Два роки тому газета «Дзеркало тижня» вмістила звіт про круглий стіл з питань фізико-математичної освіти в Україні. Тоді учасники заходу — вчені, викладачі вищих навчальних закладів, шкільні вчителі — з тривогою говорили про стан справ у цій сфері. На ім’я вищих керівників держави було спрямовано звернення, в якому окреслювалися основні проблеми і пропонувалися можливі шляхи їх вирішення. Що ж змінилося відтоді?
Організатори круглого столу отримали формальну відповідь на своє звернення від Міністерства освіти та науки. Загальний тон відповіді: ми про все знаємо, працюємо, все буде гаразд.
Тим часом нинішнього року в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка трапився безпрецедентний випадок: відразу три факультети — фізичний, радіофізичний та механіко-математичний — не змогли набрати планову кількість студентів на перший курс. І це при тому, що співробітники названих факультетів, як і раніше, проводять активну профорієнтаційну роботу, а випускники легко знаходять місця на ринку праці з платнею 500 у.о. і вище.
На жаль, у цьому Київський університет не став винятком. Аналогічна ситуація — на факультетах фізичного профілю Харківського національного університету ім. В.Каразіна. Цілий ряд інших, менш відомих та престижних університетів зіштовхнувся з аналогічними проблемами ще раніше.
Можна звичайно, поговорити про несприятливу демографічну ситуацію. Але ж вона не призвела до зменшення конкурсу, наприклад, на юридичний або економічний факультети чи в інститут міжнародних відносин.
Причина цих проблем, на нашу думку, полягає в тому, що на сьогодні в масовій школі освіта з фізики зруйнована, а з математики — перебуває у стадії руйнування. І про це свідчить дуже багато фактів. Так, за результатами «нульових» контрольних робіт, проведених на першому курсі радіофізичного факультету, отримали незадовільні оцінки зі шкільної математики до 80% випускників масових (неспеціалізованих) шкіл. На олімпіаді з фізики в м. Києві взимку 2007 року серед учнів 11 класів понад третину від максимальної кількості балів на теоретичному турі отримали лише близько 20% учасників, а серед учнів 10 класів — трохи більше 10%. У багатьох школах, у тому числі в м. Києві, фізика фактично не викладається взагалі. На пробному тестуванні з фізики, проведеному навесні цього року в м. Харкові, середній бал становив 13 за 50-бальною шкалою (задовільна оцінка починається з 21 бала).
Про тестування хочеться сказати окремо. Як засвідчили вступні іспити на механіко-математичний факультет і факультет кібернетики КНУ, абітурієнти переважно не підтвердили рівня оцінок з математики, виставлених за результатами «незалежного тестування». Тому, якщо наступного року, як стверджує міністр освіти і науки С.Ніколаєнко, справді всі університети країни змушені будуть набирати студентів лише за результатами «незалежного тестування», якість такого набору викликає великі сумніви.
У результаті маємо те, що випускники школи погано знають математику, майже не знають фізики, бояться цих наук, вивчення яких і справді потребує і відповідних здібностей, і чималих зусиль, і не хочуть пов’язувати з ними своє життя.
Звичайно, такі проблеми існують не тільки в Україні. Підтвердження того — безперервний потік звернень з боку закордонних університетів та інших наукових установ із проханнями дати студентів, аспірантів та співробітників. Але, наприклад, уряд США, усвідомивши зазначені обставини, добився зараз того, що платня випускників університетів — магістрів з природничих та фізико-математичних наук на третину вища, ніж платня магістрів інших спеціальностей.
Не хочеться вкотре повторювати загальновідомі речі, але доводиться. Саме фізико-математичні науки є основою науково-технічного прогресу, зокрема і в галузі інформаційних технологій. Так, шостий технологічний уклад світової економіки, що почався з середини 1990-х років, спиратиметься «на біотехнології, нанотехнології, фотоніку, оптоелектроніку, аерокосмічну промисловість, нетрадиційні джерела енергії та ін.» (Стратегічні виклики ХХІ століття суспільству та економіці України. За ред. В.Геєця, В.Семиноженка, Б.Кваснюка. Т.1. К., 2007). Як бачимо, практично всі напрями з цього переліку пов’язані з фізикою.
Саме вивчення математики формує у дитини здатність до логічного мислення, «форматує мозок», як кажуть комп’ютерники. Саме вивчення фізики найбільшою мірою допомагає формуванню наукового світогляду. Тому, руйнуючи (чи, можна сказати, вже майже зруйнувавши) фізико-математичну освіту, ми позбавляємо наших дітей повноцінного майбутнього, прирікаючи їх лише на роль світового ар’єргарду. Вже тепер на наших очах витвори сучасної електроніки — телебачення та Інтернет — використовуються для пропаганди середньовічного невігластва і мракобісся — різноманітних гороскопів та астрологічних прогнозів. Невже цього не бачать люди, які стоять біля державного керма? Невже вони не розуміють, що освічений народ не можна купити за кордоном так само, як вони тепер купують свої автомобілі?
Опоненти, заперечуючи нашу оцінку стану фізико-математичної освіти в школі, можуть вказати, наприклад, на успіхи національної збірної України на міжнародних олімпіадах із фізики. Нинішнього року команда з п’яти учасників завоювала дві золоті і три бронзові медалі. Справді, система спеціалізованих шкіл фізико-математичного профілю в нашій країні поки що існує. Але й там накопичилося занадто багато проблем, аби їх можна було вирішити без потужної державної підтримки. Досить зазначити, що серед учителів фізики, які готують хоча б призерів Всеукраїнської олімпіади, осіб віком до 35 років можна перелічити на пальцях однієї руки. А хто ж піде туди працювати, якщо, наприклад, зарплатня директора Українського фізико-математичного ліцею КНУ — однієї з найпотужніших шкіл такого профілю — лише трохи більше тисячі гривень? Тому, якщо протягом найближчих п’яти-десяти років стан речей не зміниться, Україна втратить свої позиції й тут.
Восени 2006 року з трибуни міжнародного конгресу «Українська освіта у світовому контексті» міністр С.Ніколаєнко заявив, що середня освіта в нашій країні тепер будується на базі українознавства. Те, що випускник української школи повинен бути обізнаний у таких питаннях, поза сумнівом. Але хіба до цього зводиться вся освіта? Чим людина з такою освітою зароблятиме собі на життя?
P.S. Ми не говоримо тут про заходи, яких слід якнайшвидше вжити, щоб врятувати національну фізико-математичну освіту. Перелік їх досить повно викладено у вищезгаданому зверненні учасників круглого столу з питань фізико-математичної освіти до перших керівників країни.