На першому засіданні клубу інтелектуалів «Дев’ята цивілізація» його учасники спробували сформулювати головну небезпеку, яка загрожує сучасній людині — кризу духовності.
31 жовтня 2 252 006 року на Землі зникне останній із представників гомо сапієнс. Настільки песимістичний висновок зробила група геологів і палеонтологів з Утрехтського університету під керівництвом Йена Ван Дама після вивчення викопних скам’янілостей, вік яких перевищує 22 млн. років. За їхньою версією, кожні два з половиною мільйони років під впливом різноманітних астрономічних чинників орбіта Землі змінюється, в результаті чого наша планета ніби відштовхується від Сонця й охолоджується — це, в свою чергу, призводить до загибелі багатьох живих істот. Людина — а вона от уже 250 тисяч років радіє сонечку — не є винятком, і тому найближчий льодовиковий період цілком може стати для неї фатальним.
Дискусії з приводу причин і дат масового вимирання живих істот на Землі продовжуються. Одна з таких дискусій відбулася на першому засіданні клубу «Дев’ята цивілізація», учасники якої прийшли до висновку, що гомо сапієнс зникне набагато раніше й за зовсім інших причин.
Спокійного життя нам відведено років 20?
— Нещодавно мені трапилася цілковито вбивча доповідь, підготовлена для Пентагону американськими спеціалістами Шварцем і Ронделом, — почав свій виступ один із доповідачів академік НАН Володимир Присняков. — Згідно з її даними (доповіді), спокійного життя людству відпущено всього якихось 10-20 років! На думку авторів, клімат змінюється не поступово, а катастрофічно, і саме нині настав період різкої зміни клімату. Буквально за рік-два температура течій, які омивають Європу та Північну півкулю, різко знизиться, Південна півкуля почне нагріватися, а в Європі сформується сибірський клімат. Настануть більш посушливі часи, через що виникне нестача їжі. В доповіді названо конкретну дату — 2012 рік, коли жорстока посуха й холод змусять мешканців Скандинавських країн шукати пристановища на півдні Європи. Як результат в цих країнах, де також знизяться врожаї, виникнуть серйозні проблеми з ресурсами, в тому числі водними. Це змусить Росію приєднатися до ЄС, але згодом, через боротьбу за воду, Євросоюз взагалі розпадеться.
До речі, якщо географічний та кліматичний стан України більш сприятливий, то стосовно ресурсів спокушатися не варто. Води в нас дуже мало. Багато проблем маємо і з грунтами: тільки в Дніпропетровській області знаходиться 160 млн. тонн радіоактивних відходів — по п’ять тонн на кожного мешканця України! Не менш складна ситуація і в інших регіонах. Це насамперед Жовті Води, Дніпродзержинськ (там збагачували плутоній), Вільногірськ (у ньому добували цирконій), не кажучи вже про Кіровоград та деякі інші міста. З дощовою водою небезпечні речовини потрапляють у підземні води й розходяться усією територією країни.
Катастрофа?! Ні, дихання Всесвіту
Знаний український вчений, еколог Віталій Межжерін, який виступив на засіданні клубу, вважає, що саме культура врятувала людину від загибелі. Втім, це чи не єдина точка дотику з панівними в сучасному суспільстві теоріями й поглядами на існування і загибель живих істот на планеті. Практично щодо інших питань у Віталія Олексійовича є свій, досить оригінальний підхід. Приміром, всі великі вимирання, включаючи й нинішнє вимирання людства, вчений пов’язує не з випадковими катастрофами, а з природними циклами існування всього живого, в тому числі — й самої планети Земля.
— Дещо раніше, — розповів Віталій Олексійович, — НАСА заявило про сенсацію, через яку доведеться переглянути наші уявлення про Всесвіт. Агентство направило в бік Сонця апарат, який замірив температуру зірки на її поверхні і навколо неї. Виявилося, що навколо Сонця набагато тепліше, ніж на його поверхні, а це значить, що воно поступово остигає!
