На недавніх Загальних зборах Національної академії наук (НАН) України було обговорено підсумки її діяльності та подальші перспективи.
Як у звітній доповіді президента НАН Б.Патона, так і під час наступного обговорення порушувалися проблеми медичної науки і практики, які хвилюють громадськість. Особливу увагу привернуло повідомлення президента Національної академії медичних наук (НАМН) В.Цимбалюка про розробки вчених цієї наукової організації.
У своїй доповіді Б.Патон особливо зазначив, що впродовж 2016 р. учені НАН виконали низку ґрунтовних розробок, спрямованих на нові вирішення актуальних завдань медицини. Серед них - створення антимікробних полімерних композицій; удосконалення тест-систем для експрес-ідентифікації пневмоцист, які викликають особливу форму пневмоній; обґрунтування нового способу прогнозування термінів прогресування фіброзу печінки в пацієнтів із хронічним гепатитом С; створення нових дієтичних добавок із поліфункціональним біологічним ефектом. Останні (на основі гліцину), як засвідчили доклінічні та клінічні дослідження, успішно використовуються для лікування при ураженнях кісткової тканини, хворобах печінки, порушеннях функціонального стану нервової та імунної систем.
Особливо продуктивною виявилася співпраця вчених НАН з кардіохірургами. Прикметно, що Науково-практичний центр дитячої кардіології та кардіохірургії висунув ідею створення медико-інженерного центру, яку нині спільно й активно обговорюють.
Зазначено, що в результаті досліджень, проведених в інститутах академії, вдосконалено методи діагностики, профілактики та лікування найпоширеніших нині захворювань. Розпочато розробку принципів і методів хірургічних втручань у потерпілих під час бойових дій у зоні АТО, а також методів протидії порушенням у них психофункціональної сфери. Загалом у клініках академії надано кваліфіковану медичну допомогу 6,5 тис. учасників АТО. Учені академії провели понад 1,5 тис. консультацій поранених військовослужбовців в інших лікувальних установах.
Клініки академічних інститутів - не тільки лікувальні, а насамперед - наукові підрозділи, оскільки саме в них розробляють нові та вдосконалюють наявні методи діагностики, лікування і профілактики найпоширеніших хвороб людини. Відокремити наукову діяльність від клінічної неможливо. Установи НАМН України, тісно співпрацюючи, комплексно вирішують такі проблеми як лікування і профілактика серцево-судинних захворювань, хвороб нервової, ендокринної систем, опорно-рухового апарату, екологічних, виробничо зумовлених та професійних захворювань. Академія медичних наук працює на охорону здоров'я населення, жодним чином не конкуруючи з Міністерством охорони здоров'я (МОЗ), а співпрацюючи з ним. Зокрема, наукові установи академії за роки її існування брали участь у розробці й виконанні багатьох національних і державних програм, спрямованих на боротьбу з найпоширенішими захворюваннями, на збереження здоров'я населення та охорону довкілля. З участю вчених НАМН розроблені і вдосконалюються стандарти лікування. Наукові співробітники академії беруть участь у розробці нормативних документів для МОЗ.
Усе це свідчить про те, що, виходячи з державницьких позицій, Міністерство охорони здоров'я має бути зацікавленим у посиленні співпраці з НАМН. Але для цього потрібно стояти на таких позиціях. Тут особливо доречно підкреслити, що в жодній країні світу наука не створюється під наглядом чиновників якогось міністерства. Наука розвивається за своїми законами у творчому середовищі вчених або в університетах, або в наукових інститутах (центрах). Саме тому під час організації НАМН і було прийнято рішення об'єднати науково-дослідні інститути медичного профілю в системі академії.
Учені Академії медичних наук України широко публікують результати своїх досліджень. Щорічно в закордонних виданнях друкуються наукові статті членів НАМН з актуальних проблем фізіології, ендокринології, медичних наслідків аварії на ЧАЕС, кардіохірургії, нейрохірургії, геронтології, охорони здоров'я матері і дитини тощо. Статті публікуються в рейтингових англомовних журналах, таких як Nature, Science, Cell Biology International, Biotechnology, Bioengineering Neuroscience, American Journal of Physiology та багатьох інших.
