Завершився конкурс наукових статей «Наука — суспільству», ініційований у Росії Британською радою (БР) у рамках програми з популяризації науки Science communication. Партнерами БР з організації та проведення творчого змагання серед вчених і журналістів, які пишуть про науку, виступили дві країни. Від Великобританії — часопис Nature і Департамент торгівлі та промисловості. Від Росії — агентство «Інформнаука» й Асоціація наукових журналістів. Мета організаторів конкурсу проста та благородна: спонукати популяризаторів науки розповісти суспільству, чим займаються сьогодні вчені та яких сюрпризів можна чекати від них найближчими роками, розповісти навіть про найскладніші речі так, щоб усім було цікаво й зрозуміло.
На Заході, де такі творчі змагання не рідкість, популяризація науки стала практично державною справою. Конкурси наукових статей тут організовуються різноманітними фондами, компаніями та ЗМІ. Країни Європи нині дуже стурбовані падінням інтересу до діяльності вчених. Як вважають фахівці, ця тривожна ситуація пов’язана не з нестачею доступної для розуміння та цікавої інформації про сучасні дослідження. Тривогу західних учених викликає досить простий розрахунок: якщо народ (тобто платники податків) не знає, навіщо йому потрібна наука, то він і грошей дати на неї не захоче.
В Україні та Росії взаємозв’язок наукового бюджету й інтересу громадськості до наукової проблематики наразі малоочевидний. Наш платник податків фінансового звіту у вчених не вимагає, як, утім, не вимагає його й у чиновників чи політиків. Коли ми станемо більш пильними до того, як саме держава розпоряджається грошима з нашої кишені, невідомо, однак організатори конкурсу «Наука — суспільству» вважають: виховувати та підтримувати достойних наукових популяризаторів потрібно вже нині. Інакше може стати пізно. Для науки.
Конкурс вийшов гранично демократичним. Тексти були подані журі під реєстраційними номерами, отже імена переможців стали відомими лише після підведення остаточних підсумків. А подати на розгляд свою опубліковану чи неопубліковану статтю могла будь-яка людина, незалежно від професії, місця проживання, національності та віку. Як кажуть, було б бажання. Головна умова — цікаво та зрозуміло розповісти про найважливіші для суспільства дослідження та розробки російських учених (чи спільних із російськими вченими) останніх кількох років.
Усього надійшло 119 статей. Ледь понад половина учасників живуть у Москві та Московській області. Інші — у Санкт-Петербурзі, Владивостоці, Харкові, Новосибірську, Красноярську, Єревані, Томську, Казані, Донецьку та інших великих містах СНД. Наймолодшому учаснику — 18 років, найстаршому — 78. Чоловіків серед авторів виявилося трохи більше, ніж жінок, а вчених — майже втричі більше, ніж журналістів. Переважна більшість конкурсантів (65%) — кандидати та доктори наук, є навіть один член-кореспондент.
У фінал основного конкурсу потрапили 13 робіт, а головними переможцями, яких Британська рада нагородила дипломами й призами, стали три автори. Це кандидат біологічних наук Надія Маркіна за статтю «Молекули ставлять діагноз», кандидат фізико-математичних наук Володимир Сурдін за статтю «Від зірки до зірки...» і науковий журналіст Андрій Ваганов за статтю «Північне льодовите болото». Проте обмежитися трьома преміями журі не змогло — настільки сильними та яскравими були, на його думку, матеріали, що потрапили у фінал. Так з’явилося ще п’ять спеціальних номінацій.
Диплом «За кращу статтю в малому жанрі» отримала Тетяна Батєнєва, науковий оглядач «Известий». Олена Клещенко з часопису «Хімія і життя» нагороджена «За найоригінальнішу тему статті». Доктор фізико-математичних наук Юрій Єфремов отримав диплом «За популяризацію фундаментальної науки», а кандидат фізико-математичних наук Ольга Баклицька-Каменєва — «За соціально значиму тему». Диплом «За популяризацію гуманних методів дослідження в біології» і спеціальний приз Всесвітнього фонду дикої природи отримав автор цієї статті. Мій матеріал «Сканер проти скальпеля», опублікований в одному з номерів «Дзеркала тижня», розповідає про співдружність українських і російських учених зі створення віртуального біомузею, девіз якого «Вивчати живе, не вбиваючи».
Прочитати матеріали-переможці можна на сайті www.nauka.ru. Цікаво, що в цьому конкурсі дискусія, хто має писати про науку — журналісти чи вчені, вирішилася на користь журналістів. До фіналу пройшли лише три статті професіональних учених, інші були написані науковими журналістами, щоправда, деякі з них мали учений ступінь.
У рамках великого конкурсу проходив ще один, малий, за назвою «Нові обрії російських технологій», в якому брали участь лише росіяни. Він був оголошений Департаментом торгівлі та промисловості Великобританії (DTI), і переможців тут вибирали лише англійці — представники DTI і Посольства Великобританії. У невеличких нотатках учасники мали не лише розповісти про нові російські технології, а й продемонструвати діловим колам Великобританії, що вони — надійний та вигідний об’єкт фінансування. Судячи з результатів, трьом переможцям зробити це вдалося: їхні статті будуть опубліковані в престижному британському часописі The Global Watch.
Дуже шкода, але в Україні аналогічних конкурсів поки що не було. На мій погляд, ми можемо й маємо організувати свій національний конкурс — у нас є і наукові журналісти, і вчені, які володіють пером популяризатора. Є і наука, про досягнення якої так мало знає пересічний громадянин.