Фізики, судячи з кількості публікацій у світовій науковій пресі, найбільш просунута частина української науки. На жаль, про їхні досягнення, як і взагалі про серйозну науку, в нас майже ніхто не пише. На відчайдушному безкнижжі ринку української науково-художньої літератури тішить книжка українського фізика Олександра Проскури «Осяяні світлом науки», видана у Львові в серії «Бібліотека молодого вченого». У свої останні роки Олександр Іванович жив і працював у Берліні, спілкувався з провідними фізиками світу. Великий досвід ученого й незаперечний талант письменника дозволили йому створити чудові нариси про сучасних учених, про історію фізики.
Олександр Проскура був не тільки фізиком, а й сміливим громадянином України, видним шістдесятником, учасником громадсько-політичного життя, якому чимало дісталося від тодішніх партійних та каральних структур. Цей бік особистості письменника-фізика добре відчувається в тематиці його книжки. Вперше в нашій літературі описано колізії трагічної суперечки академіка Олександра Гольдмана - організатора Інституту фізики в Українській академії - з ленінградським метром академіком Абрамом Іоффе. Ця дискусія закінчилася вкрай сумно - Олександра Генріховича звинуватили в українському націоналізмі й надовго відправили в сталінські табори.
Особистий досвід спілкування з великим фізиком - Олександр Проскура був учнем О.Гольдмана, під його керівництвом захистив дисертацію - надає спогадам особливого колориту. Очевидно, велику роль в уподобаннях фізика зіграло й те, що він із родини українських інтелектуалів. Брат його матері належав до групи видатних художників-монументалістів Михайла Бойчука, яких нещадно знищили каральні органи.
Олександр Проскура, зважаючи на все, підходив до написання головної книжки свого життя. Але не судилося. Тепер залишається висловити лише запізнілий жаль із приводу смерті українського вченого-письменника Олександра Проскури. Чудові нариси, що публікувалися як у нашій країні, так і за кордоном, свідчать про велику перспективу в його літературній творчості. Тяжка хвороба не дала йому можливості завершити свої плани.
Заслуговує на увагу також недавно видана книжка Ярослава Яцківа «Хроніки апексного десятиліття». Точні тексти, чудово продуманий макет роблять цю книжку шедевром у своєму жанрі.
Сумно, що навіть такі рідкісні удачі проходять у нашому суспільстві майже непомітно. Тираж книжки - 200 екземплярів. Це ще один вагомий аргумент на користь відтворення системи розповсюдження книжок. Доки цього не буде зроблено, безглуздо говорити про видання науково-художньої літератури.
Нині вийшла серія брошур Ярослава Яцківа «Наукові будні». Він обіцяв на їх основі написати книжку про астрономів. Можна не сумніватися, що вона могла б стати подією у світі книжок. Могла б, але хто донесе її до читача? Ми ходимо по колу, не бачачи виходу…