Тепер це стало історією: із плавучої пускової платформи, доставленої на екватор у Тихому океані, вперше у світовій космонавтиці проведено запуск космічного апарата Demosat (27 березня 1999 р.). Із цього моменту починається відлік реалізації грандіозного міжнародного проекту Sea Launch («Морський старт»), у якому беруть участь США, Україна, Росія та Норвегія.
Українські космічні носії «Зеніт» дозволяють із небаченою точністю виводити на задані орбіти важкі космічні апарати. Це забезпечує нашому носію високу конкурентоспроможність на міжнародному ринку пускових послуг. Вже заповнено портфель замовлень і розписано графік запуску космічних апаратів по місяцях і днях (!) на 2004 і 2005 роки.
Висока рентабельність «Морського старту» відкрила шлях розвиткові нового напряму - комерційним запускам «Зенітів» із космодрому Байконур. Тут створюється ніби наземна філія «Морського старту», він вже отримав і фінансову підтримку, й офіційне найменування «Наземний старт», з’явилися і перші потенційні замовники на запуски «Зеніту» із Байконура.
Про деякі результати п’ятирічної експлуатації «Морського старту» і перспективи використання українського «Зеніту» у нових проектах розповідає Анатолій Агарков, заступник генерального конструктора ДКБ «Південне» імені М.Янгеля.
Анатолій Васильович Агарков народився 25 вересня 1949 року в Дніпропетровську. По закінченні фізико-технічного факультету ДДУ (1976 р.) працює в конструкторському бюро «Південне» інженером, старшим і головним інженером, провідним конструктором, головним конструктором напряму, технічним керівником підготовки і проведення пуску ракет-носіїв «Зеніт-3 SL». Із 2001 року - заступник генерального конструктора з випробувань та експлуатації.
Лауреат премії Ленінського комсомолу, лауреат Державної премії України, заслужений машинобудівник України. Нагороджений Орденом Дружби (Росія).
Одружений. Син - інженер, дочка - студентка.
- Анатолію Васильовичу, експлуатація «Зеніту» почалася на космодромі Байконур, потім «Зеніт» вибрали для «Морського старту», тепер його знову повертають на Байконур. Де тут логіка?
- У різних «спектаклях» «Зеніт» грав і грає різні ролі: на Байконурі починав двоступінчатим, виводив у космос космічні апарати наукового й оборонного значення; у «Морському старті» вже став триступінчатим, одним зі світових лідерів із запуску важких зв’язкових і комунікаційних супутників; до майбутніх наземних стартів виконується модернізація «Зенітів» - на комерційному ринку з’являться два удосконалені носії. «Зеніт-3 SLВ» буде виводити на перехідну до геостаціонарної орбіти корисний вантаж масою до 3600 кг і на геостаціонарну орбіту - до 1600 кг. «Зеніт-2 SLВ» можна використовувати для доставки на міжнародну космічну станцію вантажів масою до 14 тонн.
Словом, ми робимо те, на що є попит. Тобто відбувається гнучке реагування на ринок пускових послуг.
- Це вже з галузі фантастики - наші ракетобудівники ніколи не цікавилися ринком.
- Раніше ми багато чим не займалися, тепер з’явилися спільні комерційні проекти. Приміром, той самий «Морський старт». Це один із найскладніших проектів, які навряд чи змогла б реалізувати одна країна. Мало хто знає: «Морський старт» створено на комерційній основі, без державного фінансування.
Ми запропонували розширити рамки «Морського старту» комерційними запусками «Зенітів» із космодрому Байконур. Тривалий час керівництво компанії Sea Launch не поділяло нашого оптимізму, але 16 січня 2004 року президент підписав угоду про принципи співробітництва щодо «Наземного старту».
- Чому так довго умовляли американців? Хіба ми самі чи в кооперації з росіянами не могли вирішити проблеми «Наземного старту»? Наскільки мені відомо, ідея комерційних запусків «Зенітів» із Байконура народилася в КБ «Південне» - цей проект називався «Старт із пустелі».
- Космодром Байконур - колиска «Зеніту»: тут відбувся його перший запуск, декілька років тут відпрацьовували конструктивні рішення - носій готували до пілотованих польотів, тут «Зеніт» почав опановувати ринок пускових послуг.
Із благословення Sea Launch для оперативного вирішення всіх питань із «Наземного старту» створено спеціальну компанію «Міжнародні космічні послуги», до якої ввійшли учасники проекту - українські та російські ракетобудівники. Ми робимо все можливе, щоб наприкінці наступного року завершити модернізацію «Зенітів» і приступити до реалізації «Наземного старту» - уже є потенційні замовники на запуски «Зенітів» із Байконура.
