Людство наблизилося до тієї небезпечної межі, коли швидкість змін у довкіллі починає переважати нашу здатність оцінити загрози, які при цьому нас підстерігають. Давня формула — ми зможемо впоратися з бідами, викликаними досягненнями хай-тека, з допомогою ще вищих технологій, тепер не здається такою незаперечною, як колись. Люди в розвинених країнах наполегливо вимагають від учених заздалегідь інформувати про те, що вони планують радикально змінити у світі, й пояснити, які ще біди внаслідок цього можуть упасти на наші голови...
Очевидна зміна клімату у зв’язку з глобальним потеплінням на планеті, повне зникнення енергетичних ресурсів у найближчій перспективі плюс колосальне забруднення довкілля, прогресування погіршення здоров’я жителів Землі — це лише мала дещиця алармістських тем, які нині в усіх на вустах.
Щоб краще інформувати громадян України про складні процеси у світі, який стрімко рухається у бік високих технологій, накреслити можливі шляхи розвитку нашого суспільства в нових умовах, ініціативна група Асоціації драматургів Національної спілки кінематографістів України і редакція тижневика «Дзеркало тижня» вирішили створити в Києві клуб креативних, незаангажованих інтелектуалів. До участі в його засіданнях запрошуються провідні журналісти, які працюють у царині наукової й футурологічної журналістики, філософи, вчені, кіно- та телережисери, видавці, представники іноземних посольств і фондів із культури та науки. Клуб щомісяця збиратиметься в Голубому залі Будинку кіно України.
Назва майбутнього клубу — «Дев’ята цивілізація». Чому дев’ята?.. Професор Семюель Хантінгтон у своїй гучній книжці «Зіткнення цивілізацій» стверджує, що на нашій планеті наразі існує тільки вісім цивілізацій. Знаменитий гуру з Гарвардського університету навіть описав різноманітні варіанти майбутніх конфліктів між сучасними цивілізаціями. Проте залишимо політологам хисткий ґрунт для припущень про те, як розвиватиметься світ і з яких причин виникатимуть розбіжності в майбутньому. Над людством нависла набагато реальніша загроза знищення через його невмолиме прагнення потрапити в «золотий мільярд». Пристрасть до багатства, коли вона опановує мільйонами, може виявитися небезпечнішою за будь-які цивілізаційні війни. Вона може стати причиною перегріву планети, вичерпання її природних запасів, зробити нас слабкими й немічними.
У майбутньому клубі інтелектуалів ми спробуємо знайти шлях до дев’ятої цивілізації, в якій люди об’єднаються, щоб усунути навислі загрози. Іншого виходу немає — інакше цивілізація на планеті взагалі зазнає краху. Економіка світу ось уже багато років поспіль демонструє зростання темпів розвитку і високий щорічний відсоток приросту ВВП. Уже очевидно — планета не витримає такого росту.
Щоб прикрі несподіванки не заскочили українців зненацька, ми повинні створити співтовариство незалежних експертів, не зашорених вузькими обріями своєї професії, які б могли просто чесно назвати глобальні ризики, а потім обговорити можливі способи вирятування від них. Ефективність таких зборів свого часу продемонстрував знаменитий Римський клуб. Такі ж збори незалежних експертів цілком доречні і в Україні. До того ж вони стали б ще одним поштовхом до розвитку громадського суспільства, яке тільки-но зароджується.
Останніми роками з ужитку майже зникло словосполучення «наукпоп». Більше того, воно набуло зневажливого відтінку. І це не випадково! Після гострої кризи у стосунках між наукою та суспільством, яка тривала останню чверть минулого століття, стало очевидно: смішно розповідати людям про досягнення вчених, якщо разом із досягненнями виникає стільки погано прогнозованих небезпек. Тому серйозні журналісти, котрі пишуть на наукові теми, виробили для себе нову формулу стосунків із наукою — стати не бездумними популяризаторами, які благоговійно слухають розповіді вчених, а комунікаторами між суспільством та наукою, допомагаючи сторонам вести продуктивний діалог. Причому завдання журналістів — допомогти суспільству сформулювати свої побоювання і висловити їх вченим у зв’язку з розвитком конкретного напряму науки.
