Конвенцію, що регулює питання виробництва біологічної зброї, ухвалили 1972 року. А ефект генетичного сплайсингу (методики, покладеної в основу більшості методів генної інженерії) відкрили лише 1973-го. Відтоді вчені не раз говорили про необхідність переглянути й посилити основні положення конвенції, а фантасти постійно лякали нас картинами всесвітнього апокаліпсису, спричиненого різноманітними смертоносними вірусами, створеними самою людиною. Попри це, донедавна будь-які генетичні «ін’єкції», що робилися патогенним мікроорганізмам у різних лабораторіях, викликали тільки зниження їхньої вірулентності порівняно з інтактними формами. Іншими словами, патогенні віруси або мікроорганізми в результаті будь-якого впливу на них методами генної інженерії ставали слабшими, ніж були до втручання. Отже, практичної загрози створення біологічної зброї саме з використанням цих методик нібито не було. Принаймні до 1998 року. Саме тоді австралійські вчені, розробляючи методи боротьби з сільськогосподарськими гризунами-шкідниками, примудрилися в такий спосіб модифікувати генотип вірусу мишачої віспи, який геть винищував навіть щеплених проти цього захворювання тварин. Як це найчастіше буває, вчені зовсім не ставили перед собою мету домогтися абсолютної смертоносності свого вірусу. Вони прагнули тільки винайти засіб стерилізації мишей, що масово розмножуються в місцях складування харчових запасів. Проте важливість зробленого ними відкриття виходить далеко за межі поставленого перед ними завдання. Надзвичайна близькість біологічної спорідненості вірусу мишачої віспи з вірусом, що викликає віспу в людини, змусила навіть найзапекліших скептиків повірити, що створення біологічної зброї методами генної інженерії остаточно перекочувало з вигаданого світу в реальний.
Учені Австралійського національного університету міста Канберра, котрі створили цей горезвісний вірус, негайно припинили свої експерименти з його «вдосконалення». Натомість вони вирішили закликати до об’єднання зусиль, спрямованих на пожорсткішання заходів контролю над створенням біологічної зброї. Спочатку вони звернулися до свого власного уряду й військово-промислового комплексу, але потім, після несамовитих дебатів, вирішили зробити свої відкриття надбанням світової спільноти. Повідомлення в засобах масової інформації почали з’являтися в провідних інформаційних агентствах уже з минулого місяця, а в лютневому номері Journal of Virology буде опубліковано докладну статтю Рональда Джексона, який керував цим проектом.
Утім, реакція міжнародного наукового загалу не змусила себе чекати. Зокрема американець Боб Сімарк, директор Кооперативного дослідного центру з питань контролю над тваринами-шкідниками урядової групи, який контролює зокрема й дослідження в галузі генної інженерії, заявив: «Певними змінами у вірусі мишачої віспи можна зробити його смертоноснішим і стійкішим до імунізації. Найкращим методом захисту проти потенційного зловживання цією методикою є оприлюднення застереження в усьому світі».
Сам вірус мишачої віспи для людини цілком безпечний. Але та легкість, із якою його трасформували у смертоносну для мишей зброю, а також потенційна можливість використання нової методики на вірусах небезпечних для людини, говорять про дуже високу ймовірність перетворення на нещадного кілера навіть збудника звичайної застуди.