- Чи не вийде так: поки ви будете модернізувати «Зеніти», одна з космічних держав запропонує замовникам свої носії?
- На ринку лідирують ті, у кого кращі характеристики. Хвилюватися нам нічого: із усіх нинішніх носіїв «Зеніт» повністю автоматизований, космічні апарати виводить із філігранною точністю. Нашим носіям немає конкурентів.
- Зараз немає, але можуть з’явитися...
- Саме тому ми проводимо модернізацію, аби постійно бути «у формі». Мати найкращі у світі носії і престижно, і вигідно.
- Як вас приймали в Америці, які взаємини склалися із зарубіжними колегами?
- Згадую одну зі своїх перших поїздок на запуск Sea Launch. По дорозі в Лос-Анджелес літак зробив проміжну посадку у Вашингтоні. Усе відбувалося, як звикле: паспортний контроль, перевірка віз. Службовець аеропорту поцікавився, що означає Sea Launch і чим я там займатимуся? Поганою англійською пояснюю: моя мета - базовий порт Лонг-Біч, там ми складемо українську ракету, а потім запустимо її з океану. За виразом обличчя чиновника я зрозумів, що Карибська криза 60-х років - ніщо порівняно з тим, що він намалював у своїй уяві. Мене негайно доставили в дільницю, викликали перекладача, з’ясували, чим займається компанія Sea Launch, відпустили з посмішкою і побажали... вдалого бізнесу.
У процесі роботи у нас було багато критичних ситуацій. Про один випадок розповім окремо. На останніх секундах передстартової операції була видана команда про скасування запуску через неготовність космічного апарата. Час на «відбій» виявився найменш сприятливим для носія: уже були заповнені запусковим пальним усі порожнини двигуна першої ступені. Залишати в такому положенні носій не можна - не уникнути пожежі. Довелося зливати пальне і промивати всі порожнини двигуна - на цю найнебезпечнішу операцію пішла маса часу та сил. Компанія Sea Launch і замовники висловили подяку за врятований космічний апарат і філігранну роботу - досвіду подібних операцій ні в кого ще не було. Врятований супутник XМ-Radio-1R був доопрацьований і через чотири місяці виведений на геостаціонарну орбіту.
- За цей подвиг нашим спеціалістам видали премію?
- Премія буває одна: найвища репутація компанії Sea Launch, співзасновниками якої є наше КБ і «Південмаш». Можна навести силу-силенну прикладів, коли й інші учасники «Морського старту» виявляли найвищу відповідальність, надзвичайну працездатність і завидну винахідливість. Чого варта розробка наших спеціалістів, яка дозволяє забезпечувати гарантований прийом повного потоку інформації на ділянці виведення космічного апарата! Раніше цю інформацію отримували з допомогою плавучих комплексів або через супутники глобальної американської системи TDRS. Альтернативне рішення на основі створеного вперше у світі Виносного («похідного») вимірювального пункту (ВВП) і вперше випробуваного при запуску «Океана-О» із Байконура дозволило підвищити якість інформації і майже на порядок знизити витрати. Розробка виявилася настільки перспективною, що ВВП вирішено використовувати для інформаційного забезпечення запусків усіх українських космічних носіїв («Зеніт-2», «Зеніт-3», «Циклон-3», «Циклон-4», «Дніпро»). За розробку і створення ВВП група працівників КБ «Південне» та НДІРД (м.Харків) була визнана гідною Державної премії України.
- П’ять років роботи «Морського старту». Якими вони були?
- Після чергової успішної роботи з «Морського старту» ми з паном Науменком летіли «Боїнгом» додому. Поруч із нами - німкеня. Дізнавшись, що ми з України, привітно закивала: «Знаю! Знаю! Україна - це Клички!» - й підняла вгору свої кулачки. Нам стало прикро за нашу роботу, ми стали розповідати про Sea Launch і роль України в цьому проекті. Німкеня ввічливо кивала головою, - їй дуже важко було уявити Україну космічною державою. Спочатку нас ніхто у світі не помічав: «Космічні носії - це Росія, а чим займається Україна?».
Приступивши до реалізації «Морського старту», ми зіткнулися з масою проблем як мовних, так і технічних. Найскладніша полягала в тому, щоб три «тигри», котрі раніше стояли на різних полюсах «холодної війни» й були головними розробниками бойової зброї (Boeing, КБ «Південне», РК «Енергія»), опинившись в одному човні, заговорили однією, зрозумілою для всіх мовою і без утрат доплили до екватора.
«Морський старт» - це не просто грандіозне досягнення світової космонавтики, не тільки наукова й технічна перемога, це, насамперед, перемога людського розуму.