Початок успішному просуванню біотехнологій у Китаї було покладено ще 1986 року, коли у відповідь на рейганівську «страте-гічну ініціативу» Ден Сяопін благословив форсований розвиток власних стратегічних наукових досліджень. Із закінченням «холодної війни» ідеологічне протистояння переросло в ринкове, і зараз Чен Жанлінь, який стояв біля витоків китайської біотехнології, працює в лабораторії, фінансованій фірмою Monsanto. Починаючи з 1997 року Пекін схвалив широке застосування понад 100 генетично модифікованих сортів сільськогосподарських культур, обігнавши за цим показником навіть Америку. Попри популярні в 80-х роках песимістичні прогнози щодо спроможності Китаю прогодувати своє населення, кількість якого стрімко зростає, країна зараз стурбована швидше конкурентоздатністю свого сільськогосподарського експорту, аніж потребою в подібному імпорті. Щоправда, найбільше розповсюдження все ж отримало насіння ГМ-рослин саме американського виробництва. Китай, що є найбільшим у світі виробником сої, змушений закуповувати її насіння в Америці через вищий вміст у ньому білка й олії. Такі ж справи і з рисом. Уряд запевняє, що через 10 років країна буде забезпечена власним насінням ГМ-рослин. А поки місцеві фермери віддають перевагу американському насінню, доволі часто добутому піратськими методоми. Особливо це стосується бавовни Bollgard, виведеної фахівцями американської фірми Monsanto.Китайські споживачі, не розбещені увагою незалежної преси й турботою контролюючих органів, частіше за все навіть не підозрюють, що вживають у їжу генетично модифіковані продукти харчування. А ЄС тим часом уже відмовився від китайських поставок тютюну та соєвого соусу, отриманих із застосуванням американських біотехнологій.
Євген СТАШЕВСЬКИЙ за матеріалами закордонної преси