Насправді, згідно з моєю теорією, ніякої сенсації тут немає. Будь-який живий організм робить вдих і видих, викидаючи при видиху не тільки гази, але й тепло. Таким чином, підтримується сталість внутрішнього середовища. Всесвіт і біосфера пульсують, як і все живе. Сонце теж здійснює вдих і видих. Щоб зрозуміти, яким чином температура навколишнього середовища може бути вищою, ніж на поверхні, уявіть, що в сильний мороз ви стоїте на вулиці й у вас змерзли руки. Що ви робите? Підносите руки до рота й дихаєте! Руки зігріваються, тому що всередині вас температура вища, ніж на поверхні. І Сонце дихає, пульсує, з цієї причини раз на 11 років починаються сильні магнітні бурі, відбуваються викиди протуберанців: тобто зсередини зірки викидається тепло — якби воно не викидалося, Сонце б давно вибухнуло. Але в такий спосіб воно регулює своє існування, підтримує сталість внутрішнього середовища.
Сьогодні є багато гіпотез щодо того, чому відбувається потепління клімату. На мій погляд, причина ось у чому. В періоди великих вимирань утворюється надлишок органічної речовини, яка згодом потрапляє всередину планети, де переробляється мікроорганізмами. В процесі цієї переробки виникає велика кількість газоподібних продуктів і виділяється багато тепла. Внутрішня температура підвищується, і Земля час від часу змушена позбуватися газоподібних продуктів і зайвого тепла. Результат — виверження вулканів, викиди метану в вугільних шахтах і т.п.
Куди це тепло потрапляє? Спочатку в океан — і Світовий океан починає нагріватися, потім відбуваються миттєві викиди через тектонічні розлами — виникають виверження вулканів, потужні циклони (типу Ель-Ніньо), пізніше це тепло переміщується в атмосферу. А далі атмосфера, в результаті діяльності людини, насичується СО2, який екранує інфрачервоне випромінювання, не дозволяючи йому виходити за межі атмосфери Землі — виникає так званий парниковий ефект.
На жаль, сьогодні активна діяльність людини співпала з епохою Великого вимирання, яке періодично відбувається на планеті Земля.
Людина зникне за якихось кілька сотень років
Олександр Рожен, учасник дискусії. — Це вимирання ви вважаєте визначеним? Можете назвати терміни?
Віталій Межжерін. — Звісно. Нещодавно на міжнародному симпозиумі в Дубні прийшли до висновку, що історія прискорює свій хід у геометричній прогресії. Періоди великих вимирань пришвидшуються також у геометричній прогресії. Судіть самі. 70 млн. років тому відбулося одне велике вимирання — загинули динозаври, вісім мільйонів років тому — наступне, загинула гіпаріонова фауна, 500 тисяч років тому — ще одне, яке знищило південноафриканського слона, 10 тисяч років тому зникла мамонтова спільнота, відбувся Всесвітній потоп. Можна з упевненістю сказати, що в наші дні відбувається чергове Велике вимирання.
До того ж, як правило, удар у такі періоди історії завдається тим істотам, навколо яких формуються живі спільноти тварин. Навколо кого вони формуються сьогодні? Навколо людини! Але якщо динозаври вимирали вісім мільйонів років (причина зовсім не в астероїді — інакше вони загинули б відразу), гіпаріони — чотири мільйони, мамонти — чотири тисячі років, то людина вимре протягом всього декількох сотень років.
З якого моменту почалося вимирання людини, сказати важко — ясно лише те, що воно триває давно. Як і потепління клімату, яке також почалося не сьогодні — це ми лише останні 30-40 років сперечаємося, змінюється клімат чи ні. І якщо для повного зникнення людині відведено всього декілька сотень років, то чекати залишилося не так вже й багато. Російські вчені взагалі стверджують, що з
2007-го до 2012 року зникне 95% населення Землі. Все, головним чином, залежить від того, з якою швидкістю буде відбуватися підвищення рівня Світового океану.
Потім почнуться кліматичні міграції, великі переселення народів, що свого часу знищили Римську імперію. Але чим небезпечні міграції? Я прийшов до висновку, що коли утворюються однакові спільноти глобального типу, коли вони захоплюють усю планету (динозаври, як відомо, були скрізь, крім Австралії), формується подібний спосіб життя. Під час катастроф будь-які живі організми починають мігрувати: якщо поруч на території практично таке ж становище, то вони спокійно туди переміщуються. Водночас вони несуть захворювання і різні віруси.
