Домашній комп’ютер — на службу науці
Інтернет подарував світові дивовижну ідею — залучити для наукової праці найширші маси народу на громадських засадах. Що називається, з голого ентузіазму.
Йдеться про вільний машинний час. Як відомо, жоден власник персонального комп’ютера не сидить біля екрана безперервно — він частенько перериває роботу, аби перекусити, попити каву чи просто розім’ятися, але ПК при цьому не вимикає. А в деяких офісах машини не вимикаються й на ніч, хоча ніхто за ними не сидить. У таких випадках на темному тлі екрана крутиться заставка, необхідна для його захисту від можливого перегоряння. Зазвичай як такі screensaver — рятівники екрана — використовувалися забавні картинки.
У США створили спеціальні програми, які, подібно до заставок, працюють лише тоді, коли комп’ютер не використовують. Поки господар відсутній, його машина може займатися розрахунками, а результати надсилати на сайт певної наукової групи. Щойно користувач торкнеться клавіатури чи мишки, обчислення миттєво припиняються. Першими «чужий» машинний час почали використовувати астрономи, запропонувавши всім бажаючим узяти участь у проекті SETI@home, націленому на пошуки позаземного розуму. І добровольців знайшлося чимало. Списавшись за допомогою електронної пошти з авторами проекту, сотні тисяч жителів різних країн надали комп’ютери для аналізу радіосигналів, що надходять із космосу. Проект запущено три роки тому. За цей час здійснено таку величезну кількість розрахунків, що якби їх виконував один, нехай і надпотужний комп’ютер, йому б знадобилося не менш як сто років.
Досвід астрономів перейняли біохіміки. Близько трьох місяців тому вони запустили грандіозний проект Folding@home. Його мета — з’ясувати, як протеїни набувають своєї мудрої структури. Щоправда, біохіміки зіштовхнулися ось із чим: ці наукові дослідження не викликають у народу таке величезне зацікавлення, як пошуки позаземного розуму. Проте їм усе-таки вдалося переконати приблизно 10 тисяч власників комп’ютерів «подарувати» свій машинний час науці. Якщо за три роки титанічної роботи знайти «братів по розуму» так і не вдалося, то біохіміки разом з ентузіастами за порівняно короткий термін уже де в чому розібралися.
Їхній успіх надихнув біомедиків США. Вони оголосили про розробку проекту з використання машинного часу добровольців для створення нових засобів боротьби проти раку і СНІДу. На черзі інші праці — в галузі екології та соціології.
Проблема батьків
і дітей в Інтернеті
Працівники американського Інституту операційних досліджень і управлінських наук (INFORMS) вивчили схильність різних груп населення США до поширення комп’ютерних вірусів і комп’ютерних ігор з особливо жорстокими, расистськими чи порнографічними сюжетами.
Дослідники запропонували користувачам Інтернету ознайомитися з двома гіпотетичними ситуаціями й висловитися з приводу етичних проблем, які містяться в них. У однім випадку респондентів просили уявити, нібито вони щойно дізналися, що їхній друг поширює комп’ютерну гру насильницького, порнографічного чи расистського змісту, а в іншому — уявити, нібито їхній друг щойно написав комп’ютерну вірусну програму й має намір помістити її в локальну мережу.
Відповіді здивували вчених. З’ясувалося, що загалом користувачі досить м’яко ставляться до ігор етично шкідливого змісту, хоча старше покоління трохи більш суворе, ніж молоде. Так, комп’ютерні ігри з елементами расизму, порнографії та жорстокості здаються шкідливим заняттям 44% населення, котрому понад 35 років, і лише 22% молоді США. А от до авторів вірусів суспільство ставиться менш терпимо — з тим, що мережу заражати неприпустимо, згодні 92% представників старшого покоління респондентів і 72% молоді.
Висновок фахівців був невтішний — за такого розкладу владі буде складно домогтися суспільної підтримки міжнародних законопроектів, які забороняють поширення етично неприпустимих комп’ютерних ігор.
Ми з тобою однієї крові
За результатами досліджень Лабораторії Колд-Спрінг-Харбор (США), ця знаменита фраза з книги про Мауглі здатна була б об’єднати Homo Sapiens і звичайних котів, можливо, з такою поправкою — «ми з тобою одних генів». Річ у тім, що фахівці завершили роботу з порівняльного аналізу людських і котячих статевих хромосом і переконалися, що в людей і любителів мишей вони разюче схожі.
X і Y-хромосоми з’явилися понад 250 мільйонів років тому, невдовзі після відділення ссавців від рептилій. Формування й еволюція нових видів передусім позначалася на статевих хромосомах і вони, особливо Y-хромосоми, сильно різняться навіть у близькоспоріднених ссавців. Застосувавши нову техніку сканування генів, фахівці з подивом з’ясували, що люди й коти мають загалом той самий порядок генів на X і Y-xромосомах, тоді як він сильно відрізняється від, приміром, мишачого. Дослідники також знайшли на Y-хромосомі характерний для обох видів маленький блок генів, що майже не змінився в процесі еволюції, яка розвела людей і котів так далеко одне від одного. Вчені припускають, що саме ці гени відіграють ключову роль у формуванні функцій розмноження осіб чоловічої статі, тобто чоловіків і котів.
На думку фахівців, ця поширена домашня тварина може виявитися найбільш підходящою моделлю для дослідження статевої функції людини взагалі й особливо чоловіків.