Попри все це, академія останніми роками (і особливо тепер) зазнає необґрунтованих нападок і мусить спростовувати домисли та інсинуації. Учені-медики вимушені спростовувати необґрунтованість таких пропонованих новацій, як фінансування через Мінздоров'я; перетворення академічних клінік на госпрозрахункові лікарні; постійне урізання бюджетних асигнувань; орієнтування в дослідницькій діяльності не на фундаментальні розвідки, а на суто прикладні завдання. Особливо слід зазначити, що в планах реформування охорони здоров'я жодним чином не проглядається роль і значимість НАМН, навіть не згадуються завдання єднання фундаментальних наукових розробок із прикладними в інтересах профілактичної медицини. По суті, в планах реформування ігноруються верховенство проблем охорони суспільного здоров'я, необхідність наукового обґрунтування розробок у галузі санітарно-епідеміологічного благополуччя, завдань удосконалення принципів і методів соціальної медицини, положень санітарного законодавства, встановлення ефективних заходів з оздоровлення умов навколишнього та виробничого середовища, подальшого розвитку (а не згортання) промислової медицини.
На жаль, сьогодні Міністерство охорони здоров'я захопилося прожектами, зміст яких викликає в суспільстві розгубленість і подив. Чого тільки варте запропоноване МОЗ "нововведення" дозволити людям із психічними захворюваннями, транссексуалам і трансгендерам усиновлювати дітей, а в контракти між лікарем і пацієнтом вносити позначку "Н" для "третьої статі". Про багато інших "новацій" я вже писав раніше й говорив у своїх виступах на форумі колег-медиків. До них, зокрема, належать: створення національних медичних округів, заміна в каретах швидкої допомоги лікарів на так званих парамедиків, створення для надання такої допомоги іншої системи стаціонарів, покликаної прийняти пацієнтів у найкоротший час (з нашими дорогами!), впровадження бюджетного медичного страхування за рахунок податків з населення (це за умови, що обов'язкове страхування не має підмінювати фінансування бюджетного). Тим часом професійна спільнота дуже стурбована відсутністю чіткого плану реформування системи охорони здоров'я в країні.
І ще одна істотна обставина, яку оминути аж ніяк не можна. У жодному з пропонованих з метою реформування охорони здоров'я завдань не фігурують соціально-медичні проблеми охорони громадського здоров'я. Ба більше, в питаннях удосконалення таких необхідних профілактичних заходів - гігієнічних і санітарно-технічних - намітилася тенденція: поклавши їх на систему "громадського здоров'я", замінити в ній спеціалістів-медиків на осіб нелікарських професій. Замість гігієністів і епідеміологів планується покласти вирішення оздоровчих профілактичних завдань повністю на інженерів, сантехників, представників комунальних служб. Принципове питання: невже ось так, ігноруючи багатолітній власний позитивний досвід, слід віддати верховенство громадської профілактики на відкуп немедикам тільки тому, що така практика у США та ряді європейських країн? Очевидно, тут вирішальне слово за вченими - гігієністами й епідеміологами, а не за безіменними "експертами" і новаторами. До того ж чи виправдано забувати вітчизняні традиції, перевірені часом і апробовані практикою?
В одному з висловлювань нинішніх керівників Мінздоров'я прозвучало, що "система, яку ми побудуємо, має пережити і нас, і наших внуків. Тому потрібна національна дискусія, до якої просимо приєднатися всіх". Де ж і ким ця майбутня система обґрунтована і проголошена? Можливо, саме тому заклик до дискусії залишився без відповіді з боку медичної спільноти. Але ж мовчання - це промовиста форма неприйняття необґрунтованих проектів, форма критики. Остання особливо стосується і проекту створення Національної служби здоров'я, яка, на думку в.о. міністра, "…завжди заплатить за лікування" і зробить так, що "більше не буде жодних "відомчих лікарень" або лікарів-жебраків... Буде пацієнт, лікар і Національна служба здоров'я".
