У нинішньому році виповнюється 200 років від дня народження всесвітньо відомого математика Михайла Остроградського. Сучасники ще за життя говорили про нього — справжній геній.
До речі, в дитинстві він мріяв стати... гусаром. І не дивно — рід майбутнього вченого походив від запорізьких козаків і відомий на Полтавщині з ХVII століття. По матері він був нащадком гетьмана Данила Апостола. Остроградські родичалися з родиною Старицьких, а сестра математика Марія доводилася бабусею композиторові Миколі Лисенку. Довгі роки сам Остроградський товаришував з Тарасом Шевченком і високо цінував його «Кобзар».
Цікаво, що гімназію на Полтавщині, в якій навчався Остроградський, очолював Іван Котляревський. Але своїми успіхами у навчанні майбутній математик навряд чи привернув увагу великого поета. Фізико-математичний факультет Харківського університету йому теж не пощастило закінчити через сварку з високим начальством. Так і залишився Остроградський без свідоцтва про закінчену освіту. Далі він вирішив удосконалюватися у математиці вже в Парижі. І недарма — при першій зустрічі з іще зовсім молодим хлопцем такі велети французької математики, як Коші, Фур’є, Лаплас, Лагранж, зразу визнали в ньому талант.
У неповні тридцять років Остроградський стає членом Петербурзької, а невдовзі Паризької, Римської, Туринської та Американської академій наук. Важко передати, як багато встиг зробити цей велетень науки. З рівнянь, написаних Остроградським, виросли цілі наукові галузі, а його учні стали засновниками найперспективніших напрямів у науці. Хоч він і знайшов себе в математиці, але про дитячу мрію — стати гусаром — не забув. Мрія втілилася несподіваним чином: математику Остроградський викладав тільки у військових інженерних вузах, звідусіль залучав до себе на кафедри здібних молодих математиків. Мабуть, через цю пристрасть великого вченого в російських та українських інженерних вузах математика завжди викладається на найвищому рівні.
Проте була в житті Остроградського і прикра подія, про яку він навіть згадувати не любив. Одного разу до нього, як до визнаного авторитета, по підтримку звернувся тоді ще нікому не відомий Лобачевський, і Остроградський... не зрозумів і не підтримав його геометрію. Вона справила на нього враження дуже «зарозумної». Тоді Лобачевський звернувся до німецького математика Гауса. Той відразу визнав роботу молодого росіянина революційною. Цієї промашки Остроградський не міг собі вибачити все життя...
Дослідники наукової творчості цього велетня не раз задавалися запитанням: що сприяло тому чистому і могутньому польоту фантазії, завдяки якому Остроградський майже завжди знаходив просту і красиву математичну відповідь на найскладніші питання? Всі зійшлися на думці, що, мабуть, до цього причетні надзвичайної краси краєвиди, що сформували гармонійне світосприймання молодого Остроградського, який народився на хуторі Пашенна і виріс на неповторних берегах Псла.
Приємно, що про ювілей генія згадала не тільки міжнародна наукова спільнота і ООН, а й українські вчені. За підтримки Міністерства освіти і науки України та Державного фонду фундаментальних досліджень і особисто академіка Ярослава Яцківа, який добре знає і давно опікується історією української науки, було замовлено відеофільм. Його так і назвали — «Михайло Остроградський». Треба віддати належне режисерові Валентину Соколовському (з когорти знаних митців «Київнаукфільму») і оператору Федору Лебедєву. Вони зробили добротну і цікаву стрічку. Мабуть, це найкраща картина на наукову тему за останні роки. А якби відповідні організації ще й подбали про те, щоб цей надзвичайно корисний фільм побачили всі українські школярі, було б і геть добре.