Мій батько - росіянин з Оренбурзької області, мати - українка, яка народилася на Полтавщині. Я відчуваю себе представником російського й українського культурно-наукового середовища і патріотом своєї Батьківщини - України.
Наука за своєю суттю міжнародна, науково-технічний прогрес поєднує країни й континенти. Ми всі користуємося досягненнями науки, зокрема
повсякденними нині наукоємними виробами: комп'ютерами й мобільними телефонами, швидкісним транспортом, телебаченням. На жаль, більшість людей не знає імен їхніх винахідників, зате імена найбагатших людей світу постійно на слуху, хоча це вже питання окреме.
У мене безліч друзів по всьому світу: у Москві, на Далекому Сході, в Китаї і США. Ми завжди знаходимо спільну мову, попри суперництво в науково-технічних питаннях, належність до різних наукових шкіл, проживання в різних країнах і умови роботи. І всі ми чудово розуміємо, що без науки й технічного прогресу життя вже неможливе навіть на побутовому рівні.
Мене і моїх колег особливо турбує доля науки в нашій країні в останні роки.
Попри колосальний творчий потенціал вітчизняної науки, на Україну насувається вал іноземних технологій, які часто поступаються нашим: тут і сумнозвісні поїзди "Хюндай", і будівельні технології об'єктів "Євро-2012", і побутова китайська техніка тощо.
Я розумію, чому так відбувається. Хтось із замовників усього того, замість сприяти створенню нових вітчизняних цінностей, отримав відкоти. Це рабська психологія, насаджувана недалекоглядними "хазяями життя". Раб, як відомо, не мріє про свободу, він мріє про власних рабів. Раб не готовий самостійно дбати про свій харч - простіше отримати недоїдки з панського столу. На жаль, якась частина людей світового співтовариства згодна перекласти відповідальність за свій добробут на "доброго царя", хороший уряд, грошовитого благодійника.
Недавні події в Україні показали, що жива історична психологія нашого народу. Вона аж ніяк не рабська, а вільного трудівника, готового самостійно ухвалювати важливі рішення, нести за це відповідальність, працювати на загальне благо.
Ми, представники наукового середовища, завжди підтримаємо уряд, який дбатиме про вітчизняні технології. Тому ми критикуємо попередню владу, яка насаджувала культ "швидкого багатства" у країні, вимагання й жебрацтво, - і це в Україні, де споконвіку однією з головних чеснот людини вважалася її працьовитість.
На родючій українській землі завжди вміли працювати. Не розучилися й нині. Наш інститут надтвердих матеріалів НАНУ - одна з авторитетніших у світі наукових установ у сфері матеріалознавства й створення синтетичних алмазів і розробок нанотехнологій. Ми вже багато років співпрацюємо з різними фірмами країн Заходу й Сходу. Торік отримали на наші нові розробки хороші інвестиції з Китаю - потужний прес для одержання синтетичних алмазів вартістю понад півмільйона доларів. А для Великого адронного колайдера в Церні (Швейцарія) - найбільшого прискорювача елементарних частинок - наш інститут пропонує зразки нових, ефективніших і надійніших, алмазних давачів - детекторів елементарних частинок. Нові спільні розробки з'явилися у співдружності з Французьким технологічним Університетом у місті Пуатьє, центром високих тисків у Варшаві (Польща).
Фахівці нашої країни неодноразово доводили свою творчу спроможність. Гадаю, переборемо труднощі й тепер. І не тільки обстоїмо свою державу у важливих міжнародних проектах, а й побудуємо її за новим принципом, повернемо повагу до людини праці - фермер це чи вчений. Саме праця представників середнього класу створює багатство будь-якої країни. Україна не стане винятком.
Найголовніше зараз - знайти компроміс інтересів різних сил суспільства за столом переговорів, причому не тільки країни, а й просуваючи мирні ініціативи всього людського співтовариства. Мене тішить, що губернатором Донецької області в новій системі влади погодився стати російськомовний патріот і великий менеджер Сергій Тарута, а Дніпропетровської - єврей-фінансист Ігор Коломойський, котрого, до речі, підтримала партія "Свобода", яку неодноразово звинувачували наші опоненти в ультраправих поглядах. Така співдружність захисників цілісності країни свідчить: ми - таки унікальний народ!
Звертаюся до своїх колег у Росії та інших країнах: зупинимо політиків і військових, які брязкають зброєю! Ми - українці, росіяни, татари, євреї й інші народи, що живуть в Україні, - спроможні домовитися про світ і толерантно будувати наш спільний дім. Дружили, дружимо і будемо дружити.