Який же конкретний зміст ховається за цими загальними словами? Громаді невідомі ні наукова компетенція експертів, котрі пропонують позбутися "лікарів-жебраків" (яка термінологія!), ні їхній досвід, що дозволяє настільки категорично піднести таке оригінальне адміністративне рішення.
Зате медичній спільноті - лікарям і вченим - відомий погляд нинішнього керівництва Мінздоров'я, яке вважає, що держава виділяє на медицину значні кошти. Таке судження, по-перше, жодним чином не узгоджується з тим фактом, що на фінансування системи охорони здоров'я в нас виділяється близько 3% ВВП - значно менше від його потреб; по-друге, воно суперечить загальній думці медиків, які на собі й пацієнтах відчувають дефіцит асигнувань, які до того ж останніми роками періодично знижуються, порівняно з тим, що виділялося раніше. І це стосується не тільки установ самого Мінздоров'я, а й Академії медичних наук. В одній із недавніх публікацій у DT.UA про медичну реформу, згадану вище, відзначалося, що, за даними профспілки працівників охорони здоров'я, дефіцит фонду заробітної плати медичних установ, фінансованих за рахунок місцевих бюджетів, сягає вже значної цифри - 4 млрд грн. Про дефіцит фінансування Академії медичних наук писало у своїх зверненнях до влади керівництво НАМН. У ряді академічних інститутів сьогодні змушені посилати працівників у відпустки за власний рахунок, скорочувати тривалість роботи до кількох днів на тиждень. Чи вистачить коштів у нинішньому бюджеті, аби реалізувати плани реформаторів? Наполегливо повторюючи - "ми витрачаємо на охорону здоров'я дуже великі кошти", У.Супрун стверджує, що в умовах нової системи, впровадженої реформаторами, "…нам вистачить грошей на рівень покриття (страхового. - І.Т.) значно вищий, ніж маємо зараз". Запитання: хто зробив відповідні підрахунки і прогнозує такий результат? Зовсім недавно Мінздоров'ям оприлюднило зарплати терапевтів і сімейних лікарів після завершення реформи. Повідомлялося, що лікар, котрий опікуватиметься здоров'ям 2 тис. пацієнтів, заробить на двох із медсестрою близько 26 тис. грн на місяць. Але й тут постає запитання: по-перше, чи збере лікар-терапевт потрібні для отримання такої зарплати 2 тис. пацієнтів, і, по-друге, як справедливо вважає один із керівників комітету Верховної Ради з охорони здоров'я, Олег Мусій, "у нас банально не вистачить на це (плановану зарплату. - І.Т.) грошей у бюджеті". Він же додає, що сьогодні держава не може виплатити лікарям нинішню зарплату, а це призводить до їх звільнення, і з гіркотою зазначає, що "скоротили на 30% Академію меднаук".
Одне слово, запитань щодо реформування більше, ніж аргументованих відповідей. А головне полягає в тому, щоб перетворення у системі охорони здоров'я, розроблювані нині і впроваджувані надалі, базувалися на основі не умовиводів чиновників від медицини чи парамедицини й не на механічному запозиченні чужого досвіду, а на власному багатолітньому досвіді з його особливостями та уроками, з обов'язковою умовою наукового обґрунтування новацій. Зазначені наукові обґрунтування принципів, методів і конкретного змісту пропонованих реформ у системі охорони здоров'я мають проводитися з активною участю учених в галузі соціальної медицини, а також учених-клініцистів і представників профілактичної медицини. У цих розробках має брати участь співдружність дослідників НАН і НАМН. Нагадаю: перший президент Академії наук України Володимир Вернадський настійно рекомендував членам академії, вирішуючи пріоритетні проблеми, керуватися положенням, смисл якого полягає в тому, що ми дедалі більше потребуємо не спеціалізації з окремих наук, а спеціалізації з проблем.
Vita sine litteris mors est, тобто життя без науки - смерть. Саме ці слова були написані на одному з транспарантів, піднятих на мітингу науковців під стінами Кабміну. Але крізь щільно закриті його вікна навряд чи ті, кому учасники мітингу й учені-демонстранти ці слова адресували, прочитали їх, а головне - почули істину, проголошену на всі часи. А жаль…