НАУУ із землі та з космосу |
Ми так занурилися у наші дрібні земні політичні чвари, що не помітили, як минулого тижня були підтверджені високі космічні амбіції нашої країни. Це засвідчили відразу кілька зовні не пов’язаних між собою подій.
Перша - начебто й не дуже важлива - закінчилося підбиття підсумків усеукраїнського конкурсу творів про роль космосу в нашому житті, проведеного в українських школах. У ньому взяли участь сотні тисяч випускників. Якби хтось вчасно оцінив унікальність цієї акції, то в Книзі рекордів Гіннесса напевно з’явився б новий рекорд. Хороша й ефектна крапка, яка завершувала конкурс, - переможців запросили до конференц-залу Інституту електрозварювання ім. Є.Патона і при величезній кількості народу, журналістів генеральний директор Національного космічного агентства України (НКАУ) Юрій Алексєєв особисто вручив їм дипломи, подарунки і повідомив: «Якщо виберете один із космічних фахів, можете прямо звертатися до мене по допомогу - допоможу неодмінно! Ви на космічному шляху маєте зробити набагато більше, ніж удалося нам».
Можливо, хтось запитає: а навіщо все це? Адже, з огляду на критичні публікації, ця галузь в Україні доживає останні роки... Проте прес-конференція, проведена НКАУ, багатьох із присутніх переконала в протилежному. А під час підбиття підсумків роботи агентства в першій половині 2006 року була озвучена важлива сенсація. Виявилося, що за цей час відбулося... чотири запуски українських ракет-носіїв. Із них - три запуски ракети-носія «Зеніт-3SL» за програмою «Морський старт» і ще запуск ракети «Циклон-2» для міністерства оборони РФ. Такі результати підняли рейтинг України на цьому напрямі на третє місце у світі. При цьому різко - на 176,3 відсотка - зріс обсяг виробництв.
І це лише початок - вважає Ю.Алексєєв. Аналіз роботи космічної галузі в нашій країні дозволяє говорити про постійне зростання як виробництва, так і обсягів реалізації готової продукції. Пожвавилася міжнародна активність України на цьому напрямі: тільки в першому півріччі пройшли переговори з делегаціями Китайської Народної Республіки, Сполучених Штатів Америки, Нігерії, Туреччини, Анголи, Ізраїлю, Російської Федерації, Республіки Казахстан, Грузії, Національного центру космічних досліджень Французької Республіки, Європейського космічного агентства...
Головне питання переговорів - подальше розширення і поглиблення співробітництва в космічній галузі. Наша країна дедалі впевненіше почувається однією з провідних космічних держав у світі. На цьому тлі дуже далекоглядно і по-новому здійснюються зусилля НКАУ із залучення молоді до своїх проектів. Університетські міні-супутники - останній писк космічної моди, і в агентстві активно займаються освітньо-науковим проектом «Освіта-КА». Відповідно до нього заплановано створення першого українського молодіжного супутника (УМС-1), а також наземної інфраструктури для його обслуговування.
Наявність космічного буму в нашій країні підтвердили і події в Національному аграрному університеті України (НАУУ). Тут цими ж днями відбулася представницька міжнародна конференція, яку відкрив ректор НАУУ, академік Д.Мельничук. На ній світова наукова еліта в галузі геоінформаційних систем (ГІС) обговорювала те, як краще використовувати фотографії, зроблені із супутників, зокрема для... потреб сільського господарства. Справа на цьому майже фантастичному напрямі просунулося так далеко, що, приміром, американський фермер з допомогою домашнього комп’ютера, орієнтуючись за даними, отриманими із космосу, може безпомилково визначити, який у нього на полі зріє врожай, яких добрив не вистачає на тій чи іншій ділянці на даний момент і навіть які шкідники чекають на його рослини на наступному етапі вегетації...
На жаль, ми (запускаючи чужі супутники і створюючи неперевершені за надійністю космічні ракети) поки що не можемо похвалитися подібним сервісом для нашого сільського господарства. Відповідаючи на запитання оглядача «ДТ», генеральний директор Національного космічного агентства України Ю.Алексєєв пояснив причини такого відставання: «Сьогодні ніхто не хоче займатися суміжними професіями. Коли ми працювали над концепцією нашої роботи, звернулися до всіх українських міністерств: подайте свої пропозиції. На жаль, багато хто з них обмежилися лише тим, що написали: «Ми вас підтримуємо», - й усе... Тільки військові і зв’язківці дали конкретні пропозиції.
