Вчені Інституту технічної теплофізики НАН України запропонували оригінальний підхід до реалізації так званих когенераційних технологій. Метод наших вчених докорінно відрізняється від зарубіжного і забезпечує найбільшу з технічно можливих ефективність корисного використання енергії палива — понад 92 відсотки. Такий показник досягається завдяки тому, що при виробництві електричної енергії у регенераційному циклі питома вага витрати палива становить менше 140 грамів на кіловат-годину. Зауважимо: цей показник для існуючих конденсаційних електростанцій становить понад 380 грамів умовного палива на ту ж одну кіловат-годину.
Основна ідея методу київських теплофізиків — на існуючих теплогенеруючих потужностях надбудувати електрогенеруючі установки з газотурбінними чи газопоршневими двигунами. Вони скидають відпрацьовані гази в топку котла, а генерування тепла відбувається внаслідок спалювання природного газу та іншого палива у потоці відпрацьованих газів теплового двигуна.
Суттєвою перевагою методу когенерації «по-київськи» є те, що відповідні установки створюються на основі теплогенеруючих потужностей, у яких дефіцитний природний газ є безальтернативним паливом (муніципальне теплозабезпечення, промислові технологічні процеси, транспорт природного газу, теплові електростанції). А ще — малі терміни будівництва: від 0,5 до 1 року, і самоокупності — від 1,5 до 3,5 року, зменшення майже до нуля втрат енергії в мережах завдяки фактичному об’єднанню споживача енергії з виробником. Ще один з плюсів вітчизняного ноу-хау — поліпшення екологічної ситуації внаслідок суттєвого зменшення шкідливих викидів вуглекислого газу, окислів вуглецю та азоту.