У Раді з вивчення продуктивних сил України НАНУ відбувся науково-практичний семінар «Національна система показників, що характеризують людський розвиток». Його учасники змогли ознайомиться зі створеною вітчизняними фахівцями (керівник робочої групи — науковий консультант Президента України, доктор економічних наук, професор Елла Лібанова) унікальною методикою вимірювання індексу людського розвитку (ІЛР) та його складових.
ООН нас не наздожене
Свого часу методику визначення ІЛР розробили фахівці ООН. Індекс складається з трьох компонентів: рівнів освіти, здоров’я та матеріального добробуту населення. Трохи штучне обмеження лише цими трьома індикаторами пояснюється просто: далеко не всі держави мають статистичну базу, здатну надати докладніші відомості. Крім того, по окремих країнах навіть необхідний мінімум інформації надходить із запізненням майже на три роки. Таким чином, дані ООН про ІЛР за 2000 рік фактично базуються на інформації за 1997-й.
Коли до цієї роботи підключилися українські фахівці, з’ясувалося: наша статистична база дозволяє виконувати набагато ширші й оперативніші дослідження, докладно аналізувати і сам рівень людського розвитку, і його окремі складові. Тому вітчизняні вчені вирішили, що нема рації вимірювати ІЛР по країні в цілому (для цього є міжнародні структури), а потрібно з допомогою цього показника зіставити ситуацію в різних регіонах держави. Е.Лібанова підкреслює: отримані індекси в жодному разі не слід використовувати для порівняння діяльності облдержадміністрацій. Щоправда, до кінця поточного року вчені обіцяють створити механізм, з допомогою якого можна буде будувати рейтинг успішності функціонування регіональної влади.
Національну методику вимірювання рівня людського розвитку розробили фахівці Ради з вивчення продуктивних сил України НАНУ в тісній співпраці з Держкомстатом, що надав практично всю первинну інформацію.
Українська методика створювалася протягом трьох років. Торік вона пройшла апробацію на кількох статистичних конференціях, і в березні 2001-го її затвердили на спільній нараді президії НАНУ та колегії Держкомстату.
Дев’ять інтегральних індексів
Україна, перша (не лише в СНД і Європі, а у світі (!) держава, де спробували побудувати такий докладний ІЛР по регіонах країни. Він складається з дев’яти інтегральних індексів, які характеризують дев’ять головних аспектів людського розвитку:
1) демографічна ситуація, що є показником і причиною людського розвитку в цілому;
2) ситуація на ринку праці, що забезпечує матеріальний добробут населення, можливість розвитку соціальної та виробничої інфраструктури тощо;
3) власне матеріальний добробут населення (тут, з огляду на нинішню ситуацію, розробники методики особливу увагу приділили проблемі бідності і, зокрема, виділили індекс бідності);
4) умови проживання населення;
5) стан здоров’я населення й охорони здоров’я (перший блок характеризує стан здоров’я населення, другий — розвиток охорони здоров’я, що є однією з галузей регіональної економіки. Теоретично вони пов’язані між собою, фактично, як з’ясувалося, далеко не завжди. Позаяк далеко не кожен регіон з високим рівнем розвитку охорони здоров’я може похвалитися здоровим населенням);
6) освіта;
7) соціальне середовище (до індексу входять, зокрема, показники, які характеризують криміногенну ситуацію в регіоні);
8) фінансування людського розвитку (розробники методики спробували проаналізувати і ввести в цей індекс параметри фінансування основних галузей, що забезпечують цей самий розвиток);
9) екологічна ситуація.
На основі всіх перелічених вище складових вчені й побудували інтегральний ІЛР по регіонах України.
На лідерів
і аутсайдерів розрахуйся!