Смертність сягає катастрофічних розмірів — спільноти тварин гинуть, стає нікому поїдати траву, утворюється рослинний опад (так звана рослинна повсть), коли достатньо однієї блискавки для виникнення пожежі. Рослинність вигоряє і зникає, ландшафт спустошується, нікому переробляти променисту енергію сонця, і виникає ситуація, подібна до місячної: вдень температура дуже висока, а вночі — гранично низька. Різкі перепади унеможливлюють існування живих організмів, тому що для кожного з них потрібен дуже вузький діапазон змін температури.
Зрозуміло, вимирають не всі: хтось десь сховався, впав у сплячку, образно кажучи, врятувався на кораблі, побудованому Ноєм. Нові кліматичні умови потребують нових форм життя, і починається чергова стадія еволюції, видоутворення.
Періоди вимирання — ніби видихи планети, вона немов стискується, біосфера згортається, кількість ресурсів різко скорочується, а періоди видоутворення — вдихи. Тому вимирання — це закономірний процес, як народження та смерть людини. Біосфера також повинна переходити з одного стану в інший, інакше вона не наповниться необхідною енергією.
«Закономірність резервування енергії організмом формулюється так: не перебування в одному зі всього числа можливих станів, а частота переходів з одного в інший визначає процес резервування енергії. Тут закономірність мною сформульована не лише стосовно організму, але й усіх матеріальних тіл, які утворюють Всесвіт. В такому формулюванні вона розкриває зміст Загального природничого закону, його необхідність для Всесвіту. Спад-відродження, які забезпечують баланс, одночасно є своєрідним насосом, за допомогою якого підкачуються речовина й енергія».
(З «Книги для розуміння» Віталія Межжеріна.)
Я відношу себе до кроманьйонців...
…Люди, які вважають себе прагматиками, далекими від безпідставних страхів і побоювань, не сприймають всі запропоновані вченими сценарії розвитку життя планети щодо себе. Людина, думають вони, зовсім не звичайний ссавець, а тому ніяке вимирання їй не загрожує. І навіть якщо відбудеться глобальна екологічна або космічна катастрофа, люди знайдуть можливість для порятунку, оскільки на відміну від будь-яких інших живих істот мають розум. Проте розум був і в наших найдавніших предків — неандертальців, які зникли з лиця Землі. Висловлювалася навіть гіпотеза, згідно з якою їх з’їли кроманьйонці, що стояли на більш високому щаблі еволюції.
— Це цілком маревна ідея, — підтверджує Віталій Межжерін. — Неандертальці з’явилися у Євразії близько двохсот тисяч років тому — там були одні з перших поселень homo sapiens — «людини розумної». До речі, неандерталець володів набагато більшим за обсягом головним мозком, ніж у нас із вами. Справа в тім, що він з’явився у той період, коли сформувалася так звана мамонтова фауна — всюди блукали великі стада мамонтів, жирафів, антилоп, диких коней та інших великих тварин. В такому стані людина відчувала себе досить вільно: вона харчувалася м’ясом, а м’ясна їжа сприяє розвитку людського мозку.
Але 40-50 тисяч років тому відбулося друге виселення людини з Африки — це були вже кроманьйонці. Виселитися їм довелося з однієї простої причини: там сталася сильна посуха, й вигоріли всі пасовища. Кроманьйонці вживали здебільшого рослинну їжу. Вони навчилися вирощувати рослини, зайнялися сільським господарством — тобто їм вже була властива культура. А культура насамперед реалізує таку задачу: не тільки споживати, але й відтворювати ресурси. Це, до речі, написано й у Біблії. Коли Бог створив Адама і Єву, він оселив їх у Едемському саду і сказав: бережіть і відтворюйте.
Через якийсь час після переселення – 40 тисяч років тому — починається новий Льодовиковий період, гине мамонтова спільнота, неандертальцям стає нічим харчуватися. Необхідно сказати, що за своєю генетикою неандерталець і кроманьйонець були дуже схожі. Відмінності були лише в ментальності, духовній культурі.
Яка духовність у неандертальця? Він полював на великих тварин, тому в нього була розвинута неймовірна жорстокість, необхідна для того, щоб миттєво вбити велику тварину: якщо її тільки поранити, то в люті вона могла вбити самого мисливця. Отже, вони були ще й винахідливі в своїй жорстокості. Це ввійшло до їхньої підсвідомості, стало основою всієї їхньої ментальності.