Дуже шкода, адже нинішнього року багато писалося про те, що у нас має бути неурожай - начебто всі «прикмети» свідчили про це. Фахівці сільського господарства навіть наводили цифри - від морозів загинуло 25-30 відсотків озимини, майже цілком вимерзли виноградники. Але ми провели дослідження космічних знімків і зрозуміли - то є помилка. Насправді загинуло 10-12 відсотків посівів. Це доводить, що треба ширше використовувати можливості методу. Ми допоможемо всім бажаючим використовувати геоінформаційні технології. У них величезні перспективи. Приміром, у картографії наші апарати вже з успіхом використовуються для створення кадастрів землі».
Відомо, що керівництво сільського господарства у нас не дуже поважає представників української аграрної науки. Ну а застосування космічних досліджень для потреб нашого сільського господарства багатьом здається позамежною фантастикою. Оглядач «ДТ» побував на міжнародній конференції в НАУУ, аби поставити ученим кілька запитань: «Що привело їх на конференцію із застосування ГІС у сільському господарстві й який рівень науки, якою займаються українські вчені?»
Молуш СУНДАРЕШАН, професор університету Арізони (США):
- Я займаюся не тільки використанням знімків, отриманих із супутників, але й запуском сателітів на орбіту. Багато хто з наших співробітників є світовими лідерами у своїх напрямах. Так, крім усього іншого, вони розробили систему вегетативних індексів для контролю врожаю. Ми за відтінками кольору рослин на фотографіях із супутників навчилися дуже точно прогнозувати врожай і визначати, що саме потрібно на даний момент рослині, коли виникають якісь проблеми у фермера або в лісі.
- Мета вашого візиту в Україну?
- Хочу ознайомитися з рівнем розвитку космічних технологій у вас. Вже побував у Дніпропетровську, де, зокрема, познайомився з організацією «Дніпро-Космос». Я був буквально вражений рівнем фахівців, які займаються опрацюванням інформації, що надходить із супутників, як у галузі сільського господарства, так і в галузі спостереження за містом, - для коригування будівництва та інших цілей. Взагалі приємно дивує рівень технологій, які розвиваються в Україні. За результатами поїздки в мене буде дуже багато пропозицій для таких спонсорських організацій, як НАТО, що сприяють цивільному розвитку в різних країнах. Сподіваюся, нові проекти наукового співробітництва з українськими вченими будуть профінансовані цією організацією.
Ешлі МОРРІС, професор університету ДеПоль (Чикаго, США):
- В університеті ДеПоль працюють дві дуже потужні групи. Наші основні досягнення - велика база даних у системі ГІС з елементами візуалізації інформації. Ми використовуємо їх для розв’язання нетипових проблем.
- Можете навести якийсь приклад?
- Разом із факультетом соціології нам удалося розпочати дослідження хронічної втоми пацієнтів. Тепер за допомогою геоінформаційних систем визначаємо: чи пов’язана їхня дивна хвороба з місцем проживання чи з чимось ще? Чи не впливає на це розташування їхнього житла, приміром, біля електростанцій або ліній високовольтних передач?
Ми збираємося об’єднати зусилля двох факультетів у ДеПолі, щоб співпрацювати з НАУУ. Я бачу тут величезне поле для спільної роботи.
Віктор ЮДІН, доктор філософії, консультант з міжнародних зв’язків (США):
- Хотів би почати з того, що ректор НАУУ Дмитро Мельничук уже давно і багато співробітничає з провідними університетами США. Він в Америці - помітна фігура, яку добре знають у світі аграрної науки й освіти. Крім уже реалізованих проектів, нині, завдяки зусиллям Дмитра Олексійовича, створений проект із відомим університетом ДеПоль. Це дає змогу українським студентам проходити стажування по комп’ютерних тематиках. Більш того, є попередні домовленості, відповідно до яких у НАУУ буде відкрито філію цього університету. Тут готуватимуть фахівців у галузі створення комп’ютерних програм.
Активне співробітництво Д.Мельничука з західними університетами сприяло тому, що зарубіжні вчені з подивом виявили - в Україні є чудові дослідники, з якими можна працювати. До речі, в імідж-проектах ви дуже відставали від російських учених. Їх за рубежем знають набагато краще, оскільки вони ще в часи Радянського Союзу багато їздили по світу і налагодили відповідні контакти. Сьогодні ж тільки завдяки таким людям, як Дмитро Олексійович, Захід знайомиться і з чудовими українськими фахівцями.
Приклад того - Світлана Кохан. Це молода і надзвичайно талановита завідуюча кафедрою ГІС у Національному аграрному університеті. Коли вона приїхала за обміном до США, американці були здивовані рівнем її знань і широтою наукового бачення. Вона щасливо поєднувала в собі знання новітніх європейських досягнень ГІС і до того ж добре орієнтувалася в особливостях американських. Не дивно, що їй уже не раз пропонували місце в американських університетах.
Цей яскравий приклад (а він не єдиний) доводить, що у вас є фахівці світового рівня. Може, просто вони ще не всі розкрили себе, але для цього потрібно більше їздити, знайомитися, тоді й інших ваших фахівців гідно оцінять. Вони заслуговують на це.
От ваші представники шоу-бізнесу і спорту - Шевченко, брати Клички - в усіх на слуху, а люди науки, на жаль, перебувають у тіні. До того ж їм часто заважає незнання іноземної мови.
Проте процес знайомства Заходу з реальним потенціалом України просувається - у США з НАУУ пройшли стажування сотні людей, і вони вже серйозно заявили про себе не тільки вдома, але й в Америці. Це серйозний прорив для України. Він свідчить про те, що у вас дуже сильна базова підготовка. Важливо, щоб люди в інших країнах знали про ваші можливості й інтелект. Це відкриє нові перспективи для України.
Мене здивувало, коли я дізнався, що тут не мають уявлення про те, що Національний аграрний університет є лідером в об’єднанні аграрних вузів світу. І Дмитро Олексійович - засновник-президент цього консорціуму вузів з освіти і досліджень у сільському господарстві, до якого уже входить 150 найкращих аграрних університетів світу. Консорціум зареєстрований в ООН. Академік НАНУ Д.Мельничук був першим його президентом. Нині він - почесний президент.
Наскільки я розумію, в Україні взагалі недостатньо висвітлюються багато важливих процесів. Зокрема мало висвітлюється роль НАТО для європейської науки. Адже сьогодні саме ця організація дедалі більше стає своєрідним мостом науково-технічного прогресу між країнами. До речі, на конференцію в НАУУ багато іноземних учасників приїхали за грантами НАТО. Дуже часто альянс улаштовує такі самі конференції й у Росії. Причому вчені цієї країни співробітничають набагато ширше й інтенсивніше в рамках таких програм, які допомагають розвивати російську науку. Ви можете також активніше використовувати такі можливості. Це треба робити, тому що коштів для розвитку науки у вас не так багато, а талановитих людей - греблю гати.
Юрій ПАЛЕХА, заступник директора Українського державного НДІ проектування міст - «ДІПРОМІСТО»:
- Ми займаємося проектуванням міст і цілих регіонів, у нас уже близько десяти років використовуються ГІС-технології. Дотепер їх ширшому впровадженню заважало те, що не було створено освітньої бази і важко було знайти професіоналів у цій галузі. Тому так важливо те, що професор Світлана Кохан створила в НАУУ центр, який підготував навчальні програми. Це незабаром дасть відчутний поштовх руху вперед.
- Ешлі Морріс розповів про нетрадиційні наукові пошуки у своєму університеті. Ви не пробували досліджувати за допомогою ГІС, приміром, геопатогенні зони?
- Мої колеги давно займалися дослідженням таких зон на поверхні Землі. Звичайно, за допомогою геоінформаційних технологій такі роботи можна поставити на суто наукову основу. У принципі, із їхньою допомогою можна досліджувати і вплив патогенних зон на людину, і вплив електромагнітних хвиль, і тектонічних зсувів, і багато чого іншого. Для цього дані картографуються, карта вводиться в комп’ютер, окремі шари накладаються один на другий і за допомогою математичного апарату аналізується збіг або розбіжність зон.
Саме тема нинішньої конференції присвячена дослідженню невизначеностей, які виникають, коли аналізується космічний знімок. Американці заглибилися у фундаментальні основи цих явищ. Ми ж поки що зосередилися на більш практичних дослідженнях: вивчаємо лісові пожежі за допомогою комерційних супутників, процеси, характерні для сучасних міст. До речі, з одним із практичних результатів таких досліджень уже могли познайомитися всі - нині у широкому продажу з’явився атлас Києва, побаченого з космосу.