Отже, хто вони — регіони-лідери й області, очевидні аутсайдери? Почнемо з рівня демографічного розвитку. Безперечний чемпіон — Київ. Чому, здогадатися неважко. І хоча за таким показником, як сукупний коефіцієнт народжуваності, столиця в загальнодержавному рейтингу посідає лише 25-е місце, вона — безумовний лідер за показниками «міграція» і «середньоочікувана тривалість життя при народженні». Фактично саме ці компоненти й зумовили такий високий рейтинг головного міста України. А ось столичну область за рівнем демографічного розвитку творці методики удостоїли (користуючись п’ятибальною шкалою оцінювання) усього-то «двійки». Тобто Київ, по суті, «вимиває» людські ресурси прилеглих територій: прагнення жити в столиці і користуватися її фактичними чи вигаданими благами та вигодами провокує в області певні демографічні проблеми.
Аж ніяк не безхмарний демографічний «обрій» і всього півдня України, а також Сумської, Луганської та Донецької областей. Увесь захід плюс Черкащина, Полтавщина, Чернігівщина і Харківщина потрапили в розряд «середняків». Найгірші справи з рівнем демографічного розвитку в Севастополі. Місто безбожно пасе задніх практично за всіма індексними показниками. Одне лише втішає: тут найнижча в державі перинатальна і дитяча смертність.
Лідирує столиця і в рейтингу «Умови проживання населення». Цікаво, що при цьому Київ посідає лише 21-е місце за таким показником, як «забезпеченість житлом». Але в цьому немає нічого дивного: у містах згаданий вище індикатор завжди нижчий, ніж у селах. Але щодо якості житла Київ, ясна річ, дуже багатьом дасть солідну фору.
У цілому не гірша, ніж у столиці, ця ситуація в Дніпропетровській, Запорізькій областях і Криму. Найгірші умови проживання населення зафіксовані на Івано-Франківщині.
На перший погляд може видатися дивним, що в столиці України показник фінансування людського розвитку один з... найгірших. Тобто, з місцевого бюджету в розрахунку на 100 тис. населення виділяються наймізерніші в країні суми на освіту, охорону здоров’я тощо. Цілком можливо, така «дискримінація» пов’язана ось із чим: у Києві ця недостача компенсується вливаннями «згори» — за рахунок держбюджету.
Високий рівень фінансування людського розвитку демонструють Харківська, Дніпропетровська, Івано-Франківська, Чернівецька області та Севастополь. У хвості рейтингу — Волинський і Кіровоградський регіони.
Сім соток — страховка від бідності
Практично за всіма індикаторами рівня розвитку ринку праці на першому місці — Київ. На останньому — Чернівецька область. Далека від райдужної ситуація на Сумщині, Луганщині, Черкащині, у Криму та Севастополі.
З огляду на інформацію, викладену в попередньому абзаці, не викликає подиву й таке. У жителів столиці і не дуже віддалених від неї регіонів (Київського, Чернігівського й Полтавського) найвищий матеріальний добробут. Найнижчий показник — у Закарпатської, Харківської і Чернівецької областей.
Для того щоб вивести індекс матеріального добробуту населення, розробники методики врахували і офіційні доходи, і середній рівень сукупних витрат у розрахунку на умовного дорослого. (Загальновідомо, багато наших співвітчизників, скажемо так, не схильні оприлюднювати всі свої прибутки. Тому дослідження, проведені Держкомстатом у 1999—2000 рр., засвідчили — рівні витрат і прибутків населення дуже істотно різняться.) Також під час визначення індексу матеріального добробуту враховано, зокрема, середній прибуток від особистого підсобного господарства. Виявляється, він відіграє неабияку роль. Більше того, наявність ділянки площею понад шість соток певною мірою страхує її власників від бідності.
Творці методики визначили поріг бідності і з’ясували, де в Україні сконцентроване найбідніше населення. Напевно, багато хто здивується, дізнавшись, що найгірше живеться незаможним громадянам Севастополя. Місто посідає 27-е місце за рівнем глибини бідності. Тут дуже незначна частка натуральних надходжень від особистих підсобних господарств. Севастопольці переважно живуть на те, що одержують у формі офіційних прибутків. Водночас за співвідношенням бідних і загальної кількості населення Севастополь не перевищує середньоукраїнський рівень.
