Найближчим біологічним родичем гомо сапієнс вважають шимпанзе. Цей вид мавп за багатьма генетичними й біохімічними показниками дуже близький до людини. Більше того, представники цього мавпячого племені виявляють навіть деякі «інтелектуальні» здібності — в умовах досліду вони можуть виконувати складні завдання, використовувати предмети як знаряддя праці, навчатися слів-жестів і навіть малювати. Нещодавно генетикам удалося повністю розшифрувати геном шимпанзе. Виявилося, що він налічує 2,8 млрд. основ ДНК («літер» генетичного коду) і майже ідентичний геному людини.
Серед учених це викликало бурхливі дискусії. Адже, попри дивовижну схожість геномів людини і шимпанзе (відмінності між ними становлять усього два відсотки), цілком очевидні зовнішні, фенотипічні відмінності між цими видами. Які ж генетичні зміни привели в процесі еволюції до помітних тепер відмінностей між двома видами (передбачається, що їх поділ відбувся близько восьми мільйонів років тому)?
Нещодавно з’явилося досить революційне повідомлення про те, що невеликі відмінності в матеріалі спадковості між видами спостерігаються тільки при сумарному порівнюванні геномів (точніше, послідовностей ДНК). Якщо ж порівнювати тільки гени, з якими пов’язані видоспецифічні відмінності (тобто гени, асоційовані з ознаками, котрі відрізняють один вид від іншого), то між ними (видами) виявляються колосальні відмінності. Так, аналіз білків, переважно відповідальних за морфологічні відмінності між людиною й шимпанзе, засвідчив, що близько 80% таких білків у порівнюваних видів неоднакові. Такого висновку дійшла міжнародна група вчених, у складі якої працює молода київська дослідниця, кандидат біологічних наук Галина Глазко (останні кілька років вона живе і працює у США). Статтю про результати проведеного дослідження опубліковано в авторитетному науковому журналі Gene. (Glazko G, Veeramachaneni V, Nei M, Makalovski W. Eighty percent of proteins are different between humans and chimpanzees. Gene. 2005).
На думку багатьох учених, це фундаментальне дослідження має покласти край кількісному порівнянню різних геномів і відкрити шлях до якісно нового підходу в оцінюванні генетичної інформації. Специфіка міжвидових відмінностей пов’язана з дуже невеликою кількістю генів, які є ключовими для перебудови певних генних ансамблів. Ці ключові гени й ведуть «першу скрипку» у видоутворенні.