А кроманьйонець за своєї ментальністю виявився зовсім іншим, оскільки відтворював живе, ставився до нього з любов’ю. Тобто був націлений не на вбивство, а на життя. Крім того, до початку Льодовикового періоду в кроманьйонця було вже розвинуте землеробство, він починав одомашнювати тварин, отже, в його домі (або печері?) був достаток. Тому коли настало лихоліття, жінки-неандерталки побігли до чоловіків-кроманьйонців. Культура врятувала кроманьйонця від загибелі: саме завдяки їй він вижив, а неандерталець — загинув.
А. Р. — І сильні неандертальці не відвоювали своїх жінок?
В. М. — Їм було не до того — вони мусили шукати мамонта, полювати, тобто знаходилися весь час у дорозі. Тепер уже важко сказати, який народ походить від неандертальців, а який — від кроманьйонців. Думаю, неандертальці й сьогодні є серед нас, хоча себе зараховую до кроманьйонців, тому що по своїй суті я — людина екологічна. Людина споконвічно була такою: перед першими людьми Бог поставив винятково екологічну задачу — берегти і відтворювати. Потім з’явився Ной, який порятував усе живе, у тому числі й весь рід людський. Наступний хто? Ісус — рятівник! Ті, хто сьогодні перш за все ставить собі на меті порятунок людства, це люди екологічні.
Голос із залу. — Навіщо рятувати людство? Невідомо, чого більше принесли люди планеті — шкоди чи користі. Можливо, після вимирання людей на новому щаблі еволюції з’явиться якийсь новий біологічний вид, який замінить людину.
В. М. — В одній зі своїх книг я написав, що цим видом, швидше за все, буде кішка. Проте людину треба рятувати. Як це зробити? Я, незважаючи ні на що, впевнений: людство виживе. Навіть в Одкровенні Іоанна Богослова, в Апокаліпсисі, написано, що не всі вимруть — праведники врятуються. Як же забезпечити виживання праведників?
А. Р. — Можливо, жінка і цього разу знайде вихід зі становища?
«...Людина споконвічно належала природі, але потім, подібно до дітей, які подорослішали, покидає рідну домівку й забуває до неї дорогу. Люди стали вважати це нормою, забули застереження філософа: частини є тільки в трупа. Людина, яка відкололася від Всесвіту, стає такою. Її перебування в ньому втрачає сенс. Адже не має розумного призначення осколок чашки; він сміття, якого порібно позбутися. Такій людині уготоване вимирання. Виходить, немає іншого шляху, крім прямування до єдиного. І воно можливе лише за умови, якщо дорога до нього освітлена розумінням.
(...) Тут доречно ще раз пригадати слова, висічені на піраміді Хеопса: «Люди загинуть від невміння користуватися силами природи й незнання істинного світу». Майже п’ять тисяч років тому люди зрозуміли, що, не маючи образу істинного світу, неможливо забезпечити розумне користування силами природи, тому що їх доведеться виривати з неї. Природа буде гинути. А під уламками вижити неможливо. Обов’язково накриє. Скількох вже накрило за час існування на Землі. Прийшла черга людини».
(З «Книги для розуміння» Віталія Межжеріна.)
Найдовше нас будуть пам’ятати радіоактивні відходи
Якщо людина все ж зникне з лиця Землі, то, за прогнозами часопису New Scientist, вже через 200 тисяч років від неї не залишиться й сліду. Відразу ж після зникнення останньої людини, природа почне відвойовувати в цивілізації свої права. Перші 20 років під шаром рослинності зникнуть поля із сільськогосподарськими культурами, степові дороги, вулиці сіл і невеличких міст. Не на багато довше протримаються великі мегаполіси, такі як Лондон: вони заростуть бур’янами вже через 50 років. Швидко зникне й житло людини. Першими зруйнуються дерев’яні будиночки, роз’їдені деревними комахами. Впродовж 200 років остаточно розваляться сучасні конструкції зі сталі та
скла, трохи довше протримаються будинки з цегли та каменю. Вчені прогнозують, що вже через тисячу років після зникнення людини навіть від єгипетських пірамід залишаться лише руїни. Зміниться і клімат: викиди вуглекислого газу близько ста років будуть впливати на нього, але вже через тисячу років природа повернеться у той стан, у якому вона перебувала до епохи індустріалізації. Найдовшу пам’ять про людину, вірніше, про її діяльність, будуть зберігати лише радіоактивні відходи — приблизно два мільйони років.