Разом із Держкомстатом учені Ради з вивчення продуктивних сил України вивели індикатор, який дозволяє врахувати регіональні ціни. Адже дуже поширена думка, що, мовляв, високі прибутки киян нівелюються місцевими захмарними цінами, а тому столиця в принципі живе не краще, ніж інші регіони. Дослідження довело: це зовсім не так, позаяк ціни в Києві найнижчі по країні.
Соціальне середовище найбільш сприятливе на заході України. Далі йдуть Одеська, Херсонська та Донецька області, Крим і вся північ. «Нижче середнього» — так характеризується ситуація в центральному і східному регіонах країни. Ну і зовсім кепські справи на Луганщині.
Столиця моя брудна
Неважко здогадатися, кому дісталася пальма першості в рейтингу «Рівень освіти населення». Але, за словами Е.Лібанової, розробники методики досить здивувалися, з’ясувавши, що столиця України посіла перше місце аж ніяк не за всіма показниками. Скажімо, за кількістю дітей, охоплених початковою освітою, Київ на другому місці з... кінця. Пояснюється це, швидше за все, тим, що столичні малята йдуть у школу пізніше за своїх однолітків з інших регіонів — не в шість, а в сім років. З цієї самої причини Київ плентається у хвості (22-е місце) і в рейтингу базової середньої освіти. Але за іншими індикаторами — кількістю студентів, особливо тих, що навчаються у вузах III—IV рівнів акредитації, середньою тривалістю навчання, кількістю осіб, старших 25 років, які мають в/о, тощо — головне місто країни явний фаворит.
Аутсайдер за рівнем освіти населення — Луганська область. Саме через такий низький рейтинг у цій «номінації» регіон посів останнє місце в рейтингу ІЛР, переконана Елла Марленівна.
Творці методики, розрахували, зокрема, так званий індекс умовного здоров’я. Це показник, що характеризує частку населення, яка не є інвалідами та хронічними хворими. Отож, за цим індексом Київ і Севастополь посідають, відповідно, 26-е і 27-е місця. Утім, це ще не привід панікувати. Швидше за все, значну роль відіграє свідомість столичного населення, яке реєструє всі свої хвороби, і досить високий розвиток охорони здоров’я як галузі, що дозволяє це робити. Адже відомо, що сільські жителі звертаються по лікарську допомогу значно рідше, ніж жителі міст. У цілому ж за інтегральним індексом «Характеристика охорони здоров’я і стану здоров’я населення» лідирує Закарпаття, на 27-у місці — Харківщина.
Регіон України з найгіршою екологічною ситуацією — Київ. І, що характерно, аж ніяк не через Чорнобиль. Просто столиця лідирує в ганебному рейтингу забруднювачів навколишнього середовища: найбільше продукує шкідливих викидів, скидає неочищених вод і т.п. На другому місці в «чорному списку» кілька областей — Донецька, Дніпропетровська, Львівська, Одеська і Луганська.
А навчання —
таки світло
Проаналізувавши все викладене вище, неважко вирахувати чемпіона в загальноукраїнському рейтингу «Рівень людського розвитку». Безумовно, ним є столиця держави, ситуація в якій значною мірою відрізняється в кращий бік від загальнодержавної. На останньому місці за ІЛР, як ми вже згадували, Луганщина. Трохи її випереджають Донецький, Сумський, Одеський, Миколаївський, Кіровоградський регіони. Вищий за середній рівень людського розвитку у Львівській, Закарпатській, Івано-Франківській, Тернопільській, Хмельницькій, Рівненській, Вінницькій, Київській, Черкаській і Полтавській областях.
За словами Е.Лібанової, сьогодні не можна говорити про високий ІЛР в Україні — він не перевищує середнього. Але є одна дуже важлива деталь: чим більше високоосвіченого населення живе та працює в регіоні, вважають дослідники, тим вищий його рівень людського розвитку. Усе цілком зрозуміло, але Елла Марленівна уточнила: «Нам здавалося, що зв’язок цей буде не таким тісним і прямо пропорційним». Чи не правда, дуже приємна й обнадійлива тенденція?