Усвідомлення нових стосунків між наукою та суспільством допомогло західним ученим відмовитися від колишньої зарозумілості у спілкуванні з пресою. Вони дедалі охочіше йдуть на контакти з журналістами. Уважно стежать за тим, аби якнайбільше людей було поінформовано про їхні праці й наслідки, пов’язані з ними, тому що вчені розуміють — без такого зворотного зв’язку платник податків не віддасть свої кровні грошики на розвиток науки.
До речі, процес різкого зменшення асигнування науки вже давно відчувається в нашій країні, проте це не стало сигналом для українських учених, щоб змінити ставлення суспільства на свою користь. На жаль, керівництво нашою наукою виховане в радянські часи, коли партія щедро виділяла гроші на розвиток ВПК. Тоді не було потреби налагоджувати кращу комунікацію науки з суспільством. До того ж партійна еліта непогано фінансувала і науково-популярну діяльність. Приклад — поява в Україні знаменитої студії «Київнаукфільм».
Однак, ставши біля керма української науки, учені досі не подбали про створення наукового інформаційного бюро, яке відповідало б сучасним вимогам, немає масових популярних часописів для людей, котрі цікавляться наукою, технікою, медициною. Тим часом на Заході можна спостерігати бурхливий розквіт наукової журналістики, орієнтованої на різноманітні прошарки суспільства. Досить сказати, що тільки при часопису Nature утворилося близько десятка його клонів, які інформують про досягнення генетиків, медиків, біологів і так далі. Фантастично зросли тиражі таких видань.
Не можна стверджувати, що в нас нічого не змінилося відтоді. Наприклад, зі сторінок масових видань, котрі себе поважають, майже зник колишній безтурботний «наукпоп», що захлинаючись розповідав про новітні досягнення науки, завжди малюючи при цьому нові молочні ріки та кисільні береги. Сюжет за дуже популярним у радянські роки принципом: «раніше ми сьорбали щі постолом, а тепер для цього винайшли ложку» тепер уже може викликати тільки посмішку. І в нас суспільство почало критичніше ставитися до науки й хоче знати, на які потреби ідуть кошти платника податків. Інакше воно не виділятиме цих коштів. І тут безглуздо шпетити парламентаріїв та уряд — корінь зла у недалекоглядній інформаційній політиці наукового керівництва.
З різних причин спроби налагодити проведення круглих столів у НАНУ, як і використовувати інші традиційні методи спілкування представників преси та науки, не дали майже жодного результату. Проте спільні зустрічі професіоналів потрібні.
Як бачиться ініціаторам створення клубу «Дев’ята цивілізація», мета його роботи — об’єднання українських інтелектуалів для того, щоб спільними зусиллями підвищити стандарти висвітлення проблем, які стоять перед українським суспільством. У найближчій перспективі на засіданнях клубу обговорюватимуться десять головних небезпек, що загрожують сьогодні людству. Буде зроблено спробу визначити, якою мірою ці глобальні проблеми позначаться в недалекому майбутньому на розвитку України.
Для виступів у клубі запрошуватимуться найпередовіші українські й закордонні учені, філософи, суспільні та релігійні діячі. Запрошуватимуть гостей на кожні наступні збори тільки за рішенням членів клубу. Оскільки в клубі буде представлено журналістів провідних видань України, це дуже швидко зробить таке запрошення мірилом справжньої ваги в суспільстві того чи іншого вченого і його наукової роботи.
Клуб «Дев’ята цивілізація» запрошує всіх читачів тижневика взяти участь у формулюванні питань для обговорення на своїх найближчих засіданнях. Ваші запитання, будь ласка, посилайте на електронну адресу: science@mirror.kiev.ua , або на форум сайта «ДТ».