "содержание в заявлении о лишении ученой степени нецензурных либо оскорбительных выражений" є підставою для зняття з розгляду питання про позбавлення наукового ступеню.
Але в найважливішому авторство розробників проекту, безперечно, цілком унікальне, тому що після його затвердження з приводу позбавлення наукових ступенів за плагіат в Україні можна буде сказати: місія нездійсненна.
Бо за всім багатослів'ям і процедурним дріб'язком проекту приховано найголовніше - те, що майже унеможливлює навіть початок процедури скасування рішення спецради про присудження наукового ступеня за плагіат: "Скарга подається упродовж двох місяців з моменту прийняття відповідного рішення (упродовж двох місяців з дня розгляду апеляції у закладі вищої освіти (?)), але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення з прийнятим рішенням" (п.2.2).
Тобто у заявника на плагіат у дисертації та публікаціях є не більше двох місяців для подання скарги від моменту захисту того, на кого подається скарга. Пропущення цього терміну - найвагоміша підстава для залишення скарги без розгляду та повернення її скаржникові (п.2.7).
Зважаючи на вимоги до скарги (п.2.5.), що, зокрема, має містити: дату ухвалення рішення, на яке подається скарга, та його номер; мотиви, з яких особа не погоджується з рішенням спеціалізованої вченої ради, та документи, які обґрунтовують ці мотиви (у випадку академічного плагіату подається таблиця із зазначенням тексту захищеної дисертації та відповідних текстів джерел некоректних запозичень); копію рішення спеціалізованої вченої ради, - заявник (скаржник) за два місяці має встигнути:
- перевірити самостійно дисертацію та публікації (зо два десятки з докторської дисертації, які ще треба знайти) на плагіат, фальсифікації, фабрикації і скласти порівняльні таблиці;
- дізнатися номер ухвалення рішення спецрадою (про який номер ідеться - достеменно невідомо, але якщо йдеться про номер протоколу засідання вченої спецради, то, оскільки протокол, як і саме рішення, не належить до інформації, яку вчена спецрада зобов'язана розміщувати на своєму веб-сайті, заявник має звернутися до спецради із офіційним запитом і чекати, доки надійде відповідь;
- звернутися до спеціалізованої вченої ради (СВР) із заявою про надання копії рішення спецради і чекати її також упродовж місяця від дня надходження звернення до установи (згідно з ЗУ "Про звернення громадян"). При цьому датою надходження вважається дата реєстрації в установі, і вона може істотно відрізнятися від дати фактичного отримання поштового відправлення (про такі маніпуляції із заявами в Міністерстві освіти і науки писала "Українська правда" (див.: "Як міністерство Лілії Гриневич гальмує викриття плагіаторів в Україні").
Але й цих двох місяців у заявника про плагіат може не бути, адже у п.2.2. проекту сказано, що скарга подається не пізніше одного місяця з часу ознайомлення з прийнятим рішенням. Як фіксуватиметься дата відліку від часу "ознайомлення" - невідомо: чи сам заявник мусить повідомити день і час, чи це буде фіксація під розпис у СВР, якщо особа була присутня на захисті.
Останнє насправді не просто жарт. Якщо заявник спізниться бодай на один день, будучи перед тим поміченим на засіданні спецради, то той, на кого скаржаться, може опротестувати прийняття Комітетом з питань етики заяви згідно з п.2.7.
Подання заяви про плагіат також можна буде оскаржити через "прострочення" місячного терміна, посилаючись на те, що електронний варіант дисертації розміщується на офіційному веб-сайті вченої спецради за 10 днів до захисту (що насправді не завжди виконується) і що саме день розміщення слід вважати днем "ознайомлення" з дисертацією.
Правда, особа, котра пропустила термін, відведений на оскарження рішення СВР через плагіат, може порушити питання про поновлення цього строку, але він буде поновлений, лише якщо Комітет з питань етики визнає причини пропуску поважними. Що є критерієм суб'єктивного уявлення про "поважність" в очах шести членів Комітету з питань етики на чолі з головою НАЗЯВО - залишилося за межами проекту.
Навіть у "кастрованому", за поданням Л.Гриневич, Порядку про присудження наукових ступенів термін від захисту дисертації до затвердження рішення спецради МОНом на сьогодні становить від п'яти до семи місяців (в окремих випадках - менше або більше: 1 місяць відводиться на подачу атестаційної справи пошукувача до МОН після захисту і 4 місяці для кандидатських та 6 місяців для докторських відводяться на розгляд дисертації у МОН). Впродовж усього цього часу можна подати до Міністерства скаргу про плагіат у дисертації.
Запропонований же НАЗЯВО проект, що його автори, вочевидь, вважають "реформаторським", реакційніший не тільки за Порядок присудження наукових ступенів, який до 27 липня 2016 року містив норму про безстроковість позбавлення наукового ступеню за плагіат, а й набагато реакційніший за російський аналог, який відводить 10 років після присудження для подання будь-якою особою заяви про позбавлення наукового ступеня, і не лише за плагіат ("запозичення матеріалів або окремих результатів без посилання на автора і ( або джерела запозичення").
Звісно, що і в умовах 10-річного терміну давності ні А.Яценюк, ні голова Державної служби якості освіти Р.Гурак не були б позбавлені наукового ступеня за плагіат у дисертаціях. А ось дружина В'ячеслава Кириленка, екс-міністр МОН і чинний ректор НУБіП С.Ніколаєнко, інші високопосадовці та їхні родичі могли б позбутися їх цілком реально. Аби цього не допустити, і з'явився проект, підписати який має голова НАЗЯВО.
Тепер усі, хто скаржився до попереднього складу Нацагентства і чиї скарги було верифіковано, залишаться "при своїх інтересах", як залишаться при наукових ступенях кириленки та яценюки - ті, кому ім'я - легіон.
Як у грудні 2015 року, в часи міністра МОН С.Квіта, попри офіційне звернення до МОН народного депутата Ірини Подоляк та мою заяву, було затверджено присудження наукового ступеня доктора педагогічних наук Катерині Кириленко, так і тепер, у часи С.Квіта - голови НАЗЯВО, забезпечується непорушність цього присудження дружині віце-прем'єра В. Кириленка.
P.S. Відділ з питань етики секретаріату Нацагентства непричетний до проекту цього Порядку, адже був ізольований від його розробки, а з 6 травня - припинив своє існування, оскільки в новому штатному розкладі секретаріату, підписаному очільником НАЗЯВО, жодного відділу, який би перевіряв дисертації та публікації на плагіат, не передбачено.
P.P.S. У європейських країнах не існує терміну давності для позбавлення наукових ступенів за плагіат. Найяскравіший приклад - позбавлення наукового ступеня міністра освіти Німеччини Анетт Шаван у 2013 році за плагіат у дисертації, захищеній ще 1980 року. Аналогічна ситуація мала місце і з президентом Угорщини Палом Шміттом, якого у 2012 році позбавили наукового ступеня за плагіат у роботі 1992 року. (Через обвинувачення у плагіаті обоє високопосадовці також позбулися своїх посад). І це при тому що системи державних доплат за наукові ступені у більшості європейських країн немає, відтак "оступенені" плагіатори прямих збитків державі не завдають. На відміну від України, в якій плагіатори з науковими ступенями утримуються державним коштом. Як, утім, і НАЗЯВО, уповноважене державою на скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня у разі виявлення академічного плагіату. Але не на збереження такого ступеня через два місяці.