Попри те, що від найбільшої техногенної катастрофи нас відділяють майже три десятиліття, про її наслідки для здоров'я, зокрема населення, що проживає на забруднених територіях, відомо небагато. Відсутність об'єктивної інформації, її замовчування (або дозування) призвели до ігнорування небезпеки, мовляв, радіації вже немає, а коли щось і залишилося, боятися нема чого - як жили, так і житимемо на своїй землі. "Пережили Совєти, переживемо й радіацію", - жартують старі поліщуки.
Однак дані медичної статистики аж ніяк не оптимістичні. Так, смертність в Іванківському районі Київської області вдвічі перевищує народжуваність. Показник поширеності раку щитовидної залози серед населення району в постчорнобильський період збільшився в 40 разів, тоді як до аварії на ЧАЕС це захворювання не реєструвалося. Медики стурбовані зростанням серцево-судинних, онкологічних та інших патологій. Високий рівень захворюваності спостерігається серед дітей, і, що характерно, - дедалі частіше в них діагностують "дорослі" хвороби. Соціально-економічна ситуація значною мірою визначає депресивність району: на забруднених місцевостях немає підприємств, люди сидять без роботи, споживають продукцію, яку самі вирощують, їдять зібрані в лісі ягоди й гриби. Причому жодного контролю за вмістом радіонуклідів немає! Попри те, що цей район, який межує з 30-кілометровою зоною, - один із найбільш забруднених радіонуклідами цезію-137 і стронцію-90.
Три роки тому за активного сприяння академіка Д.Гродзинського і громадського діяча й ученого Н.Преображенської розпочалася співпраця в галузі вивчення репродуктивних відхилень на території, забрудненій в результаті аварії на ЧАЕС, між ученим-медиком Ю.Бандажевським і фізіологом рослин членкором НАН України В.Швартау. Дослідженню підлягала територія Іванківського району, обраного Європейською комісією як пілотний для впровадження проекту "Модель системи комплексного життєзабезпечення населення в зоні радіоактивного забруднення".
Загальна вартість проекту - 4,2 млн євро. З цієї суми на медико-профілактичну програму в Іванківському районі заплановано 2 млн євро. Докладніше про цей проект, а також про причини, які мало не призвели до його зриву, ішлося в публікації "Операція "І" (DT.UA, №44, 2012 р.).
Після того, як торік Україну відвідали представники Європарламенту і група міжнародних експертів, справа, здавалося б, зрушила з місця. Однак противники проекту з української сторони організували наклепницьку кампанію, спрямовану на його дискредитацію. Мовляв, проводитимуть експерименти на наших дітях... (Начебто до цього хтось переймався їхніми проблемами.)
"Якщо наш проект, який об'єднує зусилля міжнародного співтовариства, українських учених, медиків та інших фахівців, удасться здійснити, це стане наочним прикладом того, як слід діяти, щоб захистити людей, які проживають в умовах радіаційного впливу. У цих умовах тактика лікування, профілактика захворювань, а також реабілітація мають свої особливості", - переконаний Юрій Бандажевський, відомий учений у галузі радіаційної медицини.
У рамках проекту передбачено моніторинг і систематичний аналіз рівнів внутрішнього радіоактивного опромінення населення. Зокрема проводитимуться виміри й реєстрація кількості радіонуклідів
Cs-137 в організмі дітей, а також вагітних жінок і матерів-годувальниць, які проживають в Іванківському районі.
"Протягом багатьох десятиліть учені вивчали й продовжують вивчати вплив на організм переважно зовнішнього радіоактивного випромінювання, тоді як реальна ситуація така, що близько 80% радіаційного навантаження населення отримує за рахунок внутрішнього опромінення. Відсутність глибоких знань про вплив інкорпорованих радіонуклідів на організм людини не дозволила проводити ефективну політику захисту здоров'я населення, яке постраждало від аварії на ЧАЕС, що призвело до серйозних медичних і демографічних наслідків", - каже Ю.Бандажевський.
Вивченням впливу інкорпорованого цезію-137 (як найпоширенішого радіоактивного елемента в навколишньому середовищі) на життєво важливі органи й системи людського організму Юрій Іванович і його білоруські колеги поглиблено займалися ще в 1990-х роках. Тоді ж було зроблено науково обґрунтовані висновки: навіть досить невеликі кількості радіонуклідів - набагато менші за допустимі норми - спричиняють серйозні негативні наслідки для здоров'я. Так, наприклад, в 41,6% дітей шкільного віку, які проживали на території, забрудненій радіоактивним цезієм, виявляли артеріальну гіпертензію. Дослідники дійшли висновку, що в її основі лежить прямий або непрямий вплив інкорпорованого радіонукліда на м'язові тканини стінки кровоносних судин, внаслідок чого виникають їх скорочення і спазм. Виявлено залежність між частотою раку щитовидної залози в людей і щільністю забруднення території Cs-137. Радіоцезій негативно впливає на внутрішньоутробний розвиток зародка, що призводить до вроджених вад розвитку. (Результати багаторічних досліджень професора Бандажевського, а також українських і зарубіжних учених опубліковано у книжці "Чорнобиль. 25 років: інкорпоровані радіонукліди Cs-137 і здоров'я людей", Київ, 2011 р.).
Однак біда (тобто радіація) сама не ходить, а десять за собою водить. Останнім часом у вчених з'явилися підстави говорити про участь у процесах тератогенезу радіаційно-хімічного фактора, що міститься в ґрунті і здатен проникати в організм людей і тварин по так званому харчовому ланцюжку. Радіоактивний цезій, навіть у невеликих кількостях (у межах допустимих рівнів), у комбінації з хімічними елементами виявляється дуже потужним провокуючим фактором. На сьогодні це доведено експериментально.
Лабораторних тварин - сирійських хом'ячків - годували зернами вівса, вирощеного в Іванківському районі. Результат виявився таким: у понад 40% випадків вагітності в зародків були вроджені вади розвитку. Крім того, у тварин спостерігалися зміни кровоносної системи та обміну речовин. Водночас у хом'ячків, що харчувалися "екологічно чистими" зернами, не було патологій у розвитку, і вони давали здорове потомство.
"Висновок можна зробити такий: ґрунт територій, що зазнали радіоактивного забруднення, зокрема Іванківського району, неблагополучний для здоров'я людини, - коментує Ю.Бандажевський результати експериментів, проведених групою дослідників (Ю.Бандажевський, Н.Дубова, В.Швартау, І.Козярин, Л.Михальська). - Ґрунти Іванківського району містять підвищені кількості радіонуклідів Cs-137 і продуктів їх розпаду у вигляді барію, а також інших хімічних елементів. Зерно, вирощене в цих ґрунтах, впливає на експериментальних тварин".
Подальші дослідження дадуть змогу поглибити уявлення про причини порушення розвитку організму тварин і людини на забрудненій у результаті аварії на ЧАЕС території.
Кілька днів тому в рамках цього проекту в Україну надійшов сучасний комплекс для фізико-хімічного аналізу - спектрометри ICP-VS і AAS з периферійним устаткуванням. (Фактично це ціла лабораторія.) За рішенням Європейської комісії встановили його в Інституті фізіології рослин і генетики НАН України. Природно, при цьому виходили як зі специфіки наукової установи, так і її високого наукового рівня.
"Це унікальне обладнання, що дозволяє одночасно визначати в зразку понад 70 неорганічних елементів, включаючи багато ізотопів, - каже заступник директора інституту Віктор Швартау. - Проектом передбачається оцінка вмісту хімічних елементів у всіх ланках харчового ланцюжка людини, зокрема в ґрунті, основних харчових продуктах - зернових та інших культурах, які вирощуються на певних територіях, в організмі дітей і дорослих. Ми сьогодні не знаємо, які зміни відбуваються в ґрунтах. Не знаємо також рівня забруднення харчових продуктів, рослин, тварин. Минуло вже 28 років після аварії, а рівень мутаційної мінливості той самий, що й у 1986-му. Про це свідчать роботи школи академіка В.Моргуна. Дані високоточного елементного аналізу буде використано в оцінці стану ґрунтів, рослин, водних ресурсів. На підставі цих даних розроблятимуться ефективні заходи контролю забруднюючих факторів і технології вирощування екологічно чистої продукції для захисту здоров'я людей, що проживають на територіях, які постраждали від Чорнобильської катастрофи".
P.S. У реалізації проекту Європейського Союзу в Іванківському районі одну з провідних ролей відводять Українському науково-технологічному центру